Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

О подготовке нового «Закона Украины о свободе совести и религиозных организациях»

04.09.2001. УКРАИНСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ ОФИЦИАЛЬНО ВЫСКАЗАЛАСЬ ПРОТИВ ПОДГОТОВЛЕННОГО ЧИНОВНИКАМИ ГОСКОМРЕЛИГИЙ ЗАКОНА УКРАИНЫ О СВОБОДЕ СОВЕСТИ И СООБЩИЛА, ЧТО ГОТОВИТ СВОЙ ВАРИАНТ ЗАКОНОПРОЕКТА
Предстоятель Украинской Правослвной Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир от имени Полноты УПЦ обратился с официальным письмом к главе Государственного комитета по делам религий В. Бондаренко, а также к рабочей группе Всеукраинского совета церквей и религиозных организаций по вопросам совершенствования зако-нодательства. Поводом послужила попытка повторно вынести на обсуждение сессии Верховной Рады законопроект о вне-сении изменений в закон «О свободе совести и религиозных организациях», содержащий ряд положений, не соответствую-щих духу церковно-государственных отношений в Украине на современном этапе.

ТЕКСТ ЗВЕРНЕННЯ:

Члену Всеукраїнської ради церков і релігійних ор-ганізацій,
Голові Державного комітету України у справах релігій В.Д.Бондаренку
Учасникам робочої групи Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій з питань вдосконалення за-конодавства, яким регулюється діяльність релігійних організацій в Україні
Українська Православна Церква розглянула про-ект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» Кабінету Міністрів України та проект Закону України «Про свободу віросповідання та релігійні організації» народного депута-та України В.В.Костицького і повідомляє про те, що не підтримує ці законопроекти, оскільки, у своїй основі, вони фактично повністю зберігають засади нині діючого Закону України «При свободу совісті та релігійні організації».
З огляду на зміст виступу Президента України Л.Д.Кучми на урочистому зібрані в Національній опері України з нагоди святкування 950-літнього ювілею Києво-Печерської Лаври УПЦ вважає, що настав час і є всі підстави для втілення у життя якісно нової концепції дер-жавно-церковних відносин.
Не окремі «косметичні» поправки, а радикальні концептуальні зміни мають бути внесені у нині чинний Закон.
Українська Православна Церква схвалює ідею про можливе поєднання означених вище документів для по-дальшої підготовки на їх основі Закону України «Про сво-боду совісті та релігійні організації, проте підтримує май-бутній законопроект лише за наступних умов:
1. В Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» обов’язково має бути вписана преамбула, в якій би наша незалежна світська дер-жава визнала особливу роль канонічного Право-слав’я в історії України, в становленні та розвитку духовності і культури її народу.
2. Зміни до Закону мають покласти кінець дискримінації у цивільно-правових відносинах об’єднань релігійних організацій, зокрема Церкви в цілому. Церкві має бути надано статус юридичної особи, внаслідок чого Церква стане власником майна, що використовується або ж передається Церкві. Це зніме гостроту з проблеми, коли якась громада бажає змінити конфесійну приналежність, то тоді вона може це зробити, лише залишаючи майно, храм, яке зостається в користуванні Церкви. Проти цих змін категорично виступають розкольники, що надає можливість безкарно захоплювати храми, інші церковні приміщення, які належать до іншої конфесії.
3. Право займатися виробничою та госпо-дарською діяльністю має бути надано не тільки тим підприємствам, які утворюються релігійними організаціями, а й самим релігійним організаціям.
4. В усі попередні роки УПЦ послідовно вис-тупала і виступає за те, щоб із чинного законодав-ства була вилучена стаття про почерговість бо-гослужіння. Ця норма лише ускладнила взаємовідносини між різними конфесіями, віруючими, що призвело до відкритих протистоянь і зіткнень.
5. Без будь-яких попередніх умов Держава має повернути у власність Церкви культові споруди, інше церковне майно, яке поки що знаходиться у власності Держави, включаючи господарські приміщення, будівлі, начиння, богослужбову літературу тощо.
Для укладання повноцінного життя Церкви потре-бують нової редакції і інші, не менш важливі, положення законопроектів. Про які саме — на засіданні робочої групи доповідатимуть представники УПЦ — ректор Київських Духовної Академії та Семінарії, протоієрей Микола Забуга та адвокат Київської Митрополії УПЦ В.Ф.Волинець.
До того ж повідомляємо, що Українська Право-славна Церква готує свій проект Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», який найближчим часом буде подано Вам для розгляду.

