А. Амонс, керівник юридичної служби ДП «ЦЕНТР». Робота позасудових органів НКВД на Київщині під час репресій 1937-1938 років

01.05.2007 archive, Вестник №68, Тема номера

Робота позасудових органів НКВД на Київщині під час репресій 1937-1938 років

А. Амонс, керівник юридичної служби ДП «ЦЕНТР»

З самого початку свого існування каральна система СРСР та УРСР для підтримки влади більшовиків, крім судових органів, активно використовувала діяльність позасудових органів — різноманітних «трійок» та Вищої Двійки, які найбільш швидко і продуктивно виконували волю Великого вождя. У зв’язку з святкуванням у СРСР 10-річчя Перемоги «Великого Жовтня» на підставі масової амністії 1927 року всі раніше ворожі до радянської влади громадяни підлягли амністії. Люди, які були з тих чи інших причин зараховані до ворогів радянської влади, у зв’язку з амністією вважались невинними ы не могли бути притягнутими до кримінальної відповідальності за минулі дії. Цей “гуманний крок» був прийнятий фактично для підтримки відповідних демократичних правовідносин з іноземними державами. Однак, як з’ясувалося, він фактично нічого не міняв у каральній політиці радянських правоохоронних органів.
Найбільш яскраво це проявилось під час підготовки до святкування 20-річчя Великого Жовтня, коли органи НКВД СРСР разом з іншими правоохоронними структурами за вказівкою більшовицького керівництва були орієнтовані на безпощадну боротьбу з громадянами, які думали інакше, і представниками колишніх панівних класів.
Тим більше, що перед початком Великого терору 1937-1938 років М. І. Калінін у своїй промові офіційно заявив, що амністія 1927 року продовжує діяти, і радянські громадяни не будуть відповідати за колишні проступки.
Насправді все проходило інакше. На підставі прийнятого на засіданні Політбюро ЦК ВКН(б) 02.07.1937р. рішення «Об антисоветских злементах» ЦК ВКП(б) запропонував начальникам обласних, крайових, республіканських НКВД взяти на облік всіх куркулів і карних злочинців, які повернулися з тюрем, з тим, щоб найбільш ворожі Із них були негайно арештовані і розстріляні в порядку адміністративного проведення їх справ через » трійки». Менш активні, за їх думкою, особи повинні бути переписані І вислані у віддалені райони СРСР за вказівкою НКВД (3).
Центральний Комітет вимагав подати в 5-денний термін склад «трійок», а також кількість осіб, які повинні бути вислані.
У зв’язку з прийнятим ЦК ВКП(б) рішенням Народним комісаром внутрішніх справ Союзу РСР М.І. Єжовим ЗО червня 1937 року був виданий трагічно відомий «Приказ № 00447 «Об операции по репрессированию бывших кулаков, уголовников й других антисоветских элементов». який передбачав створення республіканських, крайових, обласних «трійок» для розгляду кримінальних справ на вказану категорію осіб.
За результатами проведених масових операцій по відношенню до колишніх куркулів, членів антирадянських партій, білогвардійців, жандармів. службовців царської адміністрації, бандитів, учасників антирадянських організацій, церковників і сектантів, оформлені на них справи передбачалося розглядати негайно із притягненням цих осіб до кримінальної відповідальності за 1-ю або 2-ю категоріями.
За 1-ю категорією до розстрілу притягувались найбільш ворожі особи із вище названих категорій .
За 2-ю категорією притягувались решта арештованих з направленням їх у тюрми та табори терміном від 8 до 10 років.
Даним наказом в кожній із 7 областей УРСР І Молдавської АРСР був затверджений персональний склад «трійок». Так, у Київській області в склад «Трійки» входили голова — начальник обласного управління НКВД УРСР майор Держбезпеки Шаров, члени: 1-й секретар обкому КП(б)У Кудрявцев І обласний прокурор Гінзбург.
За час функціонування «Трійки» її склад не один раз змінювався.
Вже на першому своєму засідання — 3 серпня 1937року крім Шарова І Кудрявцева до її складу уввійшов новий обласний прокурор Єрьоменко. З І жовтня 1937 року замість Кудрявцева в засіданнях став брати участь секретар обкому Чебан.
В кінці грудня (з 28 по 31) діяльністю «Трійки» керував замісник начальника Київського УНКВД майор Держбезпеки Бабич. 23 березня і938 року на цій посаді його замінив новий начальник УНКВД комбриг Федоров. який проводив засідання «Трійки» з її членами: секретарем обкому Костенком і тимчасово виконуючим обов’язки прокурора області Чебаном.
26 березня замість Чебана до складу «Трійки» був введений військовий прокурор пограничних військ і військ НКВД УРСР Гомеров. а з 2 квітня 1938 року «Трійку» очолив заступник начальника УНКВД ст. лейтенант Держбезпеки Шапіро, протягом головування якого була розстріляна найбільша кількість арештованих.
