26.05.2006. КИЇВ. Відбулось закриття II з‘їзду Всеукраїнського Православного Педагогічного товариства та Міжнародної конференції “Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика”

26.05.2006 Церковь и общество

Третій день з‘їзду Всеукраїнського Православного Педагогічного товариства та Міжнародної конференції, які були присвячені питанням національної системи освіти та вихованню в Україні, розпочався з паломництва учасників форуму до святинь Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. З ранку гості столиці відвідали Дальні та Ближні печери, після чого було організовано проведення круглих столів для всіх, хто бажав обговорити нагальні питання сучасної освіти. Урочисте закриття з‘їзду православних педагогів зі всієї України та Міжнародної конференції відбулось в актовій залі Києво-Печерської Лаври, де під головуванням єпископа Полтавського і Кременчуцького Филипа, представниками наукової еліти нашої країни, делегатами з‘їзду та учасниками Міжнародної конференції були прийняті резолюції та звернення до педагогів, батьків і громадськості України, до президента країни Віктора Ющенко та органів центральної і місцевої влади. Були підведені підсумки трьох днів праці, які всіма присутніми були відзначені, як значний крок вперед у важливій справі впровадження духовно-моральних цінностей в сучасну освіту. За благословенням Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира єпископ Филип вручив високі церковні нагороди організаторам з‘їзду та конференції. Так, ордена святого рівноапостольного князя Володимира другої степені були удостоєні голова Всеукраїнського Православного Педагогічного товариства протоієрей Анатолій Затовський, академік АПН України, голова наукової ради ВППТ Микола Євтух, голова Кримського обласного осередку ВППТ, доктор філософії в галузі соціології Таїсія Тітова, член наукової ради ВППТ, член-кореспондент АПН України Василина Хайруліна, інспектор Місіонерського Духовного Училища УПЦ протоієрей Володимир Погребний. Всі присутні висловили бажання проводити подібні заходи щорічно для щільного контролю за тим, як реалізуються програми і рішення прийняті в ході робіт з‘їздів та конференцій. Владика Филип зазначив, що дуже важливим є те, щоби справа духовної освіти в Україні від декларативного характеру нарешті перейшла до практичної реалізації набутків педагогіки, опрацьованих в ході спілкування творчої та наукової інтелігенції з церквою. Важливим є факт, що географія II з‘їзду значно розширилась в порівнянні з попереднім і в оргкомітеті запевнили, що ця тенденція буде розвиватись і в подальшому.
Помічник посла Російської Федерації в Україні Сергій Кузнєцов в інтерв’ю Прес-службі УПЦ зазначив, що “такі форуми сприяють вирішенню багатьох актуальних проблем сучасного суспільства. Православні мають частіше збиратись, обмінюватись досвідом, шукати шляхи виходу з тієї ідеологічної кризи, в якій перебуває сьогодні освітня система у пострадянських країнах. Десятиріччя тотального атеїзму наклали великий відбиток на всі процеси, які проходять в нашому суспільстві, тому роль Православної Церкви у поверненні наших людей до свого коріння є вагомою і незамінною”. Серед чисельних делегатів з‘їзду були представники Сербії, Болгарії, Румунії та ін. Педагоги зі всієї України повезли до своїх міст та районних центрів резолюції науковців, звернення до можновладців, які мають послабити на місцях опір чиновництва та сприяти більш скорішому впровадженню духовно-моральних засад в систему освіти України.
Викладач Одеської Духовної Семінарії протоієрей Дмитро Предєїн поділився своїм враженням від з‘їзду та конференції: “У нашій країні спостерігається сьогодні моральна криза серед молоді. Розпуста, моральна та духовна дезорієнтація, цинізм є, нажаль, характерними рисами сучасних поколінь. Тільки Православна Церква, як містичний боголюдський організм, з безцінним досвідом свого історичного буття, з досвідом виховання багатьох поколінь достойних громадян, вдячних і люблячих синів та відповідальних батьків, зможе указати такі морально-духовні орієнтири, які виведуть наше суспільство із тяжких умов секуляризма та бездуховності. Відбувшийся з‘їзд зробив значний крок у впровадженні християнських споконвічних ідеалів в сучасну освіту”.
Анна Вознюк, яка приїхала з Одеси, має багатолітній досвід праці в недільних школах, якими вона опікувалась 10 років не тільки в місті але й на сільських парафіях. Активною місіонерською діяльністю Анна Пилипівна зайнялась одразу після переходу з протестантизму до Православної Церкви. “Це дуже добре, що наукова інтелігенція розмовляє сьогодні з Церквою однією мовою! – зазначила делегат з‘їзду. – Згуртувавши сили ми зможемо перемогти всі проблеми та негаразди. Діти в школах мають знати, що завдяки Православній Церкві ми маємо багату культуру, що саме Православ‘я вплинуло на формування нашої мови, етики, літератури, архітектури, тощо. Якщо ми не будемо приводити своїх дітей в храм, не будемо вчити їх молитись, якщо у нас вдома не буде ікон, Євангелія, якщо ми не будемо прагнути до життя благочестивого, то надалі нас чекає загальне забуття традицій свого народу, його історії та культури і, як наслідок, нас чекатиме духовна смерть нації. Щоби цьому запобігти треба впроваджувати в життя набутки православної педагогіки”.
По завершенні II з‘їзду Всеукраїнського Православного Педагогічного товариства та Міжнародної конференції, голова Синодального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства УПЦ єпископ Полтавський та Кременчуцький Филип в інтерв‘ю Прес-службі УПЦ поділився своїми міркуваннями з приводу впровадження християнських цінностей в сучасну освіту.
– Владико, Як Ви оцінюєте проведену роботу II з’їзду Всеукраїнського Православного Педагогічного товариства та Міжнародної конференції? З якими проблемами Вам довелось зіштовхнутись?
– Ми підвели підсумки проведеної роботи в регіонах, виявили в якому стані знаходиться питання запровадження християнського елементу в систему шкільної освіти. Ця проблема не нова, але до нині актуальна. Всі наші спроби впровадження зустрічають гостре нерозуміння деяких чиновників Міністерства Освіти нашої країни. І це не дивлячись на те, що в минулому році Президентом України був виданий указ “Про впровадження в систему освіти курсу “Християнська етика” з 1-го вересня. При Міністерстві Освіти і Науки свого часу була створена комісія, яка складалась з представників різних конфесій, членом якої також був і я. Ми збирались, засідали, виробляли концепцію, готували програми, і коли в кінці тунелю начебто з`являлось світло – все зірвалось. Комісія в кінці листопада минулого року припинила свою роботу не дивлячись на те, що концепція все ж таки була прийнята. Я в цьому бачу дії вороже налаштованих сил, які заважають впровадженню цього курсу, сили, які не хочуть, щоб християнський компонент був присутнім в системі освіти нашої країни. Сили, котрі хочуть навчити наше покоління пороку, розпусті, злу і зробити нормою людського життя те, що в християнстві таким ніколи не було, фактично втілити в життя програму Далласа 1948 року. Мені здається, що вплив цих сил є і сьогодні, і саме в питанні впровадження вищезгаданого курсу в систему української освіти.
На з`їзд ми запросили багатьох педагогів, представників Міністерства освіти та науки, які взяли активну участь, виступили з доповідями. Так, зокрема, я хотів би відмітити, що зам. міністра освіти Віктор Михайлович Огнев`юк вперше сказав, що Міністерство Освіти і Науки України бачить Церкву, як надійного партнера у вихованні майбутнього покоління нашої держави, що вже з 1-го вересня поточного року предмет “Християнська етика” буде введено в систему освіти. Ми надіємося, що цей процес зрушиться з мертвої крапки, адже моральні сили суспільства знаходяться у дуже тяжкому стані. Всі ті, хто виступає проти цього курсу намагаються назвати його “Етика віри”. Але під етику віри можна сміливо маскувати все що завгодно, будь то система Мунна, чи Свідків Ієгови, чи ідеї ідолопоклонства, чи навіть культ південноамериканської богині самогубства. Адже сама по собі віра притаманна людській душі і самопізнанню, а ми говоримо про ту віру, яка сформувала ментальність українського народу, його традицію, культуру, мистецтво, тощо. Тому ми говоримо саме про християнство в цьому питанні, а не про етику віри, як абстрактне поняття, тому що віра без Бога теж являється вірою і під цей курс, у такому випадку, можна поставити, наприклад, навіть атеїзм.
– Владико, Ви спілкувались з представниками наукової та творчої української інтелігенції. Як вони ставляться до ідеї впровадження курсу християнської етики в навчальних закладах?
