03.04.2007. КИЇВ. “Сільські вісті”: “Нотатки з П’ятої міжнародної науково-практичної конференції «Діалог Православ’я та Ісламу: роль релігії у сучасному житті»

03.04.2007 Межконфессиональные отношения

Для мене відвідини МАУП — не просто виконання редакційного завдання, а справжнє свято. Щоразу здобуваю нові знання, отримую незрівнянну насолоду від спілкування з високорозумними, високовченими, по-справжньому інтелігентними людьми, очищуюсь і наснажуюсь духовно — немовби у Божому храмі побував. До речі, на території Академії є капличка Святого Георгія Побідоносця, біля якої правляться молебні перед початком кожного велелюдного зібрання — такого, як конференція, що відбулася минулої п’ятниці. Тема її — у підзаголовку.
Проект «Православні духовні цінності» започатковано п’ять років тому. Після кожної конференції виходять друком її матеріали. Видано вже чотири збірники. На жаль, дуже малими накладами — наприклад, чудова книга «Православні духовні цінності в умовах глобалізму» (матеріали торішньої конференції) вийшла всього у 500 примірниках.
Не випадково, либонь, нинішню конференцію призначили на 30 березня: п’ятниця для мусульман — святий день, як для нас — неділя. Крім того, наступного дня прихильники Ісламу святкували Маулід ан-Набі — день народження Пророка Мухаммеда (це також день його смерті, але в Ісламі смерть розглядається як народження для вічного життя). А 1 квітня ми з вами відзначили свято Входу Господнього в Єрусалим, Вербну неділю.
Організаторами конференції виступили міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), Міжнародна Кадрова Академія (МКА), Конфедерація недержавних вищих закладів освіти України, Київська Духовна Академія, Посольство Ісламської Республіки Іран в Україні, Українська академія наук, Спілка викладачів вищої школи і науковців України. Участь брали православні священнослужителі з України, Росії, Молдови та інших країн, Муфтій України, голова Духовного управління мусульман України шейх Ахмед Тамім, іранські богослови та представники духовенства деяких інших мусульманських країн, науковці, викладачі, громадські діячі, студенти. Із вступним словом виступив голова Наглядової ради МАУП, президент МКА Георгій Щокін, з вітальним словом — Надзвичайний і Повноважний Посол Ірану в Україні Сеєд Муса Каземі. Після нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт «Соціальна місія Православної Церкви в умовах сучасного світу» конференція почала роботу.
Певна річ, неможливо у газетній статті переповісти бодай коротко зміст навіть частини доповідей та повідомлень. Та й фізичної змоги скрізь побувати і все почути я не мав, бо між пленарними засіданнями працювали ще й дві секції. Тож розповім про те, що вважаю найголовнішим і цікавим для читачів нашої газети.
«Без сумніву, ти переконаєшся, що найбільше ненавидять мусульман юдеї та багатобожці. Без сумніву, ти переконаєшся, що найприязніше ставляться до мусульман ті, хто говорить: воістину ми християни». Це — слова Пророка Мухаммеда. Справді, між Православним Християнством та Ісламом — багато спільного (тут ідеться саме про Православ’я, інші християнські конфесії та їхні взаємини з мусульманством — окрема тема). Обидві релігії — монотеїстичні. Обидві проповідують найвищі духовні й моральні цінності та чесноти, причому проголошують і втілюють у життя пріоритет духовних цінностей над матеріальними. Щодо християнської моралі ми всі, гадаю, обізнані (ті, хто того хоче). А от про моральні засади Ісламу знають, либонь, не всі читачі. Тому спинюся на доповіді доктора Багері (Іран) «Спадщина ісламської культури». Іслам поважає всі монотеїстичні релігії. У Корані сказано: «Лише тоді матимеш право зватись істинно вірним, коли ставитимешся з повагою до тих пророків, що були до Ісламу». Мусульманська релігійна традиція визнає пророком і Ісуса (його називають Іса). Іслам усіляко заохочує прагнення до знань, наукові пошуки, дискусії, обмін здобутками. Варто пригадати, що європейська, західна цивілізація багато запозичила у цивілізації ісламської. Іслам в основі своїй грунтується на демократичних цінностях — сам Пророк Мухаммед, базуючи своє вчення на божественному одкровенні, завжди радився із соратниками і поважав думку кожного. Іслам визнає свободу — але не насильство над іншими людьми, заперечує расизм у будь-яких проявах. Істинний мусульманин — той, хто не пригнічує інших. Сімейні цінності, недоторканність особи, чистота тілесна й духовна, шана до жінки — усе це Іслам. Це не релігія війни, це — релігія логіки й діалогу, дружби і взаєморозуміння… Так говорив іранський богослов доктор Багері.
