Униаты о Львовском соборе

01.04.2006 archive, Вестник №55, Расколы, ереси, секты

Униаты о Львовском соборе

03.03.2006. КИЇВ. Розпочала роботу конференція, присвячена “ліквідації” уніатської церкви у 1946 році: в черговий раз уніати прагнуть використати громадський форум для пропаганди своїх поглядів
Міжнародна наукова конференція “Насилля влади проти свободи сумління: репресивна політика радянської держави щодо християнських Церков і віруючих (ідейні засади, механізми реалізації, історичні наслідки)” була організована Національним університетом “Києво-Могилянська академія” спільно з Українським католицьким університетом. У черговий раз уніати намагались використати громадський форум для пропаганди своїх поглядів. За задумом організаторів, захід мав бути присвячений шістдесятиліттю з часу ліквідації унії та репресіям тоталітарної атеїстичної машини щодо усіх конфесій. Незважаючи на це, серед доповідачів — виключно духовні особи і представники католицизму та уніатства. Теми доповідей, навіть світських вчених (мабуть, обговорені заздалегідь), мали висвітлити картину “одвічних репресій північного сусіда щодо духовного поневолення України” — з часів Російської імперії і до наших днів. Вчене співтовариство України першу робочу годину “спрямовувалось у правильне русло” викладачем Люблінського католицького університету ксьондзом Мар’яном Радваном, який зупинився на питанні про ставлення царської влади до Римо-католицької Церкви у західних губерніях. Доповідач “просвітив” присутніх у тому, що імператорам Росії посередництвом впливу на релігійні процеси вдалось русифікувати мало не споконвічні майже етнічні землі Речі Посполитої від Любліна аж… до Києва.
Занадто категорично представники католицьких університетів не погоджувались з твердженням світського релігієзнавця Андрія Стародуба про репресії проти декількох десятків тисяч православних у австро-угорських таборах Терезин і Талергоф та Мараморошські процеси, які мали місце у ХІХ-ХХ століттях (дослідник Володимир Осадчий навіть вказав цифру засланих священнослужителів — 600 чоловік). Польські історіографи згоджувались, що знають лише про декількох замордованих, адже таке твердження зовсім не сходиться з офіційною позицією “гуманного” католицизму.
Незважаючи на солідний склад світських науковців, які до висвітлення гострих питань історії мають підхід без конфесійної заангажованості, конференція претендує перетворитись на черговий місіонерський захід пропаганди уніатства.

Василий Анисимов. 60 лет спустя. Заметки с униатской конференции

Андрей Коваль. Международные новости за февраль-март