–Як представники школи, звичайні педагоги, так і академіки, професура добре розуміють, що необхідно щось робити для подолання духовної кризи в нашому суспільстві. У нас немає ніякої ідеології, структури чи організації крім Української Православної Церкви, яка б говорила про патріотизм, моральні та духовні цінності. Церков споконвіку вчила про любов до свого народу, вітчизни, впроваджувала високі духовно-моральні цінності. Але ці ідеї нам не дають реалізувати в повну силу.
– В деяких регіонах України процес впровадження християнських основ в освіту проходить доволі успішно…
– Так, в Криму та Запоріжжі вже йде викладання “Основ Християнської етики”, як і на Західній Україні. Це стало можливим завдяки тому, що це рішення було підтримано місцевим самоуправлінням. А ми прагнемо, щоб було рішення Міністерства України. Добре, що в Запоріжжі до цього питання місцева влада ставиться позитивно, а на Полтавщині, наприклад, обласне управління освіти категорично вимагає рішення Міністерства Освіти і Науки України. І тому в цьому питанні необхідне загальноукраїнське рішення.
– Сьогодні було прийнято звернення до Президента України. Чого очікують учасники з’їзду і конференції від Віктора Ющенко?
– Ми сподіваємось, що Президент України все таки буде послідовним в цьому питанні. І необхідно віддати йому належне – він оказує підтримку ідеї запровадження курсу “Християнська етика” в систему освіти. Я думаю, якби йому давали правдиву інформацію про те, як продвигається цей проект, то я впевнений, що він прийняв би радикальні міри з цього приводу. Ми сподіваємось, що наше звернення дійде до Президента, а робота з`їзду буде почута православною громадськістю і народом України взагалі. Цей з`їзд повинен принести результати для вирішення багатьох проблем нашого суспільства.
– Як складаються взаємовідношення православних педагогів з представниками інших конфесій?
– В комісії, яка займається питанням курсу “Християнська етика”, крім нас, знаходяться представники інших конфесій, зокрема УАПЦ, УГКЦ. У вирішенні різноманітних питань у нас немає протиріч, ми не конфліктуємо один з одним. Цим можемо показати, як “Християнська етика” примиряє протиріччя між різними конфесіями. Викладати в різних регіонах держави будуть представники тієї конфесії, яка є домінуючою.
– Як вирішується питання викладачів предмету “Християнської етики”? З яких класів почнеться його впровадження?
– Існують інститути післядипломної освіти, завдяки яким можливо за короткий час представникам освіти прочитати ряд лекцій і тим самим підготувати основу для викладання предмету. Після закінчення їм видається документ державного зразка. Ми плануємо впровадити викладання “Християнської етики” спочатку в 5-6-х класах, а потім, в ході запровадження та підготовки нових кадрів, розпочати викладання з 1-х класів загальноосвітньої школи. Мета, з якою ми йдемо до школи – навчити наших дітей духовним цінностям, національним традиціям, культурі, моралі. Атеїстичні гоніння припинились і настав час по-православному розглянути історію християнського мистецтва, церковної архітектури, тощо. Діти мають знати, що запорізькі козаки захищали не просто рідний край, свій народ, але й свою православну віру, свою Православну Церкву.
– Які Ваші прогнози щодо впровадження курсу “Християнської етики” вже з 1 вересня цього року, як пообіцяв зам. міністра?
– На це питання важко відповісти. В минулий четвер була проведена нарада комісії по впровадженню курсу “Християнської етики” в освіту України, на якій головував радник Президента України з гуманітарних питань Маркіян Лубківський. Він попросив якомога скоріше прийняти концепцію та допрацювати програми. Наступне засідання комісії було назначене на 25 травня, але в останню мить засідання, по невідомим мені причинам, було відмінено. Мені дуже дивно, що це питання то рухається то стоїть на місті і в нього втручаються різні сили. Так, на минулому тижні була проведена конференція в Києві за участю професора Колодного, яку проводили Мормони. На ній було сказано багато поганого на рахунок викладання основ християнської етики в школі, і на рахунок того, що Церква йде в школу. І це, саме ті сили, які і заважають цій благій справі. Та ми сподіваємось на слова Господа, який сказав: “ Побудую Я Церкву Мою, – й сили адові не переможуть її” (Мф.16,18). І ми сподіваємось, що зможемо навчати дітей розумному, доброму, вічному, що завдяки зусиллям Православної Церкви наступні покоління українців зростатимуть справжніми християнами і достойними громадянами нашої країни.

Підготував Андрій Коваль.
Фото Олександра Данилевського.

РЕЗОЛЮЦІЯ ДРУГОГО З’ЇЗДУ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ТОВАРИСТВА
24 –26 травня 2006 року у м. Києві з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира за підтримки Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства Української Православної Церкви відбулися Другий з’їзд Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Міжнародна науково-практична конференція «Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика». Вона зібрала понад 330 учасників: 116 делегатів і представників з 26 єпархій Української Православної Церкви — архієреї, священнослужителі, миряни; понад 220 педагогів — академіки, доктори і кандидати наук, професори і доценти, керівники Академії педагогічних наук та великих науково-дослідних і навчальних закладів, академій, університетів та інститутів, аспіранти і докторанти, студенти.
З’їзд засвідчує, що за останні роки православні педагоги України досягли певних успіхів у впровадженні в освіту і виховання християнських духовних цінностей. Розроблено програми з основ православної етики і культури, які отримали допуск Міністерства освіти України для викладання в школах; видано окремі підручники; в ряді регіонів України викладаються відповідні предмети в середніх та вищих навчальних закладах, налагоджується співпраця з органами управління освітою.
Водночас, З’їзд констатує, що просвітницької і виховної роботи, яка ведеться в більшості регіонів України, ще недостатньо для подолання негативних явищ серед дітей та молоді. Молодше покоління українців виростає в умовах морального релятивізму, прагматизму, втрати пошани до родини та Батьківщини.
З’їзд наголошує на актуальності досягнень вітчизняної світської та православної педагогіки для нашого часу. Безцінний спадок педагогічної творчості Григорія Сковороди, Костянтина Ушинського, Миколи Пирогова, Софії Русової, Памфіла Юркевича, Василя Зеньковського, Григорія Ващенка, Василя Сухомлинського потребує вивчення і впровадження з урахуванням умов сучасності.
З’їзд застерігає, що зайва уніфікація і стандартизація освітніх програм і методик навчання, надмірне захоплення штучною технологічністю, комп’ютеризацією освіти, нехтування традиційним українським кордоцентричним вихованням може спричинити розмитість духовних орієнтирів освіти, втрату принципів і підходів до формування відповідальної, морально зрілої особистості.
Тому для збереження і розвитку національних традицій в освіті дуже важливим є впровадження в освіту християнських духовних цінностей. Необхідним кроком для цього є викладання в школі за згодою батьків християнської етики, основ православної культури або інших курсів з духовно-моральним спрямуванням.
З’їзд закликає усіх педагогів, а особливо членів Всеукраїнського Православного педагогічного товариства у співпраці з церковними та світськими закладами освіти активніше працювати в галузі підвищення кваліфікації педагогів для вдосконалення системи викладання християнської етики і православної культури, просітницької роботи серед батьків, дітей та молоді, підготовки педагогічних кадрів, створення освітніх програм та підручників на основі православного світогляду, організації навчально-методичних центрів тощо.
З’їзд ухвалив скоординувати зусилля центральних органів керівництва Товариства, Вченої ради Товариства та регіональних відділень за такими напрямками роботи:
Виша школа:
1. Усіляко сприяти впровадженню викладання курсу «Православна культура» або «Християнська етика в українській культурі» у світських закладах вищої освіти, долучивши до обгрунтування цього всі наявні можливості. Спрямувати зусилля на введення спеціальності «Викладач християнської етики і культури» у перелік затверджених державою спеціальностей.
2. Сприяти створенню православних навчально-методичних відділень у бібліотечних каталогах навчальних закладів і методичних кабінетах районних та міських
відділів освіти.
3. Під керівництвом Вченої Ради Всеукраїнського Православного педагогічного товариства створити науково-методичну групу з досвідчених вчених і педагогів для рецензії створюваних програм духовно-морального спрямування і підтримки методичної та дослідницької діяльності в регіональних відділеннях Товариства. Залучати до неї творчі сили викладачів та студентства, науковців та практиків.
Середня школа:
1. Усвідомлюючи нагальну необхідність системного викладання культурологічних дисциплін духовно-морального наповнення та враховуючи їхній виховний вплив на майбутнє покоління, сприяти впровадженню вивчення традиційної православної духовної спадщини, яка може бути ґрунтовно представлена в курсі «Основи православної культури» або «Християнська етика в українській культурі».
2. Забезпечуючи конституційне право батьків виховувати своїх дітей у відповідності з власними переконаннями, закликати батьків до активної участі у впровадженні дисциплін блоку «Основи православної культури і етики». Інформувати батьків про їхні права і обов’язки в сучасному правовому полі України.
3. Спільно з регіональними відділеннями Товариства, єпархіальними відділами релігійної освіти і катехизації налагоджувати роботу з організації курсів, проведення регулярних робочих семінарів для викладачів дисциплін блоку «Основи православної культури і етики».
Дошкільне виховання:
1. Звернути особливу увагу на прищеплення високих моральних якостей педагогам і вихователям установ дошкільного типу.
2. Закликати батьків до ініціювання комплексного впровадження принципів християнської педагогіки у систему дошкільного виховання.

