Март 20th, 2014

КИЇВ. Презентовано літературно-художнє видання для дітей з різними фізичними вадами «Відчуй сердечком» та духовну літературу для незрячих

19 березня в прес-студії “Сьогодні Мультімедіа” (вул. Борщагівська, 152 б) відбулась презентація літературно-художнього видання «Відчуй сердечком», яке має допомогти кожному з нас відчути потреби дітей з різними фізичними вадами – незрячих та слабозорих, глухих і слабочуючих, дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

В рамках презентації було представлено проект православного букваря шрифтом Брайля.

Учасники презентації:

Ігуменя Серафима (Шевчик) – голова Синодального відділу ЦПЦ «Церква і культура»;

протоієрей Валентин Марчук – голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ;

Людмила Вознюк – голова правління ВОДГО «Центр розвитку дитини», вчитель-дефектолог вищої категорії;

Сергій Риков – головний офтальмолог України.

Довідка:

Унікальністю видань про дітей із сенсорними порушеннями розвитку є те, що вони містять сторінки із азбукою Брайля для незрячих та дактильною азбукою для нечуючих дітей. Здорові ж діти зможуть на дотик відчути всю складність техніки читання за Брайлем, можливості спілкування за допомогою дактильної азбуки і оцінити сильні сторони незрячих та глухих ровесників.
Автор проекту – Людмила Вознюк. Книжки видано з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та митрополита Луцького і Волинського Ніфонта.
Також буде презентовано унікальну книгу-зошит-тренажер «Графо-моторні навички. Крапка-лінія-фігура», створений на численні запити батьків та педагогів, які працюють із дітьми з особливостями психофізичного розвитку. Пропонована авторами дієва система ранньої допомоги з підготовки руки до письма базується на тому, що в основі формування графо-моторних навичок дитини лежить моторний акт в тісній взаємодії із сенсорними функціями та зорово-моторними координаціями.

20.03.2014 Evgen Церковь и СМИ

ВІННИЦЯ. Митрополит Вінницький і Барський Симеон відповів на запитання газети «33 канал» щодо останніх подій в Україні та місця і ролі у них УПЦ

Владико Симеоне, після тримісячної суспільно-політичної кризи, кривавого протистояння у самісінькому центрі Києва, як бачимо, Україна стоїть на порозі війни з Росією. В народі дуже неоднозначне ставлення до УПЦ МП. Є такі, котрі вважають, що вона підтримує дії Росії?

Наприкінці минулого тижня Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри митрополит Онуфрій звернувся до усіх українців із закликом «посилити молитву до Бога, щоб Господь дав нам добрий розум, і щоб ми всі проблеми, які в нас існують, вирішили за допомогою – не зброї, або насилля, а за допомогою доброго слова, терпіння і молитви». В цьому полягає позиція УПЦ, яка ніколи не благословляла насильство, а тим більше війну та ще й проти свого народу.

Адже УПЦ – це церква українського народу, і хоча наш народ сьогодні не має спільної думки по багатьох питаннях внутрішнього життя, зовнішня загроза об’єднує усіх українців в єдиному патріоичному пориві. Ніхто з нас не хоче війни і ми молимось за мир за кожним богослужінням і в своїх домашніх молитвах. Зокрема я дав таке благословення усім священикам і вірним Вінницької єпархії. Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри митрополит Онуфрій ще на початку Великого посту благословив посилити молитви за мир в усіх православних храмах в Україні і не лише в храмах, а й вдома прочитувати щодня не менше, як одну кафізму з Псалтирі за те, щоб не було війни.

Ми молимось за мир, але в разі небезпеки готові підтримати своїм словом і молитвою захисників цілісності України. Майже одразу після того, як росіяни ввели свої війська у Крим, голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії з військовими митрополит Августин сказав буквально такі слова: «Як «військовий» митрополит і за обов’язком, і за переконанням, однозначно, благословляю наше військо на захист Батьківщини». Владика Августин зауважив, що якщо б зараз вбачалася дискусія навіть з тими людьми, які не просто ставляться терпимо до введення військ Росії в Крим, але й намагаються виправдати цей крок, то він як православний єпископ – отож однієї церкви, однієї віри з росіянами – нізащо не став би благословляти українських військовослужбовців віддавати зброю, а тим більше повертати в бік своїх співвітчизників. Я не розумію, хто, почувши такі слова від архієрея нашої Церкви, може і далі звинувачувати УПЦ МП в підтримці далеко не дружніх дій наших сусідів.

Днями у м. Бар Ви очолили хресну ходу миру. Розкажіть, кому належить ініціатива її проведення?

