Нарушения прав верующих

22.03.2003 archive, Вестник №20, Нарушения прав верующих

22.03.2003. КИЇВ. ЛІДЕР КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ ЗВЕРНУВСЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З ПРОХАННЯМ ПОВЕРНУТИ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ВСІ ХРАМИ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ, ЗРОБИТИ ДОСТУП НА ЇЇ ТЕРИТОРІЮ БЕЗКОШТОВНИМ ТА ВІДСЕЛИТИ УСІ КОМЕРЦІЙНІ СТРУКТУРИ

Лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко «на вимогу виборців, стурбованих ситуацією навколо Української Православної Церкви», звернувся до Президента України з листом, в якому закликав главу держави розглянути і вирішити низку питань, пов’язаних з Києво-Печерською Лаврою. Голова впливової політичної партії та депутатської фракції запропонував Президентові:
«передати у власність Українській Православній Церкві наступні будівлі та споруди Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника: Успенський собор, Трапезна, Благовіщенська, Всіхсвятська, Свято-Троїцька надбрамна, свято-Миколаївська, в ім’я святого Архангела Михаїла, в ім’я ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість», лікарняна Свято-Миколаївська церкви, велика дзвіниця Лаври та інші будівлі і споруди, які необхідні для нормального функціонування Митрополії Української Православної Церкви, Свято-Успенського чоловічого монастиря, Київської Духовної Академії і Семінарії;
до передачі вищезазначених споруд у власність Церкви негайно надати можливість здійснення богослужінь у всіх храмах Києво-Печерської Лаври;
передбачити виділення коштів із Державного бюджету для відновлення дренажних систем, каналізації та теплотраси Києво-Печерської Лаври у зв’язку з поступовим зсувом святині до берегів Дніпра, а також для негайної реконструкції всіх споруд Верхньої Лаври, які руйнуються;
запровадити безкоштовний вхід до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, оскільки він є перш за все народною Святинею, яка має бути доступною всім людям;
виселити з Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника комерційні та інші структури, які перебувають на його території незаконно або не відповідають його статутній діяльності»
Петро Симоненко вважає, що невідкладне і позитивне вирішення викладених питань «із вдячністю буде сприйняте віруючими і сприятиме поліпшенню морального клімату у нашому суспільстві».
Те, що заява зроблена не під час передвиборчих перегонів, а у «робочому порядку», свідчить про нелицемірне опікування проблемами збереження національних святинь з боку сучасних комуністів.

26.03.2003. ТЕРНОПІЛЬ. РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УПЦ ВИБОРЮЄ ПРАВО НА МІСЦЕ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ БОГОСЛУЖІНЬ

Вже дванадцятий рік релігійна громада Української Православної Церкви міста Бережани намагається знайти місце для проведення богуслужінь. Ця невесела історія почалася наприкінці 1991 року, коли почався розділ радянської нерухомості між релігійними угрупованнями. На той час УГКЦ отримала церкву Пресвятої Трійці, громада УАПЦ — пам’ятку архітектури ХVІІ століття церкву св. Миколая, а Українській Православній Церкві дістався у «спадок» напівзруйнований Вірменський костел.
Минуло чимало часу, поки приміщення костелу прибрали від сміття та наслідків руйнування. Але міська влада сприйняла прибирання території як роботи, що мають на меті зруйнувати пам’ятку архітектури. Таким чином, у грудні 1992 Вірменський костел був переданий у володіння УГКЦ, яка на той час вже мала три діючих церкви. Нові господарі не спішили ремонтувати нове придбання і спромоглися на це лише через сім років.
Протягом цього часу громада УПЦ неодноразово зверталася до місцевої влади з проханням надати інше місце для проведення служб, але щоразу наштовхувалась на нерозуміння. Натомість у влади знайшлося місце для музею УГКЦ, для будівництва собору Володимира Великого УАПЦ. У користування РКЦ місцеві урядовці передали споруду костелу, яку попередньо займала дитячо-спортивна школа, і надали молитовні будинки для протестантів.
У минулому році УПЦ тричі намагалася вибороти земельну ділянку під будівництво храму. І навіть після письмового звернення з цим питанням в Адміністрацію Президента громада отримала невтішну відповідь. Поки що, з грудня минулого року, громада УПЦ з благословення Високопреосвященнішого Сергія, архієпископа Тернопільського і Кременецького, відправляє служби у приватному будинку. Питання храму для громади залишається відкритим.

