Архиепископ Хустский и Виноградовский Иоан: “Нашим предкам нелегко вдавалося сповідувати Святе Православ’я, тому його плекають і бережуть як найцінніший дар”

01.12.2004 archive, Вестник №39, Юбилеи

ПРИВІТАННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА 3 ПАГОДИ 10-РІЧЧЯ ХУСТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Сердечно вітаю Вас, дорогий Владико, духовенство, чесне чернецтво та всіх віруючих з 10-літнім Ювілеєм Хустської єпархії.
Оглядаючись на десять років, що минули з дня утворення єпархії, слід відмітити труди Керуючих єпархією Владик, духовенства та всіх вірних тружеників Церкви Христової. Співпраця між державною владою Закарпаття та керівництвом Хустської єпархії теж принесла свої добрі плоди. За останні десятиліття в Хустській єпархії відкрилося та було відбудовано багато монастирів та храмів, де священики та ченці щоденно несуть свій послух, возносячи Богу молитви за нашу Богом бережену Україну та її народ.
В цей день Свята Церква згадує пам’ять Преподобного Алексія Карпаторуського, сповідника. Люди називають його апостолом Закарпаття, бо саме його трудами і його проповіддю на початку XX століття була відроджена Православна віра. Своїм життям він показав нам приклад справжнього ревносного служіння Богові і людям. Сьогодні ми звертаємось до нього з молитвою, щоб він своїм предстательством перед Богом зберіг в серцях людей віру, любов, мир та злагоду.
В цей день хочу побажати благословенних успіхів Вам, Ваше Високопреосвященство, можновладцям, всім вірним Хустської єпархії, всім тим, хто трудиться на благо Церкви Христової. Бережіть свою землю, дорожіть нею, бережіть свою віру та історію, яка навчить вас, як потрібно долати труднощі та з надією на Бога нести свій життєвий хрест.
Закликаю всіх піднести подячні молитву Богу, прикласти своїх зусиль до того, щоб цей Ювілей став величним, щоби його значення належним чином вплинуло на .наніс життя. Прикликаю на всіх Боже благословіння.

АРХІЄПИСКОП ХУСТСЬКИЙ І ВИНОГРАДІВСЬКИЙ ІОАНН: “Нашим предкам нелегко вдавалося сповідувати Святе Православ’я, тому його плекають і бережуть як найцінніший дар”

— Владико, вітаємо Вас з 10-річчям від дня заснування Хустської єпархії. Як відзначався славний ювілей?
— Скромно, але, як і подобає, з піднесеним настроєм, бо хоча пройшов і невеликий проміжок часу, але і за ці 10 років відбулись важливі події. Перш за все в нашій єпархії пройшли загальноцерковні урочистості – в 1999 році відбулось обрітення мощей схиархімандрита Алексія (Кабалюка), якого ще називають апостолом Закарпаття, (в 2001 році зараховано його до лику святих). За цей час відбувалось становлення єпархії в її адміністративно-духовному устрої.
Торжества розпочались святковим богослужінням в день молитовної пам’яті преподобного Алексія у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі села Іза-Карпутлаш. Після святкового богослужіння відбулась урочиста частина, яку було відкрито доповіддю. Затим церковними хорами з різних парафій, був проведений концерт духовних піснеспівів.

— Хоча Хустська єпархія святкує своє перше десятиліття, та згідно літописів, Православ’я на закарпатських землях з явилось ще задовго до хрещення Русі. Якою була організація у ці дні та до часу заснування Вашої єпархії?
— Як відомо, Православ’я у цьому краї було принесене святими рівноапостольними братами Кирилом і Мефодієм ще за 100 років до Хрещення Русі. Православні християни на території нинішнього Закарпаття в різні часи духовно окормлялись різними єпархіями, в залежності від того до складу якої країни входила наша територія в ту чи іншу епоху. До недавнього часу єдиним духовним центром православних було Мукачево, а єпархія управлялась Мукачівсько-Ужгородськими архієреями.
В 1994 році, рішенням Священного Синоду УПЦ Мукачівська єпархія була поділена на дві самостійні: Мукачівську і Хустську, і на новоутворену єпархію був призначений єпископ Мефодій (Петровцій). З 1998 року Хустською єпархією управляв єпископ Агапіт (Бевцик) (нині Керуючий Мукачівською єпархією), а в липні 2000 року рішенням Священного Синоду на Хустську єпархію було призначено мене.

