ЛУЦЬК. «Друга Пасха» Волинського Афону

03.10.2016 news, Летопись епархий

Однією з православних святинь Волинського краю є Свято-Хрестовоздвиженський чоловічий монастир, що у селі Старий Чарторийськ Колківського благочиння.

І якщо «Афоном» усієї історичної Волині – уділом Пресвятої Богородиці нашого краю, можна назвати Свято-Успенську Почаївську Лавру, то своєрідним «Афоном» волинського Полісся» можна назвати саме чернечу обитель у Старому Чарторийську.

Мальовнича навколишня природа, майже не захоплена шаленим ритмом сучасного життя місцина сприяють особливому молитовному стану в її насельників. Вдень і вночи підноситься тут до Господа чернеча молитва, особливо нині моляться монахи за нашу рідну Україну, за мир на її багатостраждальній і водночас такій благодатній землі.

Престольне свято будь-якого православного храму називають його «другою Пасхою», а свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього для братії Чарторийського монастиря та місцевих православних вірних кожного року є днем воістину пасхальним.

27 вересня, в день свята, церковні торжества очолив, з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, вікарій Волинської єпархії єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл. Владика, у співслужінні намісника обителі архімандрита Володимира (Гапонюка), архімандрита Аліпія, насельників монастиря у священному сані та священннослужителів – гостей, звершив у Свято-Хрестовоздвиженському монастирському соборі Божественну Літургію. Після чого відбувся традиційний Хресний хід.

Архіпастир також привітав намісника та братію Свято-Хрестовоздвиженського монастиря, а також чисельних вірян із престольним святом обителі.

Довідка

Перші історичні згадки про Старий Чорторийськ сягають XII століття. В містечку мешкало біля 10 тисяч жителів, які були суто православними. Це велике місто належало православному князю Інгвару Ярославовичу Чарторийському, як і міста Луцьк та Дорогобуж. В XIII столітті Чарторийськ був оборонним містом. Під час нашестя Батия його зруйнували, але князі Чарторийські швидко відбудували місто. У XIV столітті Чарторийськ, як і інші Волинські міста, увійшов у склад Великого князівста Литовського і знаходився у васальній залежності від Вільно. Князі Чарторийські, одні з найбільш багатих і славетних родів Волині, відіграли значну роль в житті регіону і держави. У 1570-71 роках першим воєводою Волинським стає князь Олександр, він залишає родовий маєток і переселяється до Луцька. З цих пір володарі міста живуть в Луцьку, Чарторийськ приходить в занепад. В 1601 році місто купив князь Паць, а пізніше воно перейшло до Ліщинських. З Ліщинським пов`язана побудова першого католицького костелу, так як воєвода Андрій Ліщинський одружився з Ганною, дочкою Самуїла, князя Корецького. Після смерті в 1639 році улюбленої дружини воєвода Андрій, будучи протестантом, побудував костел домініканців, де наказав поховати за католицьким обрядом княгиню.

В інших історичних джерелах з’являється згадка про храм, який започаткували біля свого замку ще князі Чарторийські, вівтар його звернений на схід, храм має вигляд хреста, з двома нефами і кількома куполами (саме таку архітектуру має і сучасний Хрестовоздвиженський собор). Подальша доля Хрестовоздиженського храму пов’язана з домініканськими монахами, які переїхали з містечка Колки. У 1720 р. в монастирські побудови входили: костел, капличка-стовп, два двоповерхові житлові корпуси, школа, лікарня, водяний млин в селі Козлиничі на річці Стир і фільварок.

У першій половині XIX століття монастир перестав існувати. Храм функціонував як приходський костел. Після 1914 року православних храмів в Чарторийську не залишилось і православні віруючі використовували костел як приходський храм, хоча він був дуже пошкоджений. У 1921 році, під час реформи грошей, місцевий священик викупив у власниці села Осниця дерев’яну Свято-Успенську церкву, яку за одну ніч по річці Стир переправили на гору і поставили поряд з костелом. Православні залишили костел і перейшли до церкви, а костел до 1939 року знову зайняли католики. З приходом радянської влади Свято-Успенську церкву було закрито і православні звершували Богослужіння у Хрестовоздвиженському соборі до 1951 року. З початком колективізації собор перетворили на зерносховище, а віруючим повернули Свято-Успенську церкву. З 1975 року храм не виконував ніяких функцій і прийшов у занепад. У такому стані він був переданий Волинською облдержадміністрацією чернечій громаді, відновленого у 1997 році, згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ, Свято-Хрестовоздвиженського монастиря. У 2001 році була зроблена покрівля собору, і поставлені великі освячені хрести на куполи, які далеко видно з автотраси і свідчать про те, що монастир функціонує, і в ньому безперестанно йде молитва.

У 2007 році Свято-Хрестовоздвиженський чоловічий монастир відзначав свій перший ювілей – 10-річчя з дня заснування обителі. З нагоди ювілею Намісник і братія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври подарували для монастиря ковчег з частичками мощей святих угодників Києво-Печерських, серед яких є преподобний Микола Святоша, князь Луцький.

Ще однією визначною подією, приуроченою до славного ювілею, був приїзд 25 вересня 2007 року предстоятеля УПЦ, блаженної пам’яті, митрополита Київського і всієї України Володимира, який тоді освятив відреставрований Свято- Хрестовоздвиженський собор.

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. Престольне свято та 240-річчя заснування храму відсвяткували у с. Тур

ВІННИЦЯ. В день Барської ікони Пресвятої Богородиці у Барському монастирі освятили храм