16.11.2004. КИЇВ. Ієромонах Лонгін (Чернуха): “Українська Православна Церква вимушена займати оборонну позицію, підтримуючи кандидата в президенти, прибічники якого не погрожують їй гоніннями та погромами”

16.11.2004 Церковь и СМИ

Наприкінці минулого тижня на сайті «Телекритики» з’явилася стаття Лариси Руденко «Тому що… православний» (http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=18606). В ній вона висловила обурення у зв’язку з інтерв’ю Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира телеканалу «Інтер», в якому Його Блаженство зокрема сказав:
“…Перед поїздкою до Запоріжжя, де Віктор Федорович був висунутий кандидатом на посаду президента, він відвідав Лавру та отримав моє благословення на участь у виборах. Більше нікому з учасників президентських виборів подібного благословення я не давав”.

Статтю “Телекритики” прокоментував ієромонах Лонгін (Чернуха):
“Власне кажучи,— пише Лариса Руденко, — поважний пастор поважної конфесії однозначно засвідчив свої політичні уподобання, а відтак, оскільки він озвучив їх з екрана телевізора, тобто на мільйони глядачів, — взяв на себе відповідальність заявити про них від імені всієї церкви, провідником якої в Україні він є”. І далі пішли роздуми про політичні уподобання нашої Церкви, і як звинувачення —«відокремленість її від української держави» (хоча на початку статі пані Лариса наголосила, що “Україна – світська держава, і церква у нас, за законом, від держави відокремлена”.) До речі, подібних непослідовностей у журналістів, які пишуть про державно-церковну проблематику, не знаючи канонів Церкви та духовних принципів її буття, зустрічається досить багато.
На думку авторки, “…така конкретна позиція глави великої української церкви є вельми небезпечною для самих президентських виборів, вона є, по суті, тиском на вільне волевиявлення парафіян цієї церкви, бо заперечує їхню свободу вибору, нав’язуючи точку зору”.
Але якщо вона так прагне справедливості, то чому б на початку своєї «розгромної» статті не пояснити читачам ( і це було б коректно та справедливо), чому саме Блаженніший Митополит Володимир виступив з такою прямолінійною заявою. Але, на жаль, авторка, як і журналісти «Інтеру» подали відповідь Владики Митрополита поза контекстом подій.
Насправді ж, це був виступ у відповідь. Напередодні, 8 листопада, як повідомив про це персональний сайт Віктора Ющенка (http://www.yuschenko.com.ua/ukr/present/News/1544/), кандидат у президенти за своїм особистим проханням був на прийомі у Митрополита Володимира. Цитую інформацію з сайту: «…Зустріч тривала близько години і пройшла в теплій атмосфері… Співрозмовники категорично висловилися за неприпустимість втручання світської влади у церковні справи, водночас відзначивши необхідність спільної роботи світської влади і церкви заради збереження спокою в суспільстві… Наприкінці зустрічі Предстоятель УПЦ (МП) Володимир (Сабодан) благословив Віктора Ющенка». Зверніть увагу на останній акорд повідомлення. Його навіть було винесено у заголовок цього повідомлення — «Митрополит Київський і всієї України Володимир благословив Ющенка» (12:41, 8 листопада 2004 / «Прес-служба Віктора Ющенка»).
Так, за церковним етикетом, при зустрічі або на прощання з особою духовного сану, береться благословення. Але для чого це підкреслювати? Хіба це не виглядає як продовження піару? (До речі, не поцуралися ж все-таки благословення «москальської» Церкви! І хіба не згадаєш тут цинічний лозунг: «Мета виправдовує засоби»!?)
Очевидно, це й стало причиною, чому Митрополит Володимир виступив із заявою на телеканалі «Інтер».
Справедливим було б з боку пані Лариси запитати: «Чому Януковичу можна давати благословення, а Ющенкові — ні?» Справа в тім, що деякі прибічники блоку Ющенка, м’яко кажучи, негативно ставляться до канонічної Церкви в Україні і навіть виступають з погрозами фізичної розправи над віруючими нашої Церкви. Коментар, здається, зайвий. (Цікаво, а чи осудив би пан Ющенко привселюдно їхні дії? Можливо, мали б місце з його боку якісь офіційні вибачення, наприклад, за події, що сталися днями в Сарнах?) Тож Українська Православна Церква вимушена займати оборонну позицію, підтримуючи кандидата в президенти, прибічники якого не погрожують їй гоніннями та погромами. Врешті-решт віруючі УПЦ є громадянами України і мають громадянське право на свою власну думку щодо вибрів, керуючись як і всі інші своїми власними інтересами. Здається, це не суперечить нормам демократії?
Стосовно ж висновку пані Руденко про те, що Митрополит “…взяв на себе відповідальність заявити про них (тобто про свої політичні уподобання) від імені всієї церкви, провідником якої в Україні він є”, хотілося б нагадати, що офіційна позиція нашої Церкви щодо виборів уже давно оголошена Священним Синодом УПЦ і там жодних імен не згадується. Та враховуючи впливовість свого авторитету на думку багатьох чад нашої Церкви і намагання використати цей авторитет піарівською кампанією Ющенка, Предстоятель вимушений був виступити особисто. І на наш погляд, це чесно по відношенню до всіх.
Таким чином, виступ Митрополита Володимира можна розглядати лише в контексті повідомлення персонального сайту Ющенка, який по суті спровокував цей виступ, про що забула або не побажала сказати Лариса Руденко”.

16.11.2004. СУМЫ. Национал-экстремисты провоцируют религиозный конфликт

15.11.2004. КИЕВ. Открылся сайт Православного братства УПЦ в честь «Преподобных Антония, Феодосия и всех отцов Киево-Печерских