У день Святої Трійці Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій у своїй проповіді звернув увагу вірян на свідчення про Триєдинство Бога, які містяться не лише у Святому Письмі, а й у навколишньому світі та самій людині.

Предстоятель зазначив, що Триєдиний Бог, створивши світ, залишив у ньому певний відбиток Троїчного Буття. Як приклад Блаженніший владика навів Сонце, в якому можна побачити образ Святої Трійці: сонячний диск символічно нагадує про Бога Отця, промінь світла — про Бога Сина, Який вічно народжується від Отця, а тепло, що виходить разом із променем, — про Святого Духа, Який від Отця через Сина ісходить і зігріває творіння.

Особливу увагу Архіпастир звернув на людину, яка, за його словами, є найяскравішим відображенням троїчного образу. Кожна людина має розум (образ Бога Отця), який постійно народжує думки (думка, слово — образ Бога Сина). Думка (слово) має у собі дух (образ Святого Духа).

Щоб зберігати у собі неоскверненим образ Божий, Блаженніший владика наголосив на необхідності збереження свого розуму у чистоті — щоб наші думки містили у собі дух блага і любові.

«Якщо ми годуємо свій розум Словом Божим, то думки, які він народжує, несуть із собою добро, зігрівають людину та приносять їй духовну користь», — наголосив Предстоятель.

Блаженніший Митрополит Онуфрій закликав вірян у свято Святої Трійці бути уважними до свого внутрішнього життя, дбати про чистоту розуму та плекати добрі думки. За словами Архіпастиря, гріховне життя породжує темряву і смерть, тоді як праведне життя наповнює людину духовною радістю, миром і спокоєм.

На завершення Предстоятель побажав, щоб Господь допомагав усім жити за Його святим словом, а образ Божий, вкладений у людину, завжди сяяв у її житті та провадив до вічного спасіння.

Коли людина знає істину й поклоняється Богові, вона стає сосудом благодаті, яка втамовує будь-яку спрагу й голод душі. Про це Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій сказав у своїй проповіді у Неділю 5-ту після Пасхи.

Розмірковуючи над євангельським зачалом (Ін. 4: 5-42) про самарянку, яке сьогодні читалося за Літургією, Блаженніший владика зауважив, що у ньому є багато корисних повчань, серед котрих особливо виділяються слова Спасителя про поклоніння Богу.

«Господь сказав про поклоніння Богові, що Бог є Дух і ті, хто Йому поклоняється, мають поклонятися духом й істиною», — зауважив Архіпастир.

Предстоятель підкреслив, що перед Богом має вклонятися все людське єство — не лише тіло, а й дух. Також, за його словами, для того, щоб наше поклоніння було приємне Богові, ми повинні знати, Хто такий Бог — а це й означає поклонятися Творцю в істині.

Першосвятитель наголосив на необхідності збереження тієї віри, яку передали нам святі апостоли, святі отці, і яка робить наше поклоніння благоприємним перед Богом.

«Коли людина знає істину, знає Бога, і Йому поклоняється, то вона стає посудиною, здатною вмістити у собі ту воду, яку Бог приніс на землю, тобто благодать Святого Духа. Коли ж благодать Святого Духа входить у людину, то вона втамовує будь-яку спрагу й голод душі, який може бути в людини. У тому числі навіть фізичний голод, тому що Господь сказав, що не єдиним хлібом буде жити людина, а всяким словом, яке виходить із Божих вуст. І та людина, яка сподобляється бути сосудом Божественної води, вона сама стає джерелом, яке тече в вічне життя. Тобто сама ця людина йде у вічне життя, яке Господь приготував для тих, хто любить Його», — зауважив Блаженніший Митрополит Онуфрій.

Підсумовуючи своє слово, Блаженніший владика побажав усім берегти чистоту православної віри, адже саме віра є основою і головною річчю у ділі нашого спасіння.

Сейчас все верующие встревожены очередным антицерковным выпадом, а именно «инвентаризацией» мощей преподобных в Киево-Печерской Лавре, которые Министерство культуры Украины считает «музейными экспонатами».

Есть что-то ироничное в том, что объявленная «декоммунизация» Украины в отношении к Церкви точь-в-точь повторяет действия безбожной коммунистической власти, которая сто лет назад точно так же отбирала у верующих храмы, а мощи святых делала экспонатами музеев, чаще всего называя их атеистическими.

Можно сколько угодно провозглашать самые привлекательные лозунги, приводить целесообразные доводы, но безбожные деяния останутся безбожными под любыми лозунгами, потому что древо познается по плодам.

Эти деяния могут шокировать человека со стороны, но для верующих Украинской Православной Церкви всё происходящее – только один из эпизодов систематического преследования православных.

