17.02.2006. ВІННИЦЯ. “Молодіжна газета Вінничини”: “Єдиний в Україні ансамбль дзвонарів створено при Шаргородському монастирі”

17.02.2006 Церковь и общество

“Цьогорічне Різдво у Шаргородському Свято-Миколаївському чоловічому монастирі було по-особливому урочистим. Вперше за багато років у стінах тамтешнього храму піснеспіви виконувалися під акомпанемент ансамблю юних дзвонарів. На теренах України – це єдиний такий ансамбль.
– Такого чудового музичного супроводу ми не чули давно, – зізнався настоятель обителі отець Кіпріан. – Здавалося, урочистий дзвін підносився до неба, як симфонія, як переможний гімн на честь народження Ісуса Христа. Прихожани храму і досі перебувають під враженнями, які справили на них хлоп’ята-дзвонарі. Коли ж над храмом під акомпанемент дзвонів полилася колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю» у виконанні народного аматорського вокального ансамблю «Ірмос» – у присутніх на очі наверталися сльози. То треба було чути і бачити…
За словами отця Кіпріана, ідея створення ансамблю дзвонарів при монастирі визрівала рік. Автором її став талановитий місцевий музикант Олександр Євдокимов, якого по праву називають шаргородським маестро. Однак втілити її у життя виявилося непросто.
– Оскільки дзвонарство вважається втраченим мистецтвом, – розповідає керівник недільної школи Сергій Дубенко, який допомагав організовувати ансамбль, – нам доводилося їздити і в Києво-Печерську лавру, і в Почаїв, інші монастирі та храми, зустрічатися з досвідченими дзвонарями. Окрім того, потрібні були немалі кошти для закупівлі дзвонів. Адже тільки один комплект із десяти дзвонів без доставки коштує понад 13 тисяч гривень. Основний тягар взяв на себе монастир, проте знайшлися і благодійники, які внесли свою лепту.
Дзвони до Шаргородського монастиря привезли із Ново-Волинська, оголосили набір бажаючих, і 3 місяці тому розпочалися репетиції. Слід зазначити, що навчання мистецтву гри на дзвонах досить складне. Кожен із 10-ти дзвонів (до речі, найбільший з них вагою 100 кг – так званий «Благовіст», далі ідуть на 70, 40, 30, 20, 12, 11, 10, 6 та 5 кг) – має свою тональність, але нотної партитури немає. Дзвонарі грають за ритмом. Головне у їхньому мистецтві – досконало знати «мову» рухів диригента. Складність також у тому, що коли звучить дзвін, то дзвонарі практично не чують партію сусіда. Однак яке фантастичне звучання збоку! До речі, Шаргородський ансамбль дзвонарів – переносний. Розбірні кріплення приводяться в готовність за 30 хвилин. Так що юним музикантам, крім музичних даних, потрібні ще й фізичні.
– І все ж вишкіл під керівництвом вимогливого керівника ансамблю Олександра Євдокимова увінчався успіхом, – каже отець Кіпріан. – Душа радіє за цих дітей. Бо, крім Божої іскри, є у них потяг, наполегливість та несхитність перед різними випробуваннями. Ви не повірите, але перед Різдвяним концертом майже усі хлопці перехворіли. У двох було запалення легень, у одного харчове отруєння, а один хлопчик зламав ногу. Однак навіть із зламаною ногою його привозили на репетиції. І це тоді, як уроки часто-густо доводиться проводити у холодному класі (побудоване ще у середині 18 століття приміщення монастиря сьогодні не опалюється і вкрай потребує капітального ремонту – авт.). Діма Смалюх, наприклад, на репетиції приїздить з с.Довжок, за 18 км від Шаргорода . При цьому досить часто значний відрізок шляху йому доводиться долати пішки. З великим бажанням відвідують ансамбль також брати Андрій та Олександр Заволовичі, Віталик Яремчик, Ярослав Ворон, Саша Шпак, Володя Котик. Чудові діти! Коли на Різдво вийшли виступати у золочених стихарях – ніби ангели зійшли з неба.
Після дебюту у Свято-Миколаївському храмі юні дзвонарі спільно з народним аматорським вокальним ансамблем «Ірмос» (керівник Любов Подоляк) та духовим оркестром виступали на сцені районного Будинку культури. Глядачі аплодували їм стоячи і навіть викликали на біс.
Ансамбль дзвонарів при Шаргородському монастирі ще зовсім юний. Однак вже має свої традиції. Скажімо, кожне заняття починається з молитви про Божу допомогу у навчанні. Поки що це усне звертання, проте у майбутньому це буде молитва на дзвонах молитви «Царю Небесний», а закінчувати – «Достойно єсть…». Прижилася також традиція «солодкої перерви», коли 15 хвилин між двома уроками діти п’ють чай із солодощами, обговорюючи при цьому свої помилки чи успіхи. А ще – про заплановану навесні поїздку до Києва та зустріч із одним з кращих дзвонарів Лаври о.Феодосієм.
– Планів, як кажуть, у нас «громадье», – зазначив керівник недільної школи Сергій Дубенко. – Нещодавно ми розжилися на ще один комплект дзвонів, це плоскі дзвони, так звані била. А тому мріємо розширити ансамбль. Також хочемо створити хор дівчаток, які співали б під акомпанемент дзвонів. Ми повинні відроджувати нашу духовність. Погодьтесь — ліпше, коли смаки підростаючого покоління формуватиме високодуховна музика, а не примітивні «буги-вуги» на дискотеках”.
Інна Червінчук, “Молодіжна газета Вінничини”

17.02.2006. ДНЕПРОПЕТРОВСК. На областном телевидении вышла программа, посвященная проблеме борьбы с ненормативной лексикой

17.02.2006. СИМФЕРОПОЛЬ. Московский иерей привез в Крым Благодатный огонь