28.03.2003. КИЇВ. АГЕНТСТВО «УКРІНФОРМ» ПРИ ВИСВІТЛЕННІ ПРОТИСТОЯННЯ МІЖ ІОНИНСЬКИМ МОНАСТИРЕМ І БОТАНІЧНИМ САДОМ ВДАЄТЬСЯ ДО ОДНОБОКОГО ВИСВІТЛЕННЯ

Оригінальний підхід при висвітленні протистояння між Іонинським монастирем і ботанічним садом обрало інформаційне агентство «Укрінформ». У інформації цього агентства від 27.03.2003 р. (автор — Алла Мойсеєва) з однобоким висвітленням розповідається про пікетування сесії Київміськради оргкомітетом захисту Національного ботанічного саду.
От які вимоги, згідно з повідомленням, ставили пікетники перед депутатами: «відновити роботу тимчасової комісії Київради з питань розслідування діяльності керівництва Свято-Троїцького Іонинського монастиря на території Ботанічного саду та вжити відповідних заходів у разі порушення ним українського законодавства…»
Агентство цитує голову наглядової ради ботанічного саду академіка Дмитра Гродзінського: «Національна академія наук України нікому не передавала ні майна, ні центральної частини ботсаду. Не було згоди і на створення монастиря. Ченці самовільно копають траншеї, будують житлові й господарські споруди». Зухвалість подібної заяви просто немислима — виявляється, НАН, якій колись передали загарбані землі і будівлі знищеного монастиря, тепер, бачте, може передавати або не передавати (зрозуміло, останній варіант більш очевидний) те, що колись належало монастирю і злочинним способом було у нього відібрано.
Як зазначається у повідомленні, «на думку вченого (Д. Гродзінського — Ред.), це чистої води захват». Цікаво було б дізнатися думку вченого з приводу таких подій, як закриття монастиря в 1934-му році і виселення звідти усіх монахів. Особливо ж цікаво, як учений прокоментував би факти наруги у 1966 році над похованнями єпископа Віталія і засновника монастиря преподобного Іони. Над засновником монастиря (не слід забувати, що все це відбувалося уже під час господарювання ботсаду) познущались по-особливому: йому відірвали руку і голову, якою… грали прямо у монастирському храмі в футбол. Чи, можливо, подібні «акції» були частиною якогось наукового досліду?
Ботанічному саду сьогодні краще б було виявляти більше толерантності і хоча б частково усвідомлювати свою вину у справі знищення видатного монастирського комплексу пам’ятати про історичну справедливість і Указ Президента, згідно з яким релігійні конфесії мають право на повернення свого майна.
Державному інформаційному агентству (яким на сьогодні є «Укрінформ») більш до лиця було б подавати інформацію неупереджену і повну. У даному випадку потрібно було б дізнатися і про думку керівництва монастиря, а не лише зацікавленої сторони. Говорити про об’єктивність матеріалу, звичайно, не варто.