Теперь вместе с миллионами верующих издевательствам подвергаются также нетленные мощи святых.

И это, как ни странно, только подчеркивает связь Церкви Небесной с Церковью земной: все святые Киево-Печерские вместе с нами. Они, подвизавшиеся в разные столетия нашей истории, сейчас переживают всё то, чем живем мы и что делают с нами – христианами XXI века.

Сегодня мы, как никогда ранее, ощущаем единение с нашими святыми предками – с преподобными Печерскими, чьи мощи вновь подвергаются кощунству, с нашими бабушками и дедушками, многие из которых исповеднически пережили годы безбожной власти, с новомучениками, многие из которых являются нашими земными родственниками. И нам известно, что единство – огромная сила. Её, однако, не осознают притеснители.

Миром правит Бог. И это аксиома. Главное – власть Бога признавать всем, особенно тем, кому Господь на короткое время дал или попустил Свою власть над конкретными народами. В этом залог процветания любого народа и любого государства. Если люди, облеченные властью, борются с Богом и Его святыми, они сами себя ставят под удар. Историю библейского фараона, который, несмотря на вразумления от Господа, продолжал преследовать народ Божий, помнит каждый. И это предупреждение всем притеснителям верующих от века и до наших дней.

Бог поругаем не бывает. Святые выше всех кощунств, творимых в отношении их мощей. И мы с вами, находясь в состоянии притеснения, помним, что даже если кто-то имеет власть над нашими земными телами, то он не имеет никакой власти над нашими бессмертными душами. Ибо Господь наш выше и сильнее любой земной власти, даже если она мнит, что Творца нет. Ведь если кто-то в Бога не верит, это вовсе не отменяет Его бытие.

pravlife.info

У слові 2-ї Неділі Великого посту Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій розповів віруючим про подвиг святителя Григорія Палами, який захищав вчення Православної Церкви про нествореність Фаворського світла, та труди Печерських преподобних, які ще за свого земного життя сподобилися бути причасниками цього світла.

Як зазначив Предстоятель, у XIV ст. з’явилося єретичне вчення стосовно світла, яке сяяло від Христа на горі Фавор під час подій Преображення (Див.: Мф. 17: 2; Мк. 9: 3; Лк. 9: 29). Прихильники цієї єресі учили про те, що це світло було створеним. Натомість, згідно із православним вченням, під час Преображення Господь Іісус Христос показав апостолам славу Свого Божества. Відповідно, Фаворське світло є проявом Божественної сили та слави і його слід розуміти як нестворену Божественну енергію (дію) або благодать Божу.

Його Блаженство наголосив, що це світло “завжди є, завжди існує, завжди просвітлює кожну людину, яка живе в цьому світі”. Також Архіпастир розповів, що проти єретеків, котрі були незгідні із православним вченням, виступив свт. Григорій Палама. Свт. Григорій до того, як стати ієрархом, жив на горі Афон і знав багатьох старців, подвижників, котрі сподоблялися великої честі побачити Бога у славі і на яких сяяло світло Божества.

За словами Блаженнішого владики, сам свт. Григорій був також причасником нествореного світла. І цьому великому святому вдалося посоромити лжевчення єретиків, а тому в Неділю 2-гу Великого посту ми вшановуємо його пам’ять.

Першосвятитель звернув увагу, що Бог являє Свою славу тим, хто не живе за своїми прихотями, а постує, молиться, подвизається, утримує себе від усякого зла і творить благо.

“Сьогодні Церква також згадує і прославляє преподобних отців наших Печерських, які були причасниками цієї великої тайни споглядання Божества, Божественного світла”, — сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій.

“Коли ми читаємо про подвиги наших преподобних отців, то ми просто не можемо осягнути, як може людина замурувати себе в печері і там прожити багато років. Подвижникам давали споживати лише просфору і склянку води, а вони стільки років могли прожити”, — зазначив Предстоятель та додав, що якби ми себе зачинили у темне приміщення, як преподобні, то навіть і з достатньою кількістю їжі ми б не змогли там довго прожити через відсутність звичайного світла.

Натомість Печерські святі не мали потреби у звичайному світлі, оскільки, як зауважив Архіпастир, вони споглядали інше світло — світло Божества.

“Коли людина бачить Бога, то для неї будь-яке місце є Раєм. Де вона зустріла Бога, де вона прийняла Бога у свою душу, там для неї Царство Боже, там початок для неї райського блаженства”, — підкреслив Першосвятитель.

“Ми сьогодні шануємо цих преподобних подвижників, які просіяли в різних подвигах. Одні замурувалися у печерах, інші ставали слугами, послушниками для всіх, хто до них звертався — це великий подвиг. Одні терпіли важкі хвороби, інші вели духовну боротьбу, як прп. Іоанн Многострадальний. І в цих подвигах вони настільки піднялися високо, що побачили Бога в Його славі. Не в силі тільки, а в славі. Ми Бога бачимо в силі завжди. Наприклад, я прийшов сюди, це мене Божа сила сюди принесла. Я щось роблю добре, це Божа сила робить в мені, а в мене нічого свого немає, це все Боже. Я це бачу, а Божу славу, Боже світло, це вже не кожен сподобляється побачити в часі свого земного життя, а тільки ті, хто подвизається заради Бога, хто ходить стопами заповідей Господніх”, — сказав Блаженніший владика.

Блаженніший Митрополит Онуфрій побажав віруючим старатися наслідувати наших преподобних отців.

“Ми не можемо затворитися у печері, але ми повинні входити розумом у свою душу, своє серце і там звершувати молитви, як у затворі. Ми не можемо бути такими послушливими, як був, до прикладу, преподобний Сергій Послушливий, але ми повинні хоч трошки поступатися і слухати один одного. Ми не можемо молитися так, як вони, день і ніч, але ми повинні хоч вранці й увечері почитати молитви, ми повинні старатися і в дорозі, і під час роботи, і під час відпочинку, творити молитву, призивати ім’я Господнє. І коли ми будемо це робити, ми не будемо рівні преподобним отцям, але ми також будемо мати надію на спасіння та вічне життя у Христі Іісусі, Господі нашому!”, — підсумував Предстоятель УПЦ.

Фото: Сторінка ФБ Митрополита Антонія

В Евангелии упоминается несколько моментов, когда от Господа требовали немедленного ответа, но Он молчал.

«И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал. Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя? И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился» (Мф. 27:12-14)

Это важный пример нам и напоминание, что не всегда нужно возвышать свой голос. Но увы, нынче не принято молчать, нынче «общественность» требует от всех говорить не переставая и реагировать, реагировать, реагировать. Реагировать на все то, на что укажет эта самая «общественность», не зависимо от важности событий для конкретных людей, не давая времени обдумать происходящее. Главное, чтобы все, как в недавнюю эпоху, «в едином порыве» говорили «правильные» слова и лозунги.

Все бы ничего, но когда в эту игру включаются верующие люди или даже духовенство, все становится совсем печально.

Мы ведь не примитивные создания, которые живут по принципу: раздражение ‒ реакция. Господь не просто так даровал нам разум. «Не торопись языком твоим, и сердце твоё да не спешит произнести слово пред Богом» ‒ говорит Экклезиаст (5:1) Но «общественности» хочется, чтобы мы поступали не как люди, а именно как простейшие.

Говоря об «общественности», мы не имеем в виду общество, как таковое. «общественность» в наши дни, это такой искусственный образ, к которому обычно апеллируют, чтобы оправдать любое деяние, обычно весьма неблаговидное.

Но ведь не «общественность» наш бог, а истинный Бог Единый в Троице. Тот Бог, который в конце времен потребует от нас ответа «за всякое праздное слово» (Мф. 12:36). Потому нам стоит не забывать, Кому мы служим и не спешить с реакциями, но только помолившись и тщательно обдумав, говорить, а то и промолчать ‒ если это будет полезнее.

Записала Наталья Горошкова

После всех драматических событий у церковных людей совершенно закономерно возникает вопрос: что будет дальше с Церковью и как дальше жить?

Для начала нужно уяснить самое важное: в чем смысл жизни христианина?

Наша главная цель – единение со Христом через любовь к Богу и ближним. Из этой цели всегда нужно исходить в своих мыслях, словах и действиях.

На этом пути бывают препятствия, обусловленные греховностью земного мира. И не стоит ожидать от мира никаких благ – ни в дни благоденствия, ни в дни тревог.

Потому любые препоны, которые ставит нам мир на поприще спасения души, нужно воспринимать как нечто само собой разумеющиеся, держа в уме слова Господа: «В мире будете иметь скорбь; но мужайтесь: Я победил мир» (Ин. 16:33).

Сейчас необходимо осознать самое главное: никто не может запретить нам совершать Литургию, никто не может запретить нам совершать Таинства, никто не может запретить нам бороться с грехом, каяться и любить ближнего.

Быть христианином и исполнять Божьи заповеди можно всегда и в любых условиях. Это подтверждают жития тысяч мучеников и исповедников от первых дней существования Церкви и до сего дня.

В разные времена в разных странах под разными предлогами христианские общины запрещались, ставились вне закона, преследовались. Но, как мы знаем, никогда не прекращалась молитва, никогда не прекращалось богослужение. Даже в лагерях священники служили Литургию.

