Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

23.06.2006. КИЇВ. Блаженніший Митрополит Володимир звернувся з пастирським словом до народу України з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

З нагоди 65-річчя з початку Великої Вітчизняної війни Предстоятель Української Православної Церкви звернувся до співвітчизників з пастирським словом: «Будь-яка війна є фізичним проявом прихованої духовної недуги людства – братовбивчої ненависті, – зазначив зокрема Блаженніший владика. – Війни супроводжували всю історію людства після гріхопадіння і, за словом Євангелія, супроводжуватимуть її й надалі: «Коли ж почуєте про війни і про воєнні чутки, не жахайтесь: бо належить цьому бути». Земні війни є відображенням брані небесної, вони породжені гординею та опором волі Божій. Ушкоджена гріхом людина виявилася втягнутою в стихію цієї брані. Війна є злом. Причина його, як і зла в людині взагалі, – гріховне зловживання Богом даною свободою, «бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюби, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула». Убивство, без якого не буває війн, розглядалося як тяжкий злочин перед Богом ще на світанку священної історії. «Не вбивай», – говорить закон Мойсеїв. У Старому Завіті, як і в усіх древніх релігіях, крові надається священний смисл, оскільки кров – це життя. «Кров оскверняє землю», – говорить Святе Письмо. Але той самий біблійний текст застерігає тих, хто вдається до насильства: «Земля не інакше очищається від пролитої крові, як кров’ю того, хто пролив її». Несучи людям благу звістку примирення, але перебуваючи у «світі цьому», який у злі лежить і сповнений насильства, християни мимовільно стикаються з життєвою потребою брати участь у різних бранях. Визнаючи війну злом, Церква, проте, не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і відновлення порушеної справедливості. Тоді війна вважається хоча й небажаним, але вимушеним засобом. Православ’я за всіх часів ставилося з великою пошаною до воїнів, які ціною власного життя захищали життя й безпеку ближніх. Багатьох воїнів Православна Церква приєднала до сонму святих, зважаючи на їхні християнські чесноти й слова Христа: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх».