10.05.2007.КИЇВ. Православна громадськість, засуджує наміри що до перейменування однієї з столичних вулиць іменем самосвята-розкольника

10.05.2007 Церковь и власть

Керуючий справами УПЦ, архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан коментуючи намагання назвати вулицю Києва іменем розкольника зазначив: “Представники єпископату, духовенства і мирян Київської єпархії Української Православної Церкви із скорботою зустріли рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року про перейменування вулиці Урицького, яку мають назвати на честь чільника сумнозвісного церковного розколу в Україні початку ХХ століття Василя Липківського. Як відомо, цей розкол, що призвів до самочинного проголошення групою священників і мирян незаконної з точки зору церковних канонів „Української автокефальної православної церкви”, визрівав на хвилі революційних подій 1917–1920 рр., вписуючись у русло ідеології церковних „обновленців”, і був підтриманий Центральною Радою, а згодом і радянською владою, зокрема її каральними органами ВЧК–ГПУ, з метою руйнації Православної Церкви. Вже на першому етапі цей рух церковних націоналістів-обновленців наштовхнувся на рішучий спротив канонічного єпископату на чолі з нині канонізованим священномучеником митрополитом Київським і Галицьким Володимиром (Богоявленським), який зазнав з їхнього боку немало утисків. Зокрема протоієрей Василь Липківський незадовго до мученицької загибелі митрополита висував ультимативну вимогу – залишити київську кафедру і покинути Україну. Але найбільше вразила православний світ нечувана в історії Церкви самочинна єпископська „хіротонія” Василя Липківського в жовтні 1921 року в Софіївському соборі, яка за відсутності єпископів була здійснена шляхом покладання на його голову рук “священників”, за якими в живому ланцюгу стояли “диякони” і його прибічники з мирян. Цей нечуваний в Православній Церкві обряд „хіротонії” забороненого в служінні ієрея був також „підкріплений” покладанням на його голову руки священномученика Макарія Київського, чиї мощі покоїлися в Софіївському соборі. Зрозуміло, що створена після цього самосвятським „митрополитом” Василем Липківським „церковна ієрархія”, як і сама УАПЦ, не були визнані і насьогодні не визнаються іншими Православними Церквами. Той факт, що після припинення підтримки з боку НКВС Василя Липківського в 1937 р. його церква самоліквідувалася, не змиває з нього гріх церковного розколу, і тому надання його імені одній з столичних вулиць буде сприйняте всіма віруючими Української Православної Церкви як глибока образа. До того ж, на Солом’янському цвинтарі, що знаходиться поруч, поховано сотні православних мучеників, закатованих за вірність Православ’ю в застінках НКВС, що зробить заплановане перейменування наругою над їхньою пам’яттю.
Все це примушує нас звернутися до Київської міської ради з проханням не називати вулицю в м. Києві ім’ям явно антиправославної історичної особи, якою був Василь Липківський. Сподіваємося, що державні чинники Києва врахують позицію Української Православної Церкви при прийнятті остаточного рішення.

10.05.2007. ДНЕПРОПЕТРОВСК. Митрополит Ириней отметил День рождения

10.05.2007. КИЕВ. «Уикенд»: «Улицу Урицкого понизили в статусе»