Церковь невозможно запретить, поскольку невозможно запретить верующих. И уж тем паче невозможно запретить Церковь Небесную: лик святых, которые пребывают с нами от начала времен.

Господь всегда с нами. «Кто отлучит нас от любви Божией: скорбь, или теснота, или гонение, или голод, или нагота, или опасность, или меч?» – вопрошает апостол и сам же отвечает: «…Ни смерть, ни жизнь, ни Ангелы, ни Начала, ни Силы, ни настоящее, ни будущее, ни высота, ни глубина, ни другая какая тварь не может отлучить нас от любви Божией во Христе Иисусе, Господе нашем» (Рим. 8:35–39).

Благодать Господа нашего Иисуса Христа да пребудет со всеми вами!

Записала Наталья Горошкова

19 грудня, у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця, Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів декілька історій з життя цього великого Божого угодника, а також про те, як і після відходу у вічність він допомагає людям.

Однією з історій, які розповів Архіпастир, була розповідь про те, як святитель Миколай врятував одного чоловіка від смерті, а іншого — від тяжкого гріха убивства.

За словами Блаженнішого владики, коли в одному селі помирав чоловік і до його смертного одра приходили прощатися родичі, то прийшов до нього і його сусід, який попросив лишити його наодинці із тим чоловіком.

Коли всі вийшли, то сусід став навколішки і почав просити пробачення:

«Вибач мені, я тяжко згрішив перед тобою», — сказав він.

Чоловік, що лежав на смертному одрі, відповів:

«Я не пам’ятаю такого, ти мені ніколи нічого поганого не сказав і ніколи нічого поганого не робив».

Тоді цей сусід розказав йому, як одного дня, коли він дізнався про те, що цей чоловік отримав велику зарплату, то в нього з’явився намір відібрати гроші й убити цього чоловіка, коли той повертатиметься додому через ліс.

Він так і зробив, пішов у ліс, приготувався до скоєння злочину, але не зміг вбити цього чоловіка, бо його усю дорогу супроводжували двоє людей — старець та молода дівчина.

«Було таке, я пам’ятаю, — сказав чоловік, який помирав, — я одержав великі гроші, зарплату, пішов додому, і тоді до мене прийшла така думка, що мене можуть убити в лісі. І я у великому страху, не знав, що мені робити, і почав молитися святителю Миколаю та святій мучениці Параскеві».

«У селі, де жили ці люди, був храм з двома престолами — на честь святителя Миколая та святої мучениці Параскеви. І той чоловік, пребуваючи у страсі, молився всю дорогу святому Миколаю і святій Параскеві. Але він думав, що з ним нікого немає», — пояснив Предстоятель.

Як зауважив Першосвятитель, і чоловік, що лежав на смертному одрі, і його сусід тоді зрозуміли, що насправді це святитель Миколай і мучениця Параскева зберегли одного з них від смерті, супроводжуючи його усю дорогу, а іншого — від скоєння тяжкого гріха.

«Ось такі дивні чудеса святитель Миколай творить і сьогодні серед нас. Тільки треба до нього звертатись з молитвою і просити його про допомогу», — зазначив Його Блаженство, а також додав, що для того, щоб у нас була дерзновенна молитва, ми повинні старатися жити по-християнськи.

«Святитель Миколай допомагає всім, але тим, хто живе з Христом і в Христі, він допомагає з радістю. А тим, хто живе поза Христом, хто живе у гріхах, в омані, він тим допомагає зі смутком, бо хоче, щоб ці люди бачили, який Бог милостивий, як Він допомагає нам через своїх угодників, щоб ці люди пізнали істину і прийшли до Христа», — наголосив Блаженніший владика.

Предстоятель побажав, щоб молитвами святителя Миколая Господь допоміг усім нам в наших земних спокусах і випробуваннях не втратити людської гідності та зберегти християнське благородство, яке виявляється у любові до Бога, у любові до ближнього, у смиренності, у терпінні, у допомозі тим, хто потребує нашої допомоги.

«Якщо ми так робитимемо, то святитель Миколай буде за нас молитися, допомагатиме нам долати всі труднощі життя і ми, кожен у свою міру, сподобимося на Небі бути учасниками вічного спасіння у Христі Іісусі, Господі нашому», — підкреслив Першосвятитель.

У своїй проповіді у день пам’яті святого апостола Андрія Первозваного Блаженніший Митрополит Онуфрій зауважив, що апостол Андрій своїм життям навчає нас любити Бога, свого ближнього як носія образу Божого та звертатися до нашого Творця у молитві.

