Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

02.09.2011. ЛУЦЬК. Митрополит Ніфонт разом з духовенством єпархії взяв участь у перепохованні останків тіл поляків поблизу Острівців на Любомльщині

Представники владних структур з Волині та Люблінщини, мешканці сіл Запілля і Борове Любомльського району, польські карцери, родичі загиблих духовенство. Стільки людей цей донедавна забутий Богом і людьми цвинтар ще не бачив. Нині завдяки особистому сприянню голови Волинської ОДА Бориса Клімчука сюди веде нова асфальтова дорога. Поляки та українці зібрались разом, аби у щирих молитвах згадати невинно убієнних жертв україно-польського конфлікту 1943 року.
Церемонія перепоховання останків тіл поляків, ексгумованих археологами поблизу села Острівки Любомльського району, є продовженням виконання Угоди про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій, підписаної 21 березня 1994 року. Вона дала змогу належним чином вшановувати невинно загиблих, впорядковувати українські кладовища у Польщі, а польські – в Україні. Ще до підписання цієї угоди, 29 червня 1992 року, Любомльська районна рада дала дозвіл Товариству Друзів Кременця і Волинсько-Подільської землі з міста Люблін Республіки Польща на проведення комплексу робіт (у тому числі й ексгумаційних) з увічнення пам’яті загиблих поляків на території Любомльського району, зокрема й у колишньому селі Острівки.
У серпні 1992 року польські археологи знайшли на території колишнього села Воля Острівецька останки 243 осіб, а на місці Острівків -80 осіб. Майже через два десятиліття, у серпні 2011 року, під час чергових ексгуменаційних робіт на Волині науковці зз-за Бугу дослідили нову ділянку території біля с. Острівки. Як коментує археолог Олаф Попкєвіч, серед знайдених останків переважну більшість складали жіночі і дитячі кістяки. У братську могилу, яку викопали на території давнього цвинтаря села Острівки, опустили сім маленьких домовин із останками знайдених тіл.
Звершив панахиду за невинно убієнними керуючий Волинською єпархією УПЦ митрополит Ніфонт. За його словами, потрібно не судити, а молитись. « Історія розповідає, що тут сталась трагедія, -сказав він. — Але у Бога нема мертвих, у нього всі живі. Ми тут зібралися для того, щоб виконати закон Іісуса Христа, що називається закон любові. А Господь з високого неба усе бачить –і серця наші, і душі, і бажання».
Затамувавши подих, слухали слова молитов присутні. Як браття і сестри во Христі, поруч стояли поляки та українці.
Дві жінки похилого віку про щось жваво розмовляють. Підходжу ближче, знайомимось. Як виявилось, одна з них, Олена Коц, мешканка села Борового, прийшла поспівчувати родичам загиблих і помолитись за них. Вона каже, що пам’ятає ті страшні часи.
«Мешканці сусідніх сіл дружили між собою, –розповідає вона. – З Борового ходили в Острівки на вечорниці, поляки приходили до нас на празник. Коли сталась трагедія, мій дядько переховував полячку у хліві між сіном і соломою. Їсти носили їй вночі –вдень боялися. Коли все стихло, вона втекла у Польщу. Але ще після війни провідувала нас».
Пані Олену уважно слухає Данута Тарасюк. Вона часто приїздить сюди з Польщі провідати рідні могили –її тато був родом з Волі Островецької.
«Він мешкав на хуторі разом з батьком, братом, його дружиною і малими дітьми, – каже пані Данута -Коли оточили село, їм вдалося втекти. Вони заховались у чагарах, дітям закривали роти, щоб не кричали. Мої родичі стали свідками страшної картини –буквально в ста метрах від них витягали з костелу і розстрілювали дівчат. Стояв страшний плач, крик. Ці картини назавжди закарбувались в пам’яті моїх рідних».
Голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук, котрий особисто взяв участь у церемонії перепоховання, коментуючи подію, відзначив, що у 1943 році трапилася страшна трагедія для обох країн. І сьогодні, наголосив він, ми маємо все зробити, аби наші діти не знали ніколи такого горя та біди.
Хто був ініціатором каральної акції, і хто її виконував – до цих пір однозначно не можуть відповісти навіть науковці. Так само поки-що не знайшли всіх винуватців трагедій в українських селах за Бугом. Проте час не повернути назад, і саме він гоїть рани. Як розповідає історик Сергій Годлевський, з 1998 року розпочинається період україно-польського порозуміння. За його словами, у вересні планують відкрити два меморіальних комплекси — один на кладовищі поблизу Острівців, другий – в польському селі Сагринь в пам’ять невинно убитих 1200 українців. До слова, саме пан Годлевський є керівником групи, яка вже кілька років впорядковує українські кладовища в Польщі. За його словами, з вересня продовжать роботи по благоустрою цвинтарів в селах Модринь, Ласків та Вишнів.
Людмила ПРИЙМАЧУК