29.03.2003. СИМФЕРОПОЛЬ. ЖИТЕЛИ СЕЛА ПЕРЕВАЛЬНОЕ ТРЕБУЮТ ВОЗВРАТИТЬ НЕЗАКОННО ПРИСВОЕННУЮ РАСКОЛЬНИКАМИ ЦЕРКОВЬ

В 1996 году в Перевальном на территории военной части на средства прихожан общины священномученика Евгения — жителей Перевального — при воинской части был построен храм. По инициативе руководства части в 1996 г. церковь была передана Киевскиму патриархату с мотивацией, что священнослужители УПЦ якобы отказались «проводить богослужения… и, тем самым, выразили свое негативное отношение к украинскому войску». Православные верующие Перевального организовали сбор подписей (их собрано уже около четырехсот) под прошением на имя командующего Военно-морскими силами Украины адмирала М. Ежеля. В письме говорится:
«Мы, православные верующие канонической Украинской Православной Церкви, молитвенно поминающие Святейшего Алексия Патриарха Московского и всея Руси, убедительно просим Вас вернуть нам церковь для возобновления в ней богослужений каноническим духовенством. Этот храм, расположенный на территории воинской части с. Перевальное, был построен на наши пожертвования при поддержке военной части (дальше — ВЧ). По инициативе руководства ВЧ в1996 г. церковь была передана раскольнической группировке, именующей себя «Киевским патриархатом». Эта организация, созданная в 1992 г. отлученным от Церкви и преданным анафеме Михаилом Денисенко, не имеет никакого отношения к Православной Церкви, не имеет общения со Вселенским Православием и не признана ни одной из Поместных Православных Церквей. «Киевский патриархат» не имеет канонической преемственности от Святых Апостолов, без которой никакое богослужение совершаться не может.
Кроме того, личные качества псевдосвященников «КП», служащих в нашем храме, не выдерживают никакой критики, а их поведение было порой просто аморальным, что может подтвердить большая часть жителей городка при ВЧ.
Мы, нижеподписавшиеся, испытываем острую боль из-за того, что наш храм пустует даже по большим праздникам, а мы, жертвователи этого святого храма, не имеем возможности возносить молитвы за нашу богохранимую страну и ее православное воинство. Мы вынуждены собираться для совершения богослужений под открытым небом — на площадках городка или возле кладбища.
На священническом кресте написано, что пастырь должен быть образцом, примером для верующих в «… слове, в деле, в житии…» (1 Тим. 4,12). Каким примером, а тем более образцом для верных, может быть «священник», которого верующие видят чаще в баре, чем в храме.
С христианской кротостью и смирением убедительно просим Вас вернуть верующим канонической Украинской Православной Церкви принадлежавший нам храм. Просим Вас разрешить нашим священнослужителям духовно окормлять военнослужащих и офицерский состав ВЧ (по просьбе военнослужащих) для укрепления их духовно-нравственного состояния и утверждения в духе патриотизма и любви к нашей богохранимой стране».

29.03.2003. ЖИТОМИР. ПРИХОЖАНЕ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСКОГО СОБОРА ДАЛИ ОТПОР ВООРУЖЕННЫМ БАНДИТАМ

Во время ранней Божественной литургии в Спасо-Преображенский кафедральный собор забрели два наркомана. Один из них стремился ворваться в алтарь. Прихожане, возмущенные вызывающим поведением непрошеных гостей, попытались выдворить их из храма. Одурманенные наркотиками отморозки оказались вооруженными и стали угрожать пистолетом. К счастью, вовремя подоспела вызванная группа бойцов «Беркута». Нарушители спокойствия были разоружены и арестованы.

29.03.2003. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. ВАРВАРСЬКИ ЗНИЩЕНО ЛІКАРНЯНИЙ ХРАМ

У той час, коли священик служив Літургію на іншому приході, в лікарняному храмі за наказом головного лікаря і народного депутата місцевої ради Грубляка Валентина Тимофійовича руйнувалась святиня. Службовці лікарні зайшли в святий вівтар через Царські врата (!), взяли престол, на якому знаходились Святі Дари (!), і винесли в господарське приміщення, яке знаходиться поруч. Після цього блюзнірства був розібраний іконостас, зі стін зняті і викинуті в те ж приміщення ікони. Завгосп (католик за віросповіданням), який виконував наказ головного лікаря, звільняв приміщення для власного кабінету і при цьому зухвало заявляв, що сяде в святому місці. А в бувшому кабінеті завгоспа розташували кабінет УЗД, яке проводить лікар Грубляк В.В. (син головного лікаря).
Храм функціонував при лікарні біля 10 років, але з певного часу пан Грубляк В.Т. почав скаржитися, що йому заважає церковний спів. Питання про “перенесення” храму він піднімав давно. Причини висувалися різні: створення реанімаційного відділення, наркологічного диспансера, шкіряно-венерологічного диспансера, кімнати для чергових лікарів…Фантазіям головного лікаря не було меж. Скарги скінчилися “перенесенням” або, якщо бути більш точним, повним знищенням храму.
По-перше, кімната, яка пропонується, зовсім не придатна для розміщення в ній храму.
По-друге, поруч з храмом є вільні приміщення, в яких з неменшими зручностями міг би розміститися “офіс” завгоспу. До речі, звільнене від храму приміщення пустувало не одну неділю. (Завгосп був на лікарняному, його покусав собака. З жалем дивлячись у його уціліле око, бо вся голова була в бинтах, старенькі санітарки казали: “Це тебе Бог покарав”.)
По-третє, вхід до храму головний лікар дозволяє зробити тільки через приміщення для паління.
Отже, зроблено все можливе, щоб православні покинули приміщення лікарні.
Прес-служба Кам’янець-Подільської єпархії

29.03.2003. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. ЄПИСКОП КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКІЙ І ГОРОДОЦЬКИЙ ФЕОДОР: «ТЕ, ЩО ЗАРАЗ ВІДБУВАЄТЬСЯ, — ЦЕ ПРОДОВЖЕННЯ БОГОБОРСТВА»

Коментуючи стан моральності в суспільстві, владика Феодор зазначив: «Світська влада надала свободу віросповідання. Тепер ця свобода ще ширша: стало можливим те, що колись заборонялося законами. Дозволено розкольникам і сектантам відкрито здійснювати “богослужіння”, робити молитовні збори та інше. Тому ми не маємо права мовчати, а повинні твердо стояти на сторожі Церкви, ми — її пастирі.
Православну Церкву сьогодні часто звинувачують в нетерпимості, в розпаленні міжрелігійної ворожнечі за ту принциповість в питаннях віри, якої вона дотримується.
Влада сьогодні перестала не тільки піклуватись про збереження православних традицій нашого народу (чого вона, власне, не робить уже з часів революції 1905 р.), але й про збереження моралі (що проголошувалось при соціалізмі).
Тепер доводиться чути побоювання від самих пастирів, що буде тоді, якщо всіх беззаконників відлучати від Церкви? А того, що ці самочинці уже відокремилися від Церкви самі собою, своїм свавіллям, начебто не помічаємо… Усе сподіваємося, що вони самі одумаються і повернуться до церковного вчення. Зараза поширюється вже “на законній підставі”, закон про свободу совісті, або, точніше, від совісті, це дозволяє. А нас схиляють заплющити очі на хибні вчення кривовірів та прийняти в співслужіння розкольників і навіть греко-католиків тільки тому, що вони українці.
Ми повинні всемірно піклуватися про те, щоб не допускати таких, що вважають себе ще православними, відкрито проповідувати хибне вчення. Потрібно довести до відома вчителів, які пропагують культ сексу, атеїзму, східного містицизму, магії та іншу псевдо-духовність, що вони підпадають під анафему Церкви і якщо не покаються, не наслідують спасіння. Те, що зараз відбувається, — це тільки продовження богоборства. Тайна беззаконня вже діє. Закляті вороги християнства ведуть свою справу майстерно і невтомно.
Під час підготовки до Великого посту в місті Кам’янці-Подільському біля кінотеатру “Дружба” над дорогою безсоромно вивісили рекламу фільму “Спокуса” із зображенням голої блудниці, а на початку посту почалась реклама фільму “40 днів і 40 ночей”. Що це, “виклик” чи насмішка над усім святим, що зберігає Православна Церква, що близьке віруючим, чи, може, в цьому полягає “свобода совісті”?»
Прес-служба Кам’янець-Подільської єпархії

02.04.2003. ИВАНО-ФРАНКОВСК. ГОРОДСКИЕ ВЛАСТИ НЕ РАЗРЕШАЮТ ВЕРУЮЩИМ ОТРЕМОНТИРОВАТЬ ПРАВОСЛАВНЫЙ ХРАМ

В городе Коломые Ивано-Франковской епархии по улице Карпатской, 2 находится старинный храм в честь Благовещения Пресвятой Богородицы. В годы безбожного режима атеистические власти переоборудовали его под музей. Архиепископ Ивано-Франковский и Коломыйский Николай направил письмо на имя председателя Коломыйский городской администрации В. Юращука с просьбой возвратить храм канонической Церкви. В ответ на это на заседании городского совета было решено разрешить верующим подготовить территорию для строительства нового храма рядом с Благовещенской церковью. Естественно, было бы лучше, если бы православным предоставили возможность вернуться в древний храм. Но чиновники, разводя руками, говорят, что это историческая ценность и ее нужно беречь (хотя под охраной музея она рушится на глазах). Но, по словам архиепископа Ивано-Франковского и Коломыйского Николая, есть и другая сторона проблемы. «Местные униаты делают все, чтобы захватить этот храм. Для этого они готовы пойти на любой компромисс с городскими властями», — утверждает архиепископ Николай.