З повагою,
ВОЛОДИМИР,
Митрополит Київський і всієї України

20.09.2001. АДВОКАТ КИЕВСКОЙ МИТРОПОЛИИ ВАЛЕНТИН ВОЛЫНЕЦ: «МЫ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНО ВЫСТУПАЕМ ЗА ТО, ЧТОБЫ ЦЕРКВИ БЫЛ ПРЕДОСТАВЛЕН СТАТУС ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА, КОТОРОГО ОНА БЫЛА ЛИШЕНА ЕЩЕ БОЛЬШЕВИКАМИ»
Член рабочей группы Всеукраинского Совета Церквей и Религиозных Организаций от Украинской Православной Церкви Валентин Волынец прокомментировал ход обсу-ждения проектов нового Закона Украины «О свободе совести и религиозных организациях»:
- Как известно, Украинская Православная Церковь не поддерживает проект Закона Украины «О свободе веро-исповедания и религиозных организациях», предложен-ный народным депутатом Виктором Костицким, а также и проект Кабинета Министров о внесении изменений в ны-не действующий Закон. В обоих случаях, как указал в своем заявлении от имени епископата УПЦ Блаженней-ший Митрополит Владимир, авторы проекта ограничи-лись лишь косметическими поправками. Реальность же требует качественно новой концепции государственно-церковных отношений.
Прежде всего, в преамбуле Законе должна быть обозна-чена роль канонического Православия в истории Украи-ны и его роль в становлении и развитии духовности и культуры украинского народа.
Мы последовательно выступаем за то, чтобы Церкви был предоставлен статус юридического лица, которого она была лишена еще большевиками.
Сегодня такой статус имеют религиозные общины, монастыри, духовные учебные учреждения и братства. Одним из таких равных перед законом юридических лиц является Киевская митрополия. Этим сужен общественный, религиозный и юридический статус УПЦ и, соответственно, ее полномочия. Отсюда вытекает, что наша Церковь не имеет полного права отстаивать конституционные права верующих граждан УПЦ. В рамках действующего законодательства Церковь также не может эффективно, как единый организм, осуществлять свою деятельность. Это противоречит каноническому праву, природе Церкви как таковой. Следует также отметить, что по существующему Закону Церковь не является владельцем принадлежащего ей имущества.
Не менее важным вопросом является положение Закона о совместном пользовании и поочередном богослужении представителей различных конфессий в одном культо-вом сооружении. Существующая практика показывает: это положение не снимает проблем обеспечения общин храмами, приводит лишь к противостоянию, конфликтам и недоразумениям. Как известно, основные межконфес-сиональные конфликты возникают как раз на почве со-вместного использования храмов.
Кроме того, действующий Закон не предполагает рести-туции (возвращения) имущества Церкви государством и правопреемства на культовые сооружения, которые по сей день являются собственностью государства. Напри-мер, в Киеве это — Софийский собор, Успенский собор Киево-Печерской Лавры, Кирилловская церковь и другие православные святыни, экспроприированные богоборче-ской властью.
Закон требует также принципиально новой редакции и в отношении права верующих граждан на религиозное образование в системе народного просвещения.

Всеукраїнскій Раді Церков і Релігійних
Організацій
Члену Всеукраїнської Ради Церков і
Релігійних Організацій,
Голові Державного комітету України у
справах релігій
В.Д.Бондаренку
За дорученням Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій 4 вересня 2001 року відбулося засідання робочої групи Ради Церков з питань вдоскона-лення законодавства, яким регулюється діяльність релігійних організацій в Україні.
В ході конструктивного обговорення законопроектів Кабінету Міністрів України та народного депутата України В.В.Костицького, робоча група одностайно дійшла думки про можливість поєднання цих документів для підготовки на їх основі Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» і подальшого розгляду законопроекту у Верховній Раді України.
Разом з тим, робоча група вважає, що розгляд законопроекту у Верховній Раді України можливий лише після прийняття нею таких базових законів України, як Цивільний кодекс України про працю.
Українська Православна Церква повністю підтримує пропозицію робочої групи, яка зводиться до того, що при підготовці таких фундаментальних розділів законопроекту, як Розділ ІІІ «Майно релігійних організацій» та Розділ V “Трудова діяльність у релігійних організаціях та на їх підприємствах”, обов’язково мають бути враховані нові норми ЦК України та КЗУпП України.
На підставі викладеного УПЦ пропонує:
1. Розгляд законопроекту у Верховній Раді Україні відкласти.
2. Доручити робочій групі Ради Церков продовжити роботу по підготовці законопроекту.

З повагою,
ВОЛОДИМИР,
Митрополит Київський і всієї України