23.06.2010. КИЇВ. Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до Президента Європейського Суду з прав людини

23.06.2010 Официальная хроника

ВЕЛЬМИШАНОВНОМУ ПАНУ
ЖАН-ПОЛЬ КОСТА
ПРЕЗИДЕНТУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО
СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Вельмишановний пане Президенте!
Багатомільйонна кількість вірян Української Православної Церкви були прикро здивовані, а також чимало стривожені рішенням Європейського Суду з прав людини, котре забороняло розміщення ікон, хрестів та Розп’ять Господа Ісуса Христа в публічних місцях Італії, зокрема в школах. Хоча дане рішення на практиці ніби-то стосується внутрішніх справ окремої країни, проте воно глибоко зачіпає питання свободи віросповідання та культурної ідентичності інших країн – членів Ради Європи.
Історія та культура переважної більшості європейських країн сформувалась саме під впливом християнства, отож, безсумнівним є те, що Європа може бути названа християнською частиною світу. При цьому християнство, як про це свідчать події останніх десятиліть, з повагою відноситься до почуттів як віруючих, так і осіб, котрі вважають себе атеїстами.
Присутність християнської символіки в громадських місцях жодним чином не має на меті принизити чиїсь релігійні почуття, показати зверхність чи виключити когось із суспільства, а є чітким та неприхованим вираженням традиційного для цієї частини світу віросповіданням та нагадуванням про високоморальні євангельські цінності. Адже любов до ближнього та чинення йому того, чого бажаєш собі – ось ті головні заповіді Христа, за котрі Він прийняв смерть за всіх людей. Звідси, в християнстві Розп’яття проголошує спасіння та свободу людства. Воно не нав’язує певну релігію, але виражає найвищий альтруїзм та щедрість, а також найглибшу солідарність, що запропоновані усім.

Таким чином, християнська ідентичність корінних народів Європи, видимим вираженням якої слугують християнські символи, може бути збережена та передана наступним поколінням в руслі віросповідання та традиції попередників. Тому встановлення релігійних символів в громадських місцях, а особливо в школах, серед дітей, є таким важливим, навіть необхідним.
Слід також зазначити, що в усіх країнах Європи існує та дедалі більше утверджується право на релігійну свободу. Окрім того, в багатьох країнах світу релігійні символи дозволені законом або ж є загальноприйнятими. Свобода релігії та віросповідання доступна і відкрита для всіх, проте не належить забезпечувати право на свободу віросповідання одних людей шляхом позбавлення його інших, відриваючи їх від культурного коріння власного народу, його традицій та звичаїв.
Насамкінець хочеться висловити сподівання, що Європейський Суд з прав людини з розумінням поставиться до питання розміщення християнських символів у громадських місцях Італії. За дві тисячі років існування християнства в цій країні, як і в усіх інших країнах Європи, воно стало невід’ємною частиною суспільного, культурного та особистого життя. Відтак, можливість відкрито сповідувати свої релігійні переконання, використовуючи серед іншого й традиційну символіку, є дійсним проявом свободи віросповідання.
Надіючись на позитивне відношення до нашого прохання, залишаюсь з щирою повагою,
† Володимир
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви

23.06.2010. ХЕРСОН. Достоялась встреча Архиепископа Иоанна с новым губернатором области

23.06.2010. ЛУЦЬК. Священики єпархії взяли участь у перепохованні червоноармійців