03.04.2003. КИЇВ. БІЛЯ СТІН ІОНИНСЬКОГО МОНАСТИРЯ ВІДБУВСЯ “СУБОТНИК” НАЦІОНАЛ-БОГОБОРЦІВ

Українська асоціація «Зелений світ» розповсюдила у ЗМІ повідомлення про проведення 2 квітня 2003 р. о 13 год. громадського суботника під гаслом «Очистимо ботанічний сад від сміття!»… з метою з’ясування законності діяльності «московських ченців Іонинського монастиря» на території ботанічного саду. Повідомлялося, що участь у даному заході візьме понад 300 чоловік.
2 квітня біля 14 год. навпроти центральних воріт Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка можна було спостерігати, як близько 30 чоловік, здебільшого важко диференційованої соціальної приналежності, розгортали транспаранти з назвами різноманітних партій та рухів. Серед інших на цьому «масовому» заході були представники Української народної партії, УРП «Собор», Конгресу українських націоналістів, товариства «Просвіта» та інших. Центральною постаттю на суботнику став колишній депутат О. Гудима. Та й не дивно. За часів свого славетного комсомольського минулого йому частенько доводилося очолювати саме такі специфічні заходи.
Перед початком роботи трудівників прийшли привітати нардепи К. Ситник та Л. Лук’яненко. Дещо розчарований чисельністю бажаючих попрацювати на повітрі пан Левко закликав наступного разу підійти до цієї справи більш згуртовано. «Треба зробити все, щоб московська церква побачила нашу силу, наш кулак. Щоб відчули, що в нас вистачить сили просто їх (тобто московську церкву) викинути звідси», — сказав народний обранець, а сам пішов займатись, очевидно, більш важливими справами.
А далі почалося найцікавіше. Під уривчасті, здебільшого беззмістовні вигуки пана Гудими народ попрямував до найошатнішої ділянки ботсаду, яка оточує Іонинський монастир, і почав чомусь совковими лопатами мести листя. Сам же Гудима за допомогою гучномовця з усіх сил підтримував трудящих морально. Проте скоро це заняття всім набридло. Ні сторонні глядачі, ані засоби масової інформації ніякої зацікавленості суботником не виявили. Та й за звичним сценарієм хуліганських дій колишньому народному обранцю не дозволили діяти представники МВС. Наприкінці Гудима повідомив: «Внаслідок громадської перевірки було встановлено, що ботанічний сад забруднений саме московським сміттям», щоб хоч знали, звідки вітер заніс листя, яке вони гребли. То ж, втомившись, вболівальники за чистоту згорнули свої транспаранти і, залишивши купи назгрібаного листя у самісінькому центрі ботанічного саду, «з легкою душею» розійшлися по домівках.
Намісник Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря архімандрит Іона так прокоментував події, що відбувалися: “Між нашим монастирем та ботанічним садом Академії наук України вже давно тривають переговори стосовно повернення монастирських приміщень. Проте, я маю достовірну інформацію, що ініціаторами подій 2 квітня була не Академія наук, а деякі політичні організації, які вирішили за спиною цієї установи зайвий раз нагадати про себе. Особисто мені по-людськи шкода тих людей, які зібрались на цей суботник. Використовуючи їх, деякі політикани просто намагались заробити собі дивіденди. Те, під що підставили цих людей, — це хоча поки що пасивне, але богоборництво. А цей гріх не залишається без покарання не тільки в майбутньому житті, але й на землі. Я знав, що готуються провокації, тому закликав братію та парафіян усіляко ігнорувати ці події і посилити свої молитви до Божої Матері — покровительки нашого монастиря. Хотілося б відзначити скоординовані дії УМВС України у м. Києві, яке весь час тримало ситуацію під контролем”.