Як зауважив Першосвятитель, звертаючись до Господа у молитві, християни дякують Богу за все те, що отримали від Нього, просять милостей Божих для близьких, а також каються у своїх гріхах.

«Не буває так, щоб ми проживали життя без всякого падіння, спотикання. Людина, проходячи через труднощі земного буття, десь спотикається, десь падає, десь встає. І ось ця молитва покаяння допомагає людині вставати, коли вона впала», — зазначив Його Блаженство.

Архіпастир пояснив, що завдяки покаянню ми відновлюємо у собі любов до Бога та ближнього, а також додав, що любити ближнього ми повинні, навіть якщо цей ближній може вчиняти стосовно нас якісь образливі вчинки, адже і Бог усіх нас полюбив і звершив подвиг спасіння заради всіх людей.

«Апостол Андрій сьогодні стоїть біля Престолу Божого. Він з ликом святих апостолів на Небі молиться Богу за весь світ і просить, щоб Бог допомагав нам в цих складних випробуваннях, в цих життєвих спокусах, у хворобах, в скорботах, щоб ми, головне, зберегли розумну любов до Бога, яку ми повинні берегти і не озлоблюватися», — сказав Блаженніший владика.

У своїй недільній проповіді Блаженніший Митрополит Онуфрій на прикладі Євангельської притчі про царя і немилостивого раба пояснив, як діє закон прощення Богом гріхів людині.

«Щоб отримати прощення за свої великі гріхи, ми повинні ближньому вибачити й той маленький гріх, яким він нас образив. Господь каже: “Коли ви не будете пробачати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших” (Мф. 6:14-15). Це — закон», — зазначив Архіпастир.

Першосвятитель пояснив, чому той, хто не прощає ближньому, не може бути прощеним Богом.

«Часом люди кажуть: “Ну, я не прощаю, але Бог може мені простити, я ж не Бог, а людина”. Може, але я не можу вмістити прощення, якщо не маю в собі почуттів, бажань, думок про прощення. Буває так, що хворій людині треба пересадити якийсь орган: чи серце, чи печінку, чи щось інше. Але іноді орган, який пересадили, відторгається організмом. Тоді медики не можуть нічого з цим зробити. Оскільки якщо є щось спільне з цим органом у моїй природі, то мій організм його приймає, якщо немає нічого спільного, тоді він відторгається. На цьому прикладі можна зрозуміти, чому якщо у нас немає настрою простити ближнього, то ми не можемо вмістити в собі те прощення наших гріхів, яке Бог дає нам», — розповів він.

Блаженніший владика підкреслив, що немає жодної людини, яка б прожила життя і не згрішила, тому прощення гріхів потребують всі.

«Ми не можемо Богу віддати щось за свої гріхи, тому що Бог ні в чому не має потреби. Для того, щоб Бог простив нам наші гріхи, ми повинні прощати своєму ближньому. Звичайно, це не так легко. Буває так, що я розумію, що треба прощати, але серце не прощає, воно болить, хочеться щось погане зробити людині, яка нас образила… Але треба боротися з собою, зі своїми амбіціями. Треба молитися Богу, і поступово серце змириться», — зауважив Його Блаженство.

Він побажав Божої допомоги, щоб грішити менше самим, каятися у своїх гріхах і не судити інших: «Суддя один на небі — Бог. Тільки Він може правильно судити, коли ми поступаємо неправильно. А коли ми не прощаємо ближнім, то самі стаємо суддями».

«Нехай Господь допомагає нам молитвами Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці та всіх святих проходити таке беззлобне земне життя, яке людину веде до вічного спасіння на Небі, у Христі Іісусі, Господі нашому», — побажав Митрополит Онуфрій.

ДУХОВЕНСТВУ И ВЕРУЮЩИМ ТУЛЬЧИНСКОЙ ЕПАРХИИ УПЦ

Спасибо вам всем за молитвы! Бог Правды и Истины — на моей стороне и это исповедание для меня, как православного христианина и архиерея, главная победа!

Информационная злостная пропаганда, агрессивные деяния против вас, незаконные обыски с подлогами «вещдоков», игнорирование и не возбуждение уголовных дел на таковые преступления следствием и прокурорами, — всё это, вольно или невольно, соответствует намерениям враждебных сил по ликвидации нашей УПЦ, — канонической благодатной преемницы Киевской Митрополии на Руси.

Осознание и осмысление природы гонений на каноническую УПЦ не должно наполнять ваши души страхами, унынием, безволием, но, напротив, крепить несокрушимую веру в Бога и в Его отеческую заботу о каждом из нас и быть верными Святой нашей Церкви, имеющей непрерывную благодать апостольских рукоположений, дарующих нам действительность церковных Таинств Крещения, Причащения, Исповеди и других таинственных священнодействий.

