Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

24.03.2011. ЛУЦЬК. Відбулось святкове Богослужіння з нагоди першої служби митрополита Ніфонта на Волині в сані священика

20 березня до Свято-Троїцького храму села Рудка-Козинська Рожищенського району приїхали 100 паломників з Луцька, 30 – з Білорусі, були з Києва та багатьох волинських сіл і містечок, які у цьому храмі молилися ще, може, у молодості.
34 роки тому ще ієромонах, а нині митрополит Луцький і Волинський Ніфонт у цій сільській церквиці служив свою першу на Волині Божественну Літургію в сані священика та якій присвятив 13 років. Саме 20 березня 1977 року відслужив першу Літургію в чині священика на Волині та 20 березня, тільки 1974 року, він прийняв чернечий постриг в Троїце-Сергієвій лаврі.
Урочисту Божественну Літургію очолив митрополит Ніфонт у співслужінні клірика Свято-Покровського кафедрального храму Луцька архімандрита Аліпія (Сапіги), ректора ВДС протоієрея Сергія Ющика, голови інформаційно-просвітницького відділу єпархії протоієрея Валентина Марчука та настоятеля храму протоієрея Петра Мазура.
Богослужіння співали хор студенті ВДС під керуванням протоієрея Петра Муляра та місцевий хор під керуванням матушки настоятеля.
Коли тут служить владика Ніфонт, якого у селі пам’ятають ще молодим монахом, не протовпитися. Традиційно прихожани приводять багато дітей, аби вони отримали благословення владики. Окрім мешканців села, колишніх парафіян владики, на свято прибули і гості-миряни з Луцька, Рівного та Бреста.
Під час Літургії архіпастир звершив священницьку хіротонію: студента 4-го курсу ВДС диякона Павла Шматюка рукоположив на священика.
У Свято-Троїцькому храмі Рудки-Козинської владика Ніфонт благословив на служіння Господу понад 40 молодих людей, які стали монахами і монахинями, ігуменами і архімандритами, священиками і настоятелями монастирів. Треба було бачити, з якою радістю зустрічали руденці архімандрита отця Аліпія (Сапігу), котрого тут пам’ятають ще Толиком. Отець же Аліпій у проповіді під час богослужіння пригадував, як його товариш привіз у цей бідненький скромний сільський храм, і хто міг знати, що тут він вибере свою подальшу життєву долю?.. До речі це теж трапилося у березні, у 1983 році, коли отець Ніфонт уже кілька років служив у Рудці-Козинській, і слава про духовного отця з волинського села подолала кордони тодішніх радянських республік.
Про те, як довелося молодому священику жити у похиленій старій хатині, де його «друзями» стали миші і щурі, а потім, коли будував нову церковну хату, то й у… хліві, згадував владика під час проповіді. За 13 років, що ієромонах Ніфонт служив у Рудці-Козинській, тут було капітально відбудовано старий храм, який стоїть за селом на хуторі, проведено сюди світло і тепло, зроблено благоустрій навколишньої території, ще й на пам’ять людям залишилася «монахова дорога»: раніше до Божого дому вела грунтова дорога довжиною 800 метрів, а завдяки отцю Ніфонту вона отримала тверде покриття. Владика пригадує, що приїхавши у село, «і плакав, і боявся», бо не знав, що його чекає у цьому забутому храмі. Та вже на другу недільну його службу у старій церкві зійшлося дуже багато людей, які, жартує, спочатку, може, сприймали його як диво (адже ходив у чернечому одязі, в якому у ті богоборчі часи не виходили за ворота монастиря), проте його і така увага радувала. Адже найбільше радів, коли під час проповіді бачив на обличчях людей «дощ» (тобто сльози).
Сам владика каже, що березень у його долі має особливе значення, тому що окрім згаданих подій у березні ж, 30-го, 1990 року у Володимирському кафедральному соборі у Києві був звершений чин наречення, а 31-го здійснено його хіротонію у єпископа Хмельницького і Кам’янець-Подільського. Багато розповідей було про священика з Рудки-Козинської прихожани на нове місце служіння Господу проводжали великим плачем і встеленою квітами дорогою. Та так судилося Богом, що владика Ніфонт повернувся на рідну Волинь, де у сані митрополита вже відкрив понад триста нових храмів.
Після Літургії був відслужений подячний молебень, під час якого архіпастир окропив присутніх святою водою.
На завершення святкувань усім гостям митрополит Нифонт вручив ікони, привезені ним з Єрусалиму.