Керуючий справами Української Православної Церкви архієпископ Переяслав-Хмельницького Митрофан: „Існує тільки єдиний шлях примирення — покаяння і усвідомлення своєї провини перед Вселенським Православ’ям”

01.04.2005 archive, Вестник №43, Слово пастыря

Керуючий справами Української Православної Церкви архієпископ Переяслав-Хмельницького Митрофан: „Існує тільки єдиний шлях примирення — покаяння і усвідомлення своєї провини перед Вселенським Православ’ям”

— Владика, як ви реагуєте на сьогоднішнє звернення голови УПЦ КП щодо об’єднання?
— Заклики до об’єднання неодноразово робила наша Українська Православна Церква. Але ні сам анафемований «патріарх» Філарет, ні хтось із його оточення не бажав іти на діалог. Як і раніше, незважаючи політичну ситуацію в державі, що змінювалась час від часу, Святе Письмо і канони завжди залишаються єдиними і непохитними. За своїм змістом вони є незмінними, як і сама Церква. Ми розділяємо стурбованість щодо розколу в Українському Православ’ї, але разом з тим наголошуємо, що не може бути жодного спілкування з тими, які сьогодні знаходяться під прокляттям, тобто за межами канонічної Вселенської Православної Церкви. Українська Православна Церква на чолі з Блаженнішим Митрополитом Володимиром (Сабоданом) ніколи не покине церковної огорожі.

— Тобто ви готові до переговорів щодо примирення?
— Ми завжди прагнемо вести дискусію про злободенне питання відносно майбутньої цілісності Церкви, але тільки на канонічній основі, яка є своєрідною Церковною конституцією. Кожна Православна Церква в світі саме на ній будує своє внутрішнє життя. Порушення будь-яких канонів або законів, що регулюють дисциплінарні відносини, автоматично веде до того, що та чи інша Церква опиняється поза законом, поза благодаттю — стає неканонічною. Ця справа носить не політичний характер, як це часто представляють представники „київських патріархатів” (УПЦ КП, УАПЦ), а в першу чергу має богословський підтекст. Її слід розглядати і вирішувати на глибокому богословському рівні. Ще раз хочу наголосити, що наша Церква вельми стурбована розколом, який є кровоточивою раною на її тілі, але тільки за допомогою правильних і дійсно цілющих ліків, якими є святі канони, можливо загоїти рану розколу і здійснити бажане єднання.
Слід відмітити, що так званий Київський патріархат, який був утворений за часів екс-президента Леоніда Кравчука, а потім мав підтримку від екс-президента Леоніда Кучми, неодноразово був у чорному списку Генеральної прокуратури України. І у 1993, і у 2002 роках прокуратура декілька разів ставила питання про зняття УПЦ КП з реєстрації. Але як і в першому, так і в другому випадку Київський Патріархат заручався допомогою влади. Тому сьогодні нам важко говорити про якесь спілкування і примирення, коли порушені закони церковного життя. Існує один-єдиний шлях примирення — покаяння і усвідомлення своєї провини перед Вселенським Православ’ям. І лише після цього можна буде говорити про єдину Церкву з відповідним юридичним статусом.

— Ваше Високопреосвященство, ви сказали про покаяння як єдиний шлях до примирення, а саме покаяння є канонічною основою для єднання?
— Безумовно, канонічні правила визначають єдиний шлях. Ті діти, які вийшли з батьківської домівки і почали блукати неправильними дорогами, щоб мати змогу знову називатися дітьми свого батька, повинні повернутися у свій дім. Якщо ми будемо бачити відповідні дії з боку Київського патріархату, коли буде єдина думка і єдине бачення самостійної Церкви, тільки тоді можливий діалог.

— Тобто ви пропонуєте, щоб УПЦ КП приніс покаяння?
— Не я пропоную, а про це говорять канонічні правила. Якщо вони бажають єдності, бажають, щоб Церква була канонічна і законна в Україні, то є лише єдиний вірний шлях — принести покаяння і разом працювати над майбутньою долею нашої Церкви.