Після літньої перерви з 29 серпня «Трійка» знову приступила до своєї роботи вже під головуванням нового начальника Київського УНКВД капітана Держбезпеки Долгушева, який активно пропрацював до її останнього засідання — 5 листопада 1938 року.
При ньому до складу «Трійки» входили секретар обкому Черепін і ТВО обласного прокурора Чебан, якого з 19 вересня замінив обласний прокурор Колесников.
Через 3 дні -22 вересня — на засіданнях «Трійки» секретаря обкому Черепіна замінив секретар Київського міському Сердюк, який пропрацював тут до кінця функціонування цього органу.
Всього за період діяльності Київської «Трійки» або як її офіційно називали в документах Особливої Трійки при Київському обласному Управлінні НКВД УРСР або «Трійки» КОУ УНКВД УРСР в окремих випадках Судової Трійки за 16 місяців її функціонування з 3 серпня 1937 року по 5 листопада 1938 року (з невеличкими перервами) притягнуто до розстрілу за 1-ю категорією 12461 особа і за 2-ю — до ув’язнення в табори 6542 особи.
Всього репресовано «Трійкою» по Київській області 19003 чоловік.
Слід відмітити, що списки на розстріляних за рішеннями Московської «Двійки» розглядалися з 15 лютого по 24 квітня 1938 року на засіданні Київської «Трійки» по конфіскації майна розстріляних осіб.
Всього на підставі рішень «Тройки» було конфісковано майно 7266 осіб, розстріляних в київських тюрмах.
Таким чином, на підставі рішень Київської Трійки УНКВД І Московської Двійки з 5 серпня 1937 по 31 грудня 1938 року в тюрмах Києва І області розстріляно 19727 чоловік. Враховуючи притягнутих до кримінальної відповідальності по 2-й категорії, загальна цифра репресованих вище названими органами складає 26269 осіб.
Всього протягом 1937-1938 років на засіданнях Київської Трійки УНКВД було складено 401 протокол на репресованих людей.
Проводячи аналіз протоколів засідань Київської Трійки УНКВД, слід відмітити, що за 5 місяців її діяльності у другому півріччі 1937 року за 53 протоколами засідань притягнуто до кримінальної відповідальності І розстріляно 4849 осіб.
У 1938 році за 7 місяців на підставі 53 протоколів розстріляно 7612 осіб, тобто в 1,5 раз більше ніж в минулому році.
З аналізу розглянутих протоколів засідань Київської Трійки витікає, що до 20 вересня 1937 року при розгляді на її засіданнях справ за 1-ю категорією рішення про конфіскацію майна не приймались.
У зв’язку з цим 20 і 21 вересня 1937 року «Трійкою» були додатково переглянуті рішення по раніше розглянутих справах по 1-й категорії І винесені рішення про конфіскацію майна розстріляних осіб. Це видно з 23 протоколів засідань Трійки КОУ від №55 до № 77 на 1877 осіб.
Повторно такі ж рішення були прийняті «Трійкою» з лютого по квітень 1938 року на підставі рішень Московської Двійки і оформлені в 62 протоколах її засідань по конфіскації майна розстріляних громадян Києва та Київської області (протоколи засідань №№ 140-200, 205*. 226 за виключенням № 196.
Після прийняття відповідних рішень списки розстріляних осіб на підставі рішень Московської Двійки разом з постановами Трійки КОУ НКВД УРСР про конфіскацію їх майна негайно поверталися в обліковий відділ НКВД СРСР у м. Москва, де повинні вони зберігатися до цього часу у відповідних органах Російської Федерації.
Всього протягом 1937-1938 років винесено 85 протоколів про конфіскацію майна раніше розстріляних осіб. В окремих випадках рішення про проведення репресій громадян Києва та Київської області виносились Московською Двійкою на підставі альбомних списків, тобто справи арештованих за контрреволюційні злочини розглядалися в незвичайному порядку, на підставі матеріалів, які поступили з місць.
Протоколи засідання «Двійки», як правило, підписувалися Наркомом Внутрішніх справ СРСР М.І.Єжовим і прокурором СРСР А.Я. Вишинським. Інколи вони підписувались заступниками М. Фріновським та Г. Леплевським.
Всього за період функціонування «Двійки» з 13.09.1937 по 16.02.1938 року (створена 11 серпня 1937 року) було підписано більш як 1100 протоколів на безвинно репресованих людей.
По м. Києву та Київській області за цей період тільки на підставі знайдених матеріалів за рішеннями «Двійки» розстріляно 7266 в’язнів місцевих тюрем.
Не виключено, що за рішеннями цього органу розстріляно ще більше людей, але їх кількість неможливо встановити із-за відсутності копій всіх протоколів засідання Вищої Двійки в архівах СБ України.
Слід замітити, що з 1 січня по 3 березня 1938 року засідання Трійки КОУ НКВД УРСР по розгляду справ на осіб, які підлягали репресіям, не проводилися. Зате, протягом січня-лютого 1938 року справи на київських арештантів проходили тільки через Вищу Двійку і судові органи.