Стойте и держите Предание святых Апостолов и Учителей Церкви до конца лет земной жизни, пребывая в чаянии блаженства жизни в нескончаемом Будущем Веке Царствия Христова!

При этом преподаю Вам всем моё архиерейское благословение на подвиги веры во имя единосущной, нераздельной и божественной Святой Троицы — Отца, Сына и Святого Духа. Аминь.

+Ионафан, митрополит Тульчинский и Брацлавский.

Пресс-служба Тульчинской епархии УПЦ

У своїй проповіді в день пам’яті рівноапостольної княгині Ольги Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів, що свята зробила дуже багато для того, щоб утвердилося благочестя і віра Христова на нашій благословенній землі.

Архіпастир зазначив, що рівноапостольна княгиня любила давати милостиню, допомагати старим, бідним, сиротам.

Після хрещення свята Ольга принесла великі плоди віри, вона почала будувати християнські храми, багато людей послідували її прикладу.

За словом Першосвятителя, «вона зробила дуже багато для того, щоб утвердилося благочестя, щоб утвердилася віра Христова на нашій благословенній Русі».

«Ми сьогодні згадуємо святу княгиню Ольгу, як нашу хрестительку і просвітительку. Церква удостоїла її великої честі — назви “рівноапостольна”. Тобто вона була по силі своєї проповіді, по плодах своїх діл рівна апостолам», — підкреслив він.

Блаженніший владика звернув увагу, що «свята Ольга навчила нас любити Бога і ставити Його понад усе».

«Вона була проповідницею Божої правди і сама прожила останні роки свого життя в таких правилах, навчаючи саме так жити нас сьогодні. Якщо ми її послідовники, то ми також маємо намагатися бути хоч трішки подібними до неї. Маємо бути співчутливими до тих, хто страждає, любити Бога, любити один одного, навіть ворогів своїх, тому що так нас навчає Бог», — підсумував Митрополит Онуфрій.

28 травня, у Неділю 7-му після Пасхи, святих отців І Вселенського Собору, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

Недільне богослужіння відбулось у храмі на честь преподобного Агапіта Печерського.
Предстоятелю співслужили ректор Київських духовних шкіл архієпископ Білогородський Сильвестр, єпископ Бородянський Марк, єпископ Івано-Франківський і Коломийський Никита, духовенство обителі та гості у священному сані.

Після читання святого Євангелія Блаженніший владика звернувся до вірян зі словом проповіді.

У своїй проповіді в неділю святих отців І Вселенського Собору Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів про те, чому важливо зберігати правильне розуміння Бога і чистоту Православної віри.

Першосвятитель пояснив, що люди грішать з двох причин. Одна з них — слабкість, а інша — неправильне розуміння Бога.

«Свята Церква сьогодні згадує святих отців Першого Вселенського Собору, які захищали чистоту Святої Православної віри, непошкодженість віри, — зазначив він. — Віра — це путівник до Неба, до спасіння. Якщо путівник буде давати неправильні вказівки, то людина ніколи не досягне своєї мети. Тому святі отці намагалися зберегти чистим і непошкодженим цей путівник».

По слову Архіпастиря, відстоювання чистоти віри на Вселенських Соборах звершувалися задля захисту віруючих від тих гріхів, які вчиняються через незнання, через неправильне розуміння Бога.

«Ми сьогодні вшановуємо молитовно святих отців Першого Вселенського Собору і молимося, щоб вони просили Бога дати нам розум, силу, мужність, щоб ми захищали і берегли чистоту Святої Православної віри — цей путівник до Неба. Було ще багато Вселенських Соборів — всього їх було сім, ними була відображена чистота Святої Православної віри», — сказав Блаженніший владика.

Предстоятель побажав, щоб кожен намагався глибоко пізнати свою віру, те, Хто є Бог, чого Він хоче від людини і ким ми є самі.

«Це дуже важливо знати для людини, — наголосив він. — Якщо вона це розуміє, то багато з тих перешкод, які зустрічає в житті, проходить безболісно. Кожна людина створена для спасіння, її душа хоче бути з Богом і хоче бути спасенною. Якщо ми будемо так жити і так трудитися, то в нас є велика надія на те, що коли ми закінчимо своє земне життя, ми успадкуємо те Царство, заради якого Господь створив людину, яке Господь повернув людині після Свого Воскресіння, Царство, яке називається Небесним Царством, у Христі Іісусі, Господі нашому».

На сугубій єктенії піднесли до Господа особливі прохання про мир на українській землі і позбавлення від ворога; щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки; про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. У молитві після єктенії Предстоятель попросив у Бога милості українському народу, щоб Господь умудрив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих та дав прихисток тим, хто позбавлений дому.