У середу, після літургії, яку я звершував в Успенському храмі м. Бар, відбулася хресна хода на центральну площу міста, в якій взяли участь священики і вірячи, а вже на площі до нас приєдналися і інші люди, які не були у храмі. На площі ми молилися за мир в Україні і недопущення війни, а також пом’янули у заупокійній молитві тих, хто загинув під час останніх трагічних подій міжусобного протистояння на Київському Майдані.

Ця хресна хода, чи хода миру, як ми її назвали, була ініціативою місцевого духовенства, яку я однозначно підтримав, тому що розумію, що у такий спосіб ми можемо залучити до молитви і звернутися до багатьох людей за межами храму, щоби вони почули слово Церкви.

Про що говорили, звертаючись до них?

Як і в усіх своїх проповідях на тему останніх подій в Україні, я говорив про те, що в цій ситуації, у якій опинилася наша Держава сьогодні, винні не лише правителі, політики чи бізнесмени, винні усі ми. Адже такі випробовування, які ми маємо в Україні, Господь посилає тоді, коли бачить, що люди далеко відійшли від Його шляхів і чинять не Його добру волю, а свою злу. Поміркуйте самі, у чому ми, українці, на сьогоднішній день досягли найбільших успіхів. У добрі і милосерді, у праці і чесності, у праведності і благочесті? Ні, на жаль не у цьому.

Україна сьогодні займає перше місце у світі за кількістю абортів, входить у «п’ятірку» за СНІДом, наркоманією, алкоголізмом. Багато людей зовсім не молиться, не відвідує храми, не читає Євангеліє, не сповідається і не причащається. Більшість з нас думають лише за земне і зовсім забувають про духовні християнські цінності. То хіба ми не заслужили покарання від Бога? Тому я й закликаю у своїх проповідях до покаяння, повернення до Євангельських заповідей, як єдиного шляху виправлення тієї ситуації, у якій ми сьогодні опинилися. Якщо хочемо благословення Божого і Його захисту – значить повинні відкинути свої погані звички, перестати говорити злі слова і чинити зло один одному і повернутися, нарешті обличчям до Бога. Коли Бог побачить, що ми змінюємося, Він може владнати найскладнішу ситуацію, з якої, за нашими земними міркуван-нями, виходу немає.

Я пригадую біблійні приклади. Так пророк Іона прийшов у Ніневію і сповістив, що на місто чекає суд гніву Божого за беззаконня і неправди її людей. Почувши це слово, усі мешканці Ніневії – від малого до великого, від раба і до царя наклали на себе і навіть на своїх тварин піст. І Господь помилував цих людей.

Є й інший приклад. Коли Господь йшов погубити Содом і Гоморру, Авраам просив Бога за ці місця. І якщо б там було хоча б десять правед-ників, то вони залишилися і до сьогодні, а так – на їх місці тепер Мертве море. Тому й Церква в цілому, і я у своїх проповідях завжди закликаємо до покаяння. Буде покаяння, буде наша праведність, буде люстрація, як сьогодні модно говорити, тільки люстрація не когось, а себе самого, своєї душі, своїх вчинків і своїх гріхів – то буде і Боже благословення і мир на нашій землі. Це моє глибоке переконання.

А чому Церква сьогодні мало звертається сьогодні до керівництва Росії, чому не просить за свій народ?

Церква звертається і просить. Зокрема Місцеблюститель митрополит Онуфрій написав листа від імені УПЦ до Володимира Путіна і звернувся до керівництва Росії у своєму нещодавньому інтерв’ю. Він зокрема сказав, що його гарячим бажанням є, щоби Росія зробила усе можливе для збереження цілісності України, бо інакше виникне така кровоточива рана, яку буде важко вилікувати. З відкритим листом до Путіна звернувся й єпископ нашої Церкви львівський владика Філарет, і митрополит Вишгородський Олександр.

Але ми чудово розуміємо, навіть із власного досвіду, що коли ми буває сваримося із сусідами за щось значно менше, часто наші слова, звернені у вуха людей, не доходять до їхнього серця. Тим паче у сьогоднішній надзвичайно важкій ситуації, у якій опинилася Україна, ми розуміємо це, тому більше звертаємося до Бога, Котрий, на відміну від людей, нас завжди чує і Котрий Єдиний, Хто знає шлях до самого найчерствішого і грубого серця і може пом’якшити його і не дати здійснити тих злих намірів, якими нас сьогодні лякають.

Спілкувалася Ольга Вільчинська, «33 канал», м. Вінниця

20.03.2014 Evgen Церковь и СМИ