— Які існують ще умови щодо примирення?
— Що стосується примирення, то хочу сказати, що були порушені права наших віруючих у західних регіонах України, зокрема на Волині, на Галичині, де вони були позбавлені змоги молитися у своїх храмах. Не раз до утисків прав наших віруючих залучалася і міська влада. Вона передавала храми і молитовні домівки, що історично належали Українській Православній Церкві, Київському патріархату або греко-католикам. І саме сьогодні наша канонічна Церква виступає за відновлення конституційних прав віруючих і повернення їм віднятого. Коли ж ми говоримо про примирення і декілька разів піднімали питання, що віруючі нашої Церкви повинні мати однакові права з іншими, то це часто сприймається як розпалення ворожнечі і порушення миру. З нашого боку якихось негативних і компрометуючих дій не було і не могло бути, бо ми поважаємо закон, який у свою чергу повинен бути охоронцем прав і свобод усіх віруючих нашої держави.

— А чи готові ви почати діалог духовного відродження всього суспільства, мається на увазі, щоб і УПЦ МП і УПЦ КП, а також УАПЦ розробили якусь спільну концепцію і запропонувати уряду? Ви готові до такої співпраці?
— Ми запропонували свою концепцію, тобто наше бачення виходу із духовної кризи, в якій знаходиться наше суспільство. По-перше, Церкві повинні бути повернуті всі права, починаючи з основного — надання ій статусу юридичної особи, без чого неможлива ніяка плідна праця. До цього часу, якраз завдяки діям Київського патріархату, був провалений новий законопроект про свободу совісті, який передбачав надання як нашій Церкві, так і УПЦ КП статусу юридичної особи. Разом з тим Церква мала б можливість займатися не тільки більш широкою благодійницькою діяльності, а ще й викладати Закон Божий у загальноосвітніх навчальних закладах, більш тісніше спілкуватись з молоддю. Але цей прогресивний закон, який мав реалізувати в життя свіжі проекти, був провалений і залишився на папері. Проте, незважаючи на перешкоджаючі дії Київського патріархату, ми продовжуємо свою місію по відродженню духовності серед українського народу. Це дійсно потреба нашого часу. Зараз ми з вами є свідками того, як вся наша нація, особливо молодь, залишається незахищеною від різного роду сект і хибних вчень, які взагалі не мають нічого спільного з Православ’ям. Сьогодні, як ніколи, важливо посіяти добре сім’я на основі історично традиційного православного вчення, щоб у душі кожної людини був твердий стержень істинної віри.

— І все ж, владико, про діалог щодо об’єднання трьох основних конфесій… Чи готові ви до цього питання?
— Все буде залежати від позиції Київського патріархату. Ми неодноразово зверталися з подібними пропозиціями, а тому все, що стосується руху в цьому напрямку, ми сприймемо позитивно. Поки що на цьому шляху є перешкоди канонічного характеру, про які я вже нагадував. Хотів би також нагадати одне з Апостольських правил (Апост.10), яке чітко свідчить, що кожен православний віруючий, навіть на рівні побутових стосунків, не має права спілкуватися з анафемованими або відлученими від канонічної Церкви. А оскільки це прокляття тяжіє над відлученим головою УПЦ КП Філаретом (Денисенком), то воно автоматично тяжіє і над всіма його послідовниками. Отже, ми не можемо спілкуватися з відлученими від Церкви, а тим більше разом з ними молитися.

— То чи не заперечуєте ви об’єднання між Київським патріархатом і Автокефальною церквою?
— Це приватна справа Автокефальної церкви. Але тим людям, хто ще трішечки мислить, варто замислитись над тим фактом: якщо нас вважають Церквою Російською і ворожою, і це є основною причиною нашого небажання об’єднатися з іншими конфесіями, то чому ж тоді як і УПЦ-КП, так і УАПЦ, маючи спільні ідеологічні інтереси, до цих пір не об’єднались. Якщо ж вони найдуть в собі сили все таки прийти до єднання, ми будемо спостерігати, як з їх боку відбуватимуться наступні кроки.

Записав Сергій Богодєєв

01.04.2005. НИКОЛАЕВ. Архиепископ Питирим благословил сотрудников компании «Русал»

100-летие первой русской революции. Св. Иоанн Кронштадтский и Георгий Гапон