РЕЗОЛЮЦІЯ
МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ
„НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ, ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА»
Учасники Конференції були одностайні в оцінці ситуації, що склалася навколо освіти та виховання в Україні. Широкі педагогічні та наукові кола стурбовані нею і намагаються вплинути на загальний занепад моралі в суспільстві, втрату моральних орієнтирів. З іншого боку, творчі колективи і окремі педагоги на місцях ведуть активну християнсько-виховну діяльність, розробляють програми та посібники, друкують літературу, кристалізують досвід.
Можна з впевненістю свідчити, що повернення народу до своїх духовних витоків набуло незворотного характеру і успіх цього процесу — лише питання часу. Водночас, ентузіасти на місцях позбавлені можливості спілкування та координації зусиль. Завдяки Конференції відбулися особисті знайомства, обмін інформацією та творчими планами, що в майбутньому, сподіваємося, принесе свої добрі плоди.
Завдяки спільній роботі представників духовенства і педагогічної науки, конференція посприяла подоланню хибного стереотипу атеїстичних часів про вороже протистояння віри і знань, науки і релігії.
Сучасний історичний момент вказує на необхідність якомога швидшого і водночас ґрунтовного повернення до основ вітчизняної педагогічної науки, до ясного і чистого християнського світосприйняття, яке дісталося нам у спадок від минулих поколінь.
Конференція наголошує на актуальності для нашого часу досвіду вітчизняної світської та православної педагогіки. Безцінний спадок педагогічної творчості Григорія Сковороди, Костянтина Ушинського, Миколи Пирогова, Софії Русової, Памфіла Юркевича, Василя Зеньковського, Григорія Ващенка, Василя Сухомлинсь-кого потребує вивчення і впровадження з урахуванням умов сучасності. У світі, в якому зникають кордони і глобалізаційний каток рівняє всіх і все, питання самоідентифікації є одночасно питанням виживання. Проведена конференція стала спробою побудови мосту між історичною спадщиною та сучасністю у питанні виховання гармонійної, духовно здорової особистості”.