Після Херувимської пісні Блаженніший Митрополит Онуфрій звершив ієрейську хіротонію. Священником став студент ІІ курсу магістратури Київської духовної академії диякон Даниїл Мартинов.

Після запричасного вірша архієпископ Білогородський Сильвестр зачитав Звернення Синоду УПЦ з нагоди тридцять першої річниці Харківського Архієрейського Собору та першої річниці Собору Української Православної Церкви, що відбувся у місті Києві.

Виголосивши відпуст, Предстоятель привітав паству з неділею та побажав, щоб Господь благословив миром українську землю.

У своїй недільній проповіді Блаженніший Митрополит Онуфрій зазначив, що Бог від людини не чекає жодних декларацій, справжня вірність Богові полягає у виконанні Його заповідей.

«Вірність Богові у чому полягає? Не в декларації, коли я буду говорити багато, складно і заплутано, а в тому, щоб виконувати священні Божественні заповіти, які Бог подарував нам ради нашого спасіння, ради нашої користі», — підкреслив Предстоятель.

Він наголосив, що «Богові не треба нашого посту, нашої молитви, нашого колінопреклоніння, інших діл, а це потрібно нам».

«Коли ми це робимо, ми проявляємо послух до Бога, ми виконуємо той закон, який Бог поклав для людини, який веде людину до Істини, Якою є Христос. Коли ми виконуємо священні Божественні закони, то самі стаємо священними», — пояснив Блаженніший владика.

За словом Архіпастиря, згідно з якими законами людина живе, такою вона згодом і стає.

«У злодіїв, до прикладу, є свої правила. Якщо людина живе тими правилами, то вона злодій або завтра стане злодієм. Якщо людина живе згідно з Божественними священними законами, то вона сама стає священною і подібною до свого Святого Творця», — зазначив Його Блаженство.

«Тому, дорогі брати і сестри, ми повинні намагатися, наскільки це можливо, виконувати Божественні заповіді, жити в законі Божественної любові. Звичайно, що ми спотикаємося десь, у нас щось не виходить, не вдається. Для цього Бог нам подарував покаяння. Якщо я хотів щось зробити добре, а в мене не вийшло, то я повинен сказати: “Господи, я хотів зробити, але в мене нічого не вийшло. Прости мене і помилуй мене”. У Бога милості більше, ніж хтось собі може уявити. І Господь простить людину і буде допомагати нам в усіх труднощах, складнощах життя. І ми завжди будемо переможцями над усіма спокусами, над усіма випробуваннями, які людина зустрічає на шляху свого земного мандрування. Якщо ми так будемо жити, то коли настане час предстати перед Богом, а цей час для кожного наступить, то ми сподобимося отримати від Бога прощення, милість і бути там, де є те Царство, яке Господь повернув нам через Своє Преславне Воскресіння, Царство, у якому насолоджуються усі праведні, які прославляють Отця і Сина і Святого Духа», — підсумував Митрополит Онуфрій.

Блаженніший Митрополит Онуфрій у своїй проповіді в неділю Антипасхи розповів, що потрібно пізнавати Бога не лише розумом, а й довірити Йому все своє життя та виконувати Його Святу волю.

Архіпастир на прикладі увірування апостола Фоми розповів, до якої віри закликав Іісус Христос.

«Господь усіх нас назвав блаженними, тому, що ми не бачили Його своїми тілесними очима, не осязали Його рани, але ми увірували й намагаємося жити по Його святих законах. Віра полягає не лише у визнанні розуму, що Бог існує. Визнання Бога розумом – це тільки частина спасительної віри, але на цьому людина не може зупинятися. Коли вона розуміє, що Бог є Творцем нашим, що Господь по Своїй Божественній любові прийшов на землю і спас людину, постраждав за нас, помер і воскрес із мертвих, то людина добре робить, але цього ще не достатньо для того, щоб бути спасенним», – зазначив Блаженніший владика.

За словами Його Блаженства, людина, яка пізнала Бога, повинна вручити себе в Його Святі руки та виконували Його волю.

«Ті закони, які являють волю Божу, викладені у Святому Євангелії. Бог хоче, щоб ми любили, поважали, прощали один одного. Нехай Господь допомагає нам, дорогі брати і сестри, бути дійсно блаженними, щоб ми не тільки пізнавали Бога у своєму розумі, а щоб і творили Його святу волю. Це є та жива віра, яка вводить людину в Царство Небесне», — побажав Первосвятитель.

На Лаврі не зупиняться. Хто думає, що благодать є і в розколах – ідіть, вам нема чого робити в УПЦ, заявив 17 березня 2023 митрополит Черкаський і Канівський Феодосій.

