27.04.2010. НІЖИН. Сесія міської ради прийняла рішення про присвоєння краєзнавчому музею імені Івана Георгійовича Спаського

27.04.2010 Церковь и общество

Іван Георгійович Спаський народився 24 лютого (8 березня) 1904 року в місті Ніжин, в родині місцевого священика. Його батько Георгій Спаський був настоятелем ніжинського Миколаївського собору і користувався заслуженою повагою серед ніжинців. Людина надзвичайно високої культури, отець Георгій Спаський виховував своїх дітей на кращих традиціях старої інтелігенції, прищеплював їм високу духовність, щиру любов до минулого та культури рідного народу. Неабиякі педагогічні здібності священика були визнані і громадськістю Ніжина: у 1895 р. його запросили на посаду законоучителя до Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька.
Постать батька назавжди залишилась для дітей яскравим прикладом сумлінного виконання своїх обов’язків та громадянської мужності.
Надзвичайно великого розголосу в Ніжині набув сміливий вчинок протоієрея Георгія Спаського під час одного з найдраматичніших періодів громадянської війни. Влітку 1919 року, коли до Ніжина вдерлися деморалізовані загони денікінської армії, в місті спалахнув жорстокий єврейський погром, під час якого загинуло близько 200 чоловік. У той час, коли на вулицях чинилися жахливі насильства, отець Георгій проявив справжнє християнське милосердя і сховав у своєму будинку ЗО єврейських родин. Коли ж розлютовані п’яні погромники намагалися увірватися до будинку, у дверях їх зупинив старенький священик. Отець Георгій тихо, але впевнено промовив, що вбивці увійдуть в дім тільки через його труп. І трапилося диво: погромники відступили…
Самовідданість ніжинського священика була визнана навіть запеклими безбожниками. І коли у червні 1921 року ніжинці проводжали Георгія Спаського в останню путь, газета місцевих більшовиків «Червоне село» надрукувала зворушливий некролог, який закінчувався такими словами: «І незалежно від сану, що його носив покійний, кожний, хто його знав, щиро повторить слова напису на одному з вінків від євреїв: вічна пам’ять поборнику справедливості, захиснику пригноблених».
Подружжя Спаських прагнуло дати своїм дітям фундаментальну гуманітарну освіту. У 1914 році Іван Спаський став учнем ніжинської класичної гімназії, що діяла при Історико-філологічному інституті. Учбовий процес в гімназії мав чимало спільного з інститутом. Світогляд учнів формувався під впливом таких яскравих педагогів, якими були директор І.Козловський, професори: грецької мови І.В. Добіаш, історії М.М. Бережков, літератури В.І. Резанов та інші.
Діти Спаських добре засвоїли батьківську науку. Під час Першої світової війни старша донька Євгенія працювала сестрою милосердя у шпиталі для поранених вояків, здобула вищу освіту у Петербурзі, а після революції стала науковим співробітником Київського сільськогосподарського (етнографічного) музею. У 1925-27 рр. Євгенія Спаська приклала багато зусиль до збирання та вивчення етнографічних матеріалів на теренах Черні-гівщини та Полтавщини, зокрема — про гончарство та золотарство в Ніжині. Зацікавився музейно-збиральницькою роботою й Іван Спаський.
Невдовзі ця цікавість перетворилася на полум’яну пристрасть, стала справою усього життя.
У 1921 р. IX, Спаський успішно закінчив радянську школу, на яку було перетворено класичну гімназію, і вступив до Ніжинського інституту народної освіти (ІНО). Це був нелегкий час. І хоча безглузда політика більшовиків змінилася «відлигою» НЕПу, матеріальне становище студентів було дуже важким. Можна лише дивуватися, з якою справді героїчною наполегливістю вони продовжували штурмувати наукові височини.
В цей час надзвичайно велику роль в науково-дослідницькій та педагогічній роботі колективу Інституту відігравала справжня перлина інституту — Фундаментальна бібліотека. Зі сцени актового залу навчального закладу линули чудові українські пісні у виконанні Інститутського хору, яким керував відданий ентузіаст Ф. Д. Проценко. Студентський любительський театр ставив справжні опери. В цю атмосферу творчої діяльності з головою поринув і студент Іван Спаський, котрий власноруч виготовляв ескізи ефектних декорацій та освітлення до вистави «Запорожець за Дунаєм». Все це відіграло важливу роль у формуванні майбутнього вченого. Пізніше, у 1970 р., відповідаючи на запитання анкети «Чим Вам запам’ятався Інститут?», Іван Георгійович відзначив: «Гарна гуманітарна підготовка, пречудова бібліотека, прекрасний хор під керівництвом Федора Проценка».
Ще учнем старших класів Іван Георгійович Спаський прилучався до музейної роботи, брав участь у діяльності архівно-музейної секції при Ніжинському відділі народної освіти, якою керував талановитий педагог О.С. Грузинський. Це захоплення супроводжувало Спаського і протягом усього періоду навчання. У 1925 р. випускнику інституту Івану Спаському було видано довідку за підписом ректора, в якій, зокрема, відзначалось: «Сумлінно працював в напрямку музейної та історико-філологічної справи, проявив власну ініціативу в описуванні, зберіганні та дослідженні різноманітних пам’яток старовини на Ніжинщині, і особливо — в галузі народного мистецтва. Перед закінченням курсу він обрав собі тему проектної роботи «Організація шкільного музею».

27.04.2010. МИНСК. Прошли торжества по случаю 75-летия Митрополита Филарета

27.04.2010. КИЇВ. Блаженніший Митрополит Володимир відправив літію за загиблими у Великій Вітчизняній Війні