04.04.2003. КИЇВ. СУЧАСНІ НАЦІОНАЛ-БОГОБОРЦІ СПОВІДУЮТЬ РУНВІРУ І ВИМАГАЮТЬ ЗАКРИТТЯ ПРАВОСЛАВНОГО МОНАСТИРЯ

Після мітингу-»суботника» під вікнами Свято-Іонинського монастиря представники «Просвіти», УНП, УРП «Собор» та «Зеленого світу» провели в УНІАНі прес-конференцію. В ній взяли участь народні депутати Іван Заєць, Павло Мовчан, Левко Лук’яненко і відомий крикун Олександр Гудима.
Присутнім були роздані документи та звернення, датовані січнем місяцем, тому лишилося невідомим, чи то національно стурбовані політикани чекали, доки на вулиці потеплішає, чи то тільки зараз надійшло відповідне замовлення на «обурення з боку громадськості». Активність сучасних націонал-богоборців видається дивною та абсолютно штучною ще й тому, що сьогодні ботанічний сад та монастир мирно співіснують, реставрація Троїцького собору завершується, процес повернення колишнього церковного майна триває, ботанічний сад готується до пори цвітіння бузку та прийому тисяч киян та гостей столиці.
Під час прес-конференції було застосовано увесь арсенал русофобських, антиправославних та протицерковних лозунгів, відомих ще за часів войовничого атеїзму. Тому як логічне завершення прозвучала думка про доцільність «повного закриття» православного монастиря.
Колишньому політв’язню, що потерпів від комуністичного режиму, Левку Лук’яненку було адресоване питання: «Чому методи та гасла учасників акції так нагадують методи і гасла атеїстів і богоборців? Можливо, представлені політичні сили сповідують нехристиянську релігію або не сповідують ніякої? Чи вони є свідомими гонителями одного з найвідоміших сьогодні православних монастирів України?» Ухиляючись від прямої відповіді, Левко Лук’яненко зазначив, що «немає різниці, яку віру сповідують учасники акції: християнську чи РУН-віру» (певно, маючи на увазі себе і керівника язицької «Просвіти» філаретівця Мовчана. — Ред.). Головне, за його думкою, це те, що на території ботсаду зберігається справжній «український дух» ще за Х століття (певно, мався на увазі час до хрещення Русі святим князем Володимиром). Думку підхопив Павло Мовчан, який заявив, що невідомо, як взагалі на території ботанічного саду з’явився монастир… Дійсно, за часів комсомольсько-комуністичної юності Павла Мовчана монастиря там не було, бо його було розорено і закрито у 1934 році. Та й що рунвірівцю з того, що мощами засновника монастиря преподобного Іони Київського богоборці пограли у футбол, а в храмі планували створити музей Мічуріна з бюстом останнього на місці вівтаря. Дивно тільки, що люди, які пропагують рідну українську дохристиянську віру, ведуть історію проблеми тільки «від створення» ботсаду, хоча спочатку був монастир…
До речі, «вічні» націонал-революціонери і опозиціонери не забули пом’янути і владу на чолі з першим та другим президентами, які, на думку учасників прес-конференції, «руйнують українську духовність», повертаючи Церкві її майно.

07.04.2003. КИЇВ. НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ІВАН ЗАЄЦЬ В ЧЕРГОВИЙ РАЗ ПІДТВЕРДИВ СВІЙ ВОРОЖИЙ НАСТРІЙ ЩОДО КАНОНІЧНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

На прес-конференції, яку провела група завзятих рунвірівців в УНІАНІ, представник «Нашої України» Іван Заєць звинуватив монахів Свято-Троїцького Іонинського монастиря у захоплені батсадівських будівель, руйнуванні природних ландшафтів та забрудненні навколишнього середовища. Слід зазначити, що подібні звинувачення свідчать не про вболівання за долю заповідної території, а лише про некомпетентність депутата в питаннях історії української держави. Так, звинувачуючи монахів в захоплені будівель, Заєць забуває, що спочатку на цій території з’явився не ботсад, а Свято-Троїцький монастир, який до 1917 року налічував 800 монахів та послушників і був другим по площі після Києво-Печерської Лаври. І тільки в 1934 році його закрили, центральний Свято-Покровський храм зруйнували, а на території національної святині розташували ботсад імені Гришка. Таким чином, насельники, які мали у своєму розпорядженні більш як сто вісімдесят будівель, опинилися на вулиці. Після так званого повернення монастиря Церкві монахи опинилися в скрутному становищі, побудували “на своїй території” маленький будинок для братії. Тож перед тим як звинувачувати монахів у руйнуванні природного ландшафту, народному обранцю не завадило б порівняти, в якому стані знаходяться приміщення ботсаду та монастирські корпуси. У порівнянні з напіврозваленими ботсадівськими монастирські будівлі не поступаються витворам архітектурного мистецтва. Хоча Церква аж ніяк не багатша за Академію наук. З приводу безпідставних депутатських звинувачень монахів у забрудненні навколишнього середовища доречно згадати народний вислів, який починається словами: “чиє б мичало, а Ваше….”. Адже по території ботсаду їздять переважно авто академіків та нардепів, а не монахів. А називає насельників Іонинського монастиря алкоголіками Іван Заєць тому, що, мабуть, не знає, що славетний ресторан “Трапезна”, який відвідують “круті”, належить не Свято-Троїцькому монастирю, а Видубецькому, який був незаконно переданий Павлом Лазаренком філаретівцям у 90-х роках.
До того ж люди скоріше повірять в те, що спиртні напої розпиваються на території ботсаду. Якщо це так, то до чого ж тут православний монастир? З іншого боку Івана Зайця можна зрозуміти, тому що, “розглядаючи справу про монастир”, він вислухав лише дві сторони: філаретівську та рунвірівську. Але ж є ще третя — монахи Іонинського монастиря, про яких саме і говориться. Можна було хоча б “для проформи” запросити їх на прес-конференцію та вислухати їхні думки. Хоча, про що мова? Безбожна атеїстична ідеологія, яку, мабуть, продовжує сповідувати Іван Заєць, цього не передбачає.