Після богослужіння в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі м. Черкаси він закликав духовенство стояти в канонічній правді Церкви, незважаючи на утиски та випробування.

“Той процес, який відбувається в суспільстві, в країні – закономірно веде до знищення канонічної УПЦ. І якщо хтось думає, що вони зупиняться на Лаврі – той помиляється. Давно зрозуміло, куди йде наше суспільство і що хоче зробити з нашою Церквою ворог роду людського… Наша Церква підійшла до межі випробувань і на нас із вами, духовенство, теж чекають різні випробування”, – сказав митрополит Феодосій.

Ієрарх УПЦ нагадав, що служіння священика, насамперед, жертовне, а не комфортне, модне чи прибуткове.

“Священик повинен бути поруч із Богом не тільки тоді, коли благо на землі йому, а й тоді, коли приходить час випробувань”.

“Саме тому, хоч і небагато, зараз є священики, які або відпадають від Церкви, переходячи в розколи, або всередині Церкви залишаються і намагаються диктувати Їй свої умови: як зберегти комфорт, як зберегти статус у суспільстві, як зберегти те, що маємо, зокрема храми, пам’ятки архітектури – як усе це зберегти, але не піти на жертву заради Христа.

Такі священики вже заслужили від істинно віруючих найменування “попів-гапонів”.

“Треба стояти у своїй вірі, треба стояти в канонічній істині своєї Церкви. Навіть якщо нас позбавлять храмів, якщо поставлять поза законом, якщо проти нас будуть відкривати безпідставні кримінальні справи – ми повинні вистояти…

Хто цього не розуміє, хто думає, що благодать апостольської спадкоємності є і в розколах – вам нема чого робити в УПЦ. Ідіть! “Вільному воля, спасенному рай”. Залиште нас на сповідницький подвиг. Ми заради цього подвигу і прийшли на землю і стали священиками”.

“Але водночас ми глибоко віримо, що наша земля, земля Київської Русі, земля Ярослава Мудрого, князя Володимира, княгині Ольги, преподобних сповідників, новомучеників – це земля не тільки освячена мученицькою кров’ю, а й земля, присвячена Божій Матері ще в далекому Х столітті. Ми віримо, що Божа Матір не залишить її”.

Ієрарх УПЦ благословив священикам, які будуть вигнані зі своїх храмів, забирати антимінси і служити по домівках. Згуртовувати навколо себе вірних Церкві.

Перший Козацький

У своїй недільній проповіді Блаженніший Митрополит Онуфрій нагадав, що молитва допомагає людині й у часи радості, а найбільше під час перенесення скорбот та закликав не залишати молитву.

«Господь приніс на землю мир, але на жаль, люди часто відкидають цей мир і шукають шляху війни. І ми молимося, щоб ті, хто нападають, хто воюють проти нас, щоб вони опам’яталися, щоб вони цього не робили.Ми молимося, щоб Господь зупинив війну, щоб наступив мир, благословенний мир, який Бог приніс на землю у Своєму Рождестві, щоб Боже благовоління було на кожному з нас, щоб кожна людина побачила свою зірку, чудесну зірку, яка веде людину до Христа», — сказав Блаженніший владика.

«Не треба залишати молитву, — закликав він. — Молитва – це та сила, яка допомагає людині правильно себе поставити під час блаженства, благополуччя… І молитва допомагає людині під час скорбот, коли життя вдаряє різними способами й великі спокуси зустрічаються на її шляху. Якщо людина молиться, то вона і там себе може зберегти, може зберегти своє людське достоїнство і все витерпіти та перемогти. Нехай Господь молитвами Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці й Приснодіви Марії та всіх святих допомагає нам».

«Ми не повинні поступатися неправді, навіть якщо її будуть сповідувати багато людей». Про це сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій у своїй проповіді в день пам’яті прп. Іоанна Дамаскіна.

Розповівши про житіє святого подвижника, Архіпастир зазначив, що він сьогодні «для нас приклад того, як людина повинна мужньо хранити істину та не поступатися неправді, навіть якщо її будуть сповідувати багато людей».

Першосвятитель підкреслив: «у неправди немає сили, у неправди є смерть».

Натомість, за словом Архіпастиря, «в істині є життя. Ми повинні любити життя і триматися його. Хранити чистоту Святої Православної віри».

Предстоятель побажав, щоб «молитвами св. прп. Іоанна Дамаскіна Господь укріпляв кожного із нас і допомагав жити так, що ми тут, на землі, приготували себе для блаженної вічності й були достойними того великого блаженного життя, заради якого Господь створив людину і яке повернув їй через Свою Живоносну смерть і Воскресіння — життя, яке називається раєм».