— Владико, Ви несли пастирське служіння у різних місцях нашої країни, Закарпаття завжди було специфічним регіоном, своєрідним у своєму релігійному і культурному розвитку…
— Дійсно, Закарпаття являється своєрідним регіоном в релігійному і культурному розвитку. Але для християнина, а тим більше для пастиря Церкви, не повинно існувати якихось привілейованих місць. Всюди Господня земля, і де б нас Промислом Божим не поставлено нести своє служіння, ми повинні його проводити з честю і достоїнством. Християнам слід споглядати не на свою волю, а на волю та благоустрій Божий, і де Провидінням Божим поставлені, там по можливості потрібно трудитись і діяти.

— Ваша єпархія, як, і весь регіон, відрізняється від інших великою кількістю монастирів. Чим це викликано?
— Ви вже сказали про те, що наш регіон специфічний і своєрідний, але найбільша і найяскравіша його риса полягає в богобоязненності тутешніх людей. В невеликій за територією єпархії налічується 17 монастирів. Лише один із них, Свято-Вознесенський жіночий у селі Чумалево Тячівського району ніколи не закривався. Всі інші, в атеїстичний період, або були закриті, чи зруйновані, або взагалі не існували. Древній монастир, який останнім часом Божою милістю відроджується – Грушівський, на честь архістратига Михаїла. Обитель була відома ще з середини XII століття та славилась своєю просвітницькою і видавничою діяльністю.

— У 1999 році були обрітені нетлінні мощі святого Алексія Карпаторуського. Його вважають одним із покровителів Карпатського краю. Яке значення має преподобний для віруючих?
— Слова найбільш наближені для окреслення житія святого Алексія як і кожного святого: печальник і молитвеник за наш Богом бережений край. Його називають апостолом Закарпаття. І по сьогоднішій день є живі свідки його, воістину, жертвенних богослужінь та полум’яних проповідей, які будили народ та навертали із унії (Ужгородської) в лоно Святого Православ’я.

— Більшу частину Богослужінь Ви проводите на парафіях, зустрічаєтесь із людьми. Що сьогодні найбільше турбує простих віруючих?
— Глобалізація та введення ідентифікаційних кодів. Є й інші проблеми, але це, на мій погляд, на сьогодні найактуальніше.

— Цікаво, що Закарпаття – чи не єдина область в Західній Україні, в котрій практично відсутні парафії так званого “Київського патріархату”. Чим це можна пояснити?
— Непохитною вірою та відданістю Православній вірі. Наші предки – батьки і діди не боялись віддати за свої релігійні переконання навіть життя. Їм нелегко вдавалося сповідувати істинне апостольське християнство, тому його нині плекають і бережуть як найцінніший дар для наступних поколінь. Оплотом такої стійкості у вірі являються монастирі. В поселенні, де існує православний монастир, як правило немає релігійних громад іншої конфесії, навіть уніатських.

— Останнім часом з єпархії приходять звернення від православних парафіян у зв’язку з різноманітними провокаціями, зробленими зі сторони уніатів, що порушують міжконфесійний мир. Владико, наскільки обгрунтованими є побоювання православних Вашої єпархії?
— Мені важко про це навіть говорити. Порушення міжконфесійного миру почастішали з того часу коли єпископом для уніатів Закарпаття було призначено Мілана Шашіка. Рим, не довіряючи уніатам (це моє власне припущення), призначив на цю посаду колишнього римо-католицького священика. Мілан Шашік, до того ж являється громадянином іноземної держави – Словаччини. Мабуть, щоб догодити Ватикану та завоювати довіру туземних уніатів Шашік почав не лише прозелітичну, але прямо таки захватницьку війну. Не маючи згоди від представників місцевої влади, ані місця для проведення молитви, уніати вторгаються в поселення, та провокують сутички з православними громадами, зриваючи святкові богослужіння та міжконфесійний мир.

— Владико, як керуючий єпархією які питання вирішуєте зараз та які справи прагнете звершити у майбутньому?
Питання повсякденні – адміністративно-духовні, і ті, що диктуються часом. Мріється якнайшвидше завершити будівництво Кафедрального собору в Хусті, який споруджуємо спільними зусилля вже 14 років, практично на пожертви віруючих. Усі з нетерпінням чекаємо на його освячення та відкриття.

Записав Володимир Свистун

Людмила Вовчук: «Петь «на подобен» — древнейшая традиция православного богослужения»

Архидиакон Гавриил-Константин Опреа. Церковная музыка в Румынии