07.04.2003. СИМФЕРОПОЛЬ. СОТРУДНИКИ ИСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ЗАПОВЕДНИКА ДОБИВАЮТСЯ ВЫСЕЛЕНИЯ МОНАХОВ ИЗ СВЯТО-УСПЕНСКОГО МОНАСТЫРЯ В БАХЧИСАРАЕ

Как сообщил пресс-службе УПЦ наместник Свято-Успенского монастыря Бахчисарая архимандрит Силуан, в годы безбожного режима часть обители оказалась в распоряжении историко-культурного заповедника. Им принадлежит Успенский храм, колокольня, дом наместника и монастырское кладбище. Названные объекты находятся в запущенном состоянии. На многочисленные предложения руководства монастыря отреставрировать эти памятники за церковные средства директор историко-культурного заповедника Евгений Петров отвечал отказом. Так, наместнику не разрешают даже отремонтировать свой дом, мотивируя это тем, что нарушится архитектурная конструкция здания 1850 года. Сейчас дирекция музея добивается если не выселения монахов, то хотя бы передачи в совместное пользование оставшейся части обители, восстановленной усилиями братии. При этом чиновники пытаются апеллировать к мнению крымских татар, которые, не имея никакого отношения к христианству, мечтают превратить эту святыню в мусульманскую мечеть. Эта позиция музейщиков вполне понятна. Ведь не будешь же показывать иностранным туристам заброшенное кладбище и полуразрушенный дом наместника. Да и вообще, зачем тратить деньги на их восстановление, если можно выгнать монахов и прийти на готовое.

09.04.2003. КИЕВ. ИСК АМЕРИКАНСКОГО ИНСТИТУТА ДЕМОКРАТИИ ИМ. ФИЛИППА ОРЛИКА К ВВЕДЕНСКОМУ МОНАСТЫРЮ ВОЗВРАЩЕН ИСТЦУ

Единственной организацией, которая отказалась выполнить распоряжение Кабинета Министров Украины о возвращении Свято-Введенскому монастырю бывшего монастырского здания, был американский Институт демократии им. Филиппа Орлика. Свое нежелание покидать монастырское здание демократы мотивировали неоконченным сроком аренды помещений, а затем еще и подали в суд на Введенский монастырь, который после двух месяцев предупреждений попытался провести в жизнь решения Кабмина.
Иск, поданный 13 марта Институтом демократии в Хозяйственный суд г. Киева на днях был возвращен истцу по причине отсутствия в исковом заявлении обстоятельств, на которых основываются обвинения. Отсутствуют и доказательства того, что ответчик заблокировал доступ сотрудникам Института демократии к арендованному помещению. Суд постановил возвратить исковое заявление без рассмотрения на дооформление и предложил истцу затем обратиться в Хозяйственный суд повторно. На сегодняшний день вторичный иск не подан.

09.04.2003. ЧЕРНІГІВ. ПРАВОСЛАВНІ НІЖИНА ЗМУШЕНІ ХОДИТИ ДО ХРАМУ ЧЕРЕЗ КАНАЛІЗАЦІЙНИЙ ВУЗОЛ

Як повідомив прес-службі УПЦ намісник Свято-Благовіщенського монастиря Ніжина архімандрит Гурій, частина монастирських будівель і досі належить місцевому управлінню архітектури та житлово-експлуатаційній конторі. Так, на другому поверсі Петропавлівського храму знаходиться церква, де проходять богослужіння. Частину ж кімнат першого поверху “архітектори” віддали в оренду перукарні, іншу частину співробітники місцевого ЖЕКу перетворили у міський каналізаційний вузол. Так що православні християни, що приходять на богослужіння, змушені переступати через сморідну рідину, яка сочиться з старих труб каналізаційного вузла.

Международная антисектантская конференция в Черкассах

Церковь и общество