Слово «діалог» звучало не раз у ряді доповідей. Сьогодні як ніколи потрібен діалог між двома найбільшими релігіями світу. Нам є що сказати одні одним, є чим поділитись і чого повчитись. Сьогодні християнство — у глибокій кризі. Секуляризація шириться навально. Що це таке? За енциклопедійним визначенням — процес розростання світського сектору громадського життя. Проявляється він у масовому припиненні релігійного практикування, падінні авторитету релігійних інституцій, поширенні світської моделі життя. Додам: не просто світської, а потворної, антигуманної, брутально матеріалістичної моделі. Так є на Заході. І так є, на превеликий жаль, у нас. У даному разі кажу не про зовнішні ознаки — про внутрішній, світоглядний стан суспільства.
І ще одне слово не раз чути було в залі — «глобалізація». Тут слушним здається мені навести деякі думки вельмишановного Георгія Васильовича Щокіна. Викладено їх у збірнику матеріалів попередньої, Четвертої конференції, але про це ж ішлося і на нинішній, що, безумовно, буде відображено у майбутньому збірнику.
Отже — глобалізація. Термін означає те, що охоплює всю планету, себто становить всесвітнє явище. У сучасних наукових розвідках глобалізм є об’єктом релігійно-філософських, культурологічних, соціологічних і політичних підходів, що передбачають структурно цілісний погляд на систему взаємозв’язків людини, суспільства, природи і Бога; розуміння стану цієї системи як перманентно кризового; розробку проблематики оптимального опанування цього кризового розвитку, оскільки він може довести людство до повного хаосу та загибелі.
Першим прикладом глобалізації можна вважати спорудження вавилонської «вежі до небес», про що йдеться у Біблії (книга Буття). Старозаповітний текст говорить про первісну глобалізацію в її варіанті керування людством з одного центру як про богоборчу справу. (Принагідно: сучасні США, які прагнуть разом з Ізраїлем світового панування, часто називають «новим Вавилоном»). Хто ж то є цей богоборець, який інспірує глобалізацію як процес установлення всесвітньої диктатури, що протиставиться самому Творцеві? Знову звернімося до Біблії, де «Ізраїль» буквально означає «Богоборець» (Бут. ХХХІІ, 28). Богоборець — це біблійний «змій, званий дияволом, який спокушує увесь Всесвіт» (Одкр. ХІІ, 9). Але йому потрібні виконавці, бо діяти може лише через людей…
Процитую дослівно: «… Антихрист — це «цар ізраїльський», і богоборчим царством його, згідно з новозаповітними пророцтвами, стане весь підкорений світ зі столицею в Єрусалимі, де на той час буде зведено третій храм Єгови. Встановлення всесвітнього богоборчого царства антихриста як «царя ізраїльського» і становить кінцеву мету процесу, що зветься нині «глобалізацією»… До основних методів можна зарахувати перманентні загарбницькі війни та насильницькі революції; тотальну дезінформацію людства та методичне розбещення суспільної моралі; протиставлення найвищим духовним цінностям ницих споживацьких інтересів та інстинктів; свідому фальсифікацію історії. Мета цього процесу — встановити всесвітнє аморальне панування, основний об’єкт нападу — християнство, головні організатори — Ізраїль та підкорені ним США. Чим завершаться антидуховна глобалізація і змуроване нею антихристиянське царство? Християнам відомо достеменно — повною ганебною загибеллю! Проте чи означає це, що сучасні християни, носії православних духовних цінностей, повинні пасивно чекати здійснення новозаповітних пророцтв? Аж ніяк не повинні. Навпаки, антидуховній глобалізації ізраїльського антихриста нам треба протиставити глобальність усеперемагаючого вчення Христового. При цьому доцільно дотримуватись такого важливого принципу: мислити — глобально, а діяти — локально».
Ось так. А чи діють християни належним чином? На жаль, далеко не завжди. І не тільки на Заході, де і глобалізація, і секуляризація дедалі ширше й глибше пускають смертельно небезпечні метастази. У нас, православних християн, ті ж проблеми, ті ж біди…
Не так — в ісламському світі. Ісламські держави — це мусульманська етика, мусульманська мораль, це відповідне навчання і відповідне виховання, це, врешті-решт, — державний нагляд і державний контроль. Мусульмани в таких країнах живуть за законами своєї релігії, своєї культури, своєї духовності. Чи погано це?..
Час, либонь, і крапку поставити — все одно не розповісти про все, про що хотілося б. Запевню тільки, що повернувся я з конференції у піднесеному настрої, збагачений знаннями і окрилений надією. А ще — щирою вірою у кінцеву перемогу добра над злом. І перемозі тій нехай посприяють мости й місточки взаєморозуміння і взаємоповаги між Православним Християнством та Ісламом. Бо ще святитель Григорій Палама, архієпископ Фессалонітський, писав: «Вірю — настане час, коли між нами, християнами та мусульманами, запанують згода і лад».
Сергій СКОРОБАГАТЬКО

04.04.2007. МОСКВА. Возможный визит Папы Римского на Украину ухудшит православно-католические отношения, считают в Московском Патриархате

03.04.2007.ЖИТОМИР. Епископ Гурий вручил награды клирикам епархии