ЗВЕРНЕННЯ
Другого з’їзду
Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Міжнародної науково-практичної конференції «Національна система освіти та виховання в Україні:
історія, теорія, практика» до педагогів, батьків і громадськості
Шановні батьки та педагоги!
24-26 травня 2006 року у м. Києві з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА за підтримки Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства Української Православної Церкви відбулися Другий з’їзд Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Міжнародна науково-практична конференція «Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика». Вона зібрала понад 330 учасників: 116 делегатів і представників з 26 єпархій Української Православної Церкви — архієреї, священнослужителі, миряни; понад 220 педагогів — академіки, доктори і кандидати наук, професори і доценти, керівники Академії педагогічних наук та великих науково-дослідних і навчальних закладів, академій, університетів та інститутів, аспіранти і докторанти, студенти.
На форумі знову постало питання про повернення нашого народу до традиційних християнських цінностей та впровадження їх у виховний та навчальний освітній процес.
В умовах сучасного життя дуже багато залежить від ініціативи батьків і педагогів. Чинне законодавство надає батькам значні можливості для впливу на освіту і виховання їхніх дітей. Так, згідно зі ст. 50 „Закону про освіту», батьки вважаються співучасниками освітнього процесу. Загальний статут школи також передбачає можливість враховувати побажання батьків щодо особливостей шкільного викладання і виховання.
26 липня 2005 року Міністерство освіти і науки України видало Наказ № 435, яким передбачено: надати батькам право вибору вивчення дітьми, починаючи з 2005/2006 навчального року, предмета „Етика» у 5-6 класах або факультативних курсів морально-етичної проблематики, що апробуються в регіонах, наприклад, „Основи православної культури», „Християнська етика», „Християнська культура» тощо. Наказом також передбачено, що у загальноосвітніх навчальних закладах може одночасно вивчатися предмет „Етика» та факультативний курс морально-етичного спрямування. Заяв восьми батьків (а у сільській місцевості — чотирьох) достатньо, щоб адміністрація школи була зобов’язана ввести відповідний курс.
Закликаємо Вас, кожного на своєму місці і в міру своїх можливостей, докладати максимальних зусиль для досягнення означеної мети — впровадження в освіту України морально-виховного предмету християнського наповнення.

ЗВЕРНЕННЯ
Другого з’їзду Всеукраїнського Православного педагогічного товариства
та Міжнародної науково-практичної конференції «Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика» до Президента України

Високоповажний Вікторе Андрійовичу!

Ми, учасники Другого з’їзду Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Міжнародної науково-практичної конференції «Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика», які відбулися з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира за підтримки Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства Української Православної Церкви 24-26 травня 2006 року у м. Києві, хочемо скласти Вам щиру подяку за висловлене Вами бажання запровадити в освітніх закладах України виховний предмет християнського наповнення з робочою назвою „Християнська етика». Як показує життя, на шляху до досягнення цієї мети існує чимало перешкод, причинами яких є здебільшого інертність та необізнаність як чиновників, так і суспільства в цілому. Ще і ще раз просимо Вашого особистого втручання в процес повернення християнських цінностей в освіту і виховання України. Вважаємо, що проривом у вирішенні цієї проблеми має стати введення спеціальності „Викладач християнської етики» у „Державний перелік напрямів та спеціальностей», за яким здійснюється підготовка та перепідготовка фахівців. Це актуально ще й тому, що, згідно з Вашим Указом, 2006 рік проходить під гаслом захисту духовного світу дитини.
Бажаємо Вам, вельмишановний пане Президенте, духовного натхнення і тілесного здравія та благословення Божого у Вашому високому та відповідальному служінні на благо народу України.

ЗВЕРНЕННЯ
Другого з’їзду Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Міжнародної науково-практичної конференції
«Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика» до органів центральної і місцевої влади
Ми, учасники Другого з’їзду Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Міжнародної науково-практичної конференції «Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика», які відбулися з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА за підтримки Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства Української Православної Церкви 24-26 травня 2006 року у м. Києві, висловлюємо свою стурбованість станом справ у сучасній освіті та вихованні України.
Підтримуючи заклик Президента України до захисту духовного світу дитини, ми звертаємося до кожного з представників влади з проханням сприяти на своєму місці та в міру своїх можливостей впровадженню в освітній процес морально-виховного предмету християнського наповнення,
Звертаємо особливу увагу на те, що нинішні діти — це завтрашня молодь, а отже — майбутнє України. І від нашої небайдужості, активності залежить духовне здоров’я, і навіть життя ЦІЛИХ
поколінь наших нащадків.
Бажаємо Вам доброго здоров’я, мудрості та благословення Божого у Вашому відповідальному служінні на благо народу України.

26.05.2006. ХУСТ. Відбулось засідання єпархіальної ради

26.05.2006. КИЕВ. Украинцы больше всего доверяют СМИ и Церкви