02.09.2009. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Послання митрополита Антонія з нагоди початку нового навчального року

02.09.2009 Церковь и общество

Шановні викладачі, учні, студенти та батьки:
усі, хто навчає і навчається!
Дорогі браття і сестри!
Швидко скінчилося тепле літо, минули канікули. Ви усі добре відпочили, оздоровились, набралися сил та наснаги, і ось знову на порозі 1 вересня, Божою милістю, перед Вами гостинно відкриваються двері шкіл та вузів.
Щороку, благословляючи Вас на навчання, я звертаюся до Вас з коротким Архіпастирським посланням.
Виховання та освіта, як процес приготування до дорослого, самостійного життя, є великими і важливими справами, від яких залежить не лише майбутня діяльність у зрілому віці, але й саме життя, його вірна спрямованість та успішність. Саме у юнацькі й молоді роки набуваються поняття про речі, зріють нахили до різних видів діяльності, з’являються переконання, правила, звички, словом – формується особистість, яка вже цілком готова вступити у доросле, відповідальне, самостійне життя.
Сьогодні мені пригадуються подробиці з житія Святителя Тихона Задонського, а саме умови його навчання: «В училищі, — пише Святитель, — нас було тисячу чоловік, а учителів – лише двоє з кількома помічниками… Бідність заставляла більшу частину вільного часу трудитися, щоб прокормити себе. На державному утриманні відчувалася велика скрута. Так, як я отримував хліб, то одразу половину його продавав і купував свічку, з якою сідав за пічку та читав книги…». За таких обставин, при катастрофічній нестачі навчальних посібників, голоді й бідності святитель мав старання і отримав таку освіту, що його вважали одним з найбільш освічених людей свого часу, чому яскравим свідченням є 15 томів його творів.
Улюблені учні та студенти! Хіба можна порівняти умови навчання юного Тимофія Соколова (таким було мирське ім’я Свт. Тихона) з сучасними умовами, які ми не цінуємо у повній мірі?!
Звідки ж береться небажання вчитися, набуваючи знання, а прагнення лише до безкінечних розваг?
На мою думку, усе це тому, що ми не бажаємо молитися, відвідувати Церкву і працювати над собою, тому, що не читаємо Святе Письмо, яке містить повчання на усі випадки нашого життя.
Згадаймо притчу про таланти! Сьогодні гріх жалітися, що ми маємо погані умови для навчання. Наша країна 2-га у світі після США за кількістю людей з вищою освітою – це високий показник.
Отже, враховуючи те, що за Вас сьогодні так багато турбуються батьки, викладачі і Держава, Ви повинні відповідати на цю турботу сумлінням, наполегливістю у навчанні та віддачею.
Як ми знаємо, Господь суворо наказав ледащого раба, який зарив свій талант у землю. Тому, будьте впевнені, Він запитає і з нас за кожну змарновану хвилину. Невже нам не буде соромно про даремно згаяний час та потрачені попусту батьківські гроші? З Божою допомогою, Ви сьогодні не дбаєте ні про їжу, ні про одежу, ні про посібники, про що мали щоденну турботу Ваші попередники –у Вас є один обов’язок – старанно вчитися…
Замислимось сьогодні над тим, яку ми дамо відповідь Богові, коли Він запитає нас про плоди нашої науки? І не дай Господь нам виявитися безплідною смоківницею, яка лише займає чуже місце, не приносячи плоди і заважаючи іншим…
Будемо пам’ятати, що лінь – цей сучасний порок юнацтва, є великим гріхом, який затягнув чимало талановитих людей у прірву байдужості, залишивши їх без нічого у житті, та будемо тікати далеко від бездіяльності – цієї згубної звички і воістину небезпечної хвороби.
Православна Церква, як любляча мати, має турботу про кожного з нас, зігріваючи Своєю любов’ю і підкріпляючи Божим благословенням найважливіші моменти людського життя, пронизуючи їх істинним смислом та мудрістю віків. Не даремно у Церковному богослужбовому вжитку існує спеціальний молебень перед початком нового навчального року, який день тому я відправив у Свято-Покровському кафедральному соборі. Традиційно у головному храмі нашого міста цього дня було багато молоді, батьків і вчителів – це радує, бо нарешті, відходячи від примітивної атеїстичної ідеології минулого, люди починають розуміти, що для успіху у будь-якій справі ми мусимо заручитися двома основними чинниками – власними стараннями і Божим благословенням.
Без щоденної сумлінної праці у житті нічого не можливо добитися – це усім добре зрозуміло, але, водночас слід пам’ятати, що надія лише на себе зароджує у серці людини гординю: «…гордим Бог противиться, — говорить нам Святе Письмо, — а смиренним дає благодать…» (1 Пет., 5, 5).
Знову ж таки, лише Боже благословення, без наших зусиль, багато користі не принесе – Бог дав нам свободу і без нас, без нашої згоди і нашої праці, Він не втручається у наше життя – це стосується як тимчасових земних справ, так і нашого спасіння у вічності…
Тож, для успіху у навчанні, будемо працювати так, якби усе залежало лише від нас, але й не будемо забувати про необхідність молитися, пам’ятаючи, що усе залежить від Господа та Його благословення …
З цими думками та архіпастирським благословенням я запрошую сьогодні усіх Вас – тих, хто навчає і навчається, піднісши молитву до Бога, знову зі старанністю та сумлінням взятися за свої справи у новому навчальному році!
Милосердний Господь, Своєю благодаттю і милістю, нехай буде Вашим надійним помічником та заступником! У добрий час, дорогі викладачі, учні та студенти!
З повагою
Керуючий Хмельницькою
єпархією УПЦ
+Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський

03.09.2009. ТБИЛИСИ. Грузинский народ хочет мира с Россией, заявляет Илия II

02.09.2009. СУМЫ. Архипастырь преподал благословение преподавателям и студентам Национального Аграрного университета