Пізніше, з 3 березня по 10 травня 1938 року «Трійка» під керівництвом заступника начальника обласного Управління НКВД ст. лейтенанта Держбезпеки Шапіро різко активізувала свою діяльність, отримавши найвищі показники по винесенню постанов про розстріл арештованих у місцевих тюрмах. Розстріли продовжувалися безперервно до кінця літа 1938 року.
Після другої перерви, 28 серпня 1938 року Київська Трійка відновила свої засідання, які проводились постійно до кінця її діяльності — 5 листопада 1938 року.
Слід підкреслити, що як протягом першої перерви в роботі «Трійки » в січні-березні 1938 року, так і при другій перерві в травні-серпні 1938 року репресії в м. Києві та Київській області продовжувалися.
У цей час дуже активно продовжували працювати судові органи міські, обласні, спеціальні суди, військові трибунали.
Самою великою активністю серед них виділялась робота виїзних сесій Військової Колегії Верховного Суду СРСР. Цей вищий судовий орган розглядав справи на командний склад Київського військового округу, партійних і державних працівників, керівників різних установ І підприємств, відомих спеціалістів, викладацько-професорського складу учбових закладів, тобто представників радянської інтелігенції.
Не слід випускати з уваги і той факт, що в процесі проведення своїх засідань Київська Трійка УНКВД в значній кількості розглядала справи, шо надійшли з районних відділів НКВД і міжрайонних оперативних груп УНКВД, які діяли на Київщині.
Як правило, більшість арештованих по цих справах утримувалися під вартою в тюрмах міст і районних центрів, в таких як Черкаси, Умань, Біла Церква, Бердичів, Житомир, де, після притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності за 1-ю категорією, вони розстрілювались. Ці факти знайшли своє підтвердження у процесі вивчення актів про виконання рішень Київської Трійки та Московської Двійки. З жовтня 1937 року у зв’язку з створенням Житомирської області там стала функціонувати своя «Трійка’’, її рішення із цього часу виконувались за місцями утримання в’язнів в м.м. Житомир і Бердичів.
Слід замітити, що майже в усіх актах про розстріл не вказувалось місце поховання розстріляних. Тільки комендант черкаської тюрми Поясов всупереч відповідної інструкції НКВД, яка забороняла зазначати місця поховання розстріляних, писав в актах час і місце поховання розстріляних людей — на місцевому єврейському кладовищі, де поховано понад 1144 чоловік.
У Києві і в інших містах місця поховання не вказувалися, що донині створює значні труднощі при встановленні часу і місця поховання розстріляних безвинних людей.
Дослідивши всі протоколи засідань Київської Трійки УНКВД. частково Московської Двійки, ряд архівних, слідчих та інших матеріалів, вдалося встановити 6 основних місць поховання розстріляних в’язнів тюрем в межах Київської області 1937-1938 років.
Це міста: Житомир і Бердичів, де здійснювалися поховання жертв репресій на підставі рішень Київської і Житомирської Трійок та Московської Двійки в другій половині 1937 року.
У містах Київ, Черкаси, Умань, Біла Церква за цими ж рішеннями розстріли проводились з 5 серпня 1937 року по 27 листопада 1938 року.
Вивчивши значну частину архівних документів, вдалося встановити, що в Києві за цей же період розстріляно не менше 12823 чоловік, похованих на території 19-го кварталу Дніпровського лісництва біля с. Биківня.
У м. Умані поховання розстріляних жертв репресій проводилось на території двору колишнього приміщення міського відділу НКВД та на території, яка до нього прилягала, а також на Міщанському кладовищі, де поховані останки 1402 чоловік.
У Білій Церкві місця поховання розстріляних людей знаходяться в центрі міста, де вони давно забудовані житловим фондом.
У Житомирі місце поховання в’язнів місцевої тюрми знаходиться на Староєврейському кладовищі та на території нині діючого тубдиспансеру.
Вивчення актів про розстріл в’язнів Київських тюрем на підставі рішень позасудових органів на жаль не дало можливості встановити загальну кількість розстріляних.
На підставі даних із протоколів засідань Київської Трійки УНКВД. Московської Двійки та актів про приведення цих рішень до виконання можна стверджувати, що в м. Києві розстріляно в період з 5 серпня 1937року по 27 листопада 1938 року не менше 12823 особи, в Черкасах — 1144, в Умані — 1402, в Білій Церкві — 177. В Житомирі та Бердичеві тільки за період 5.08. по 31.12.1938 року розстріляно не менше 901 чол.
У цілому по Київській області розстріляно на підставі відповідних актів не менше 16447 осіб.
Однак, остаточні дані про кількість розстріляних можна опублікувати лише після дослідження всіх актів про розстріли репресованих і протоколів засідань Московської Двійки.
Додані до статті таблиці дають можливість прослідити поетапно з дня на день періодичність розстрілів арештованих не тільки Київських тюрем, а й тюрем вище зазначених міст. Число розстріляних у кожному випадку відрізняється і коливається від 1 чоловіка до 366 тільки за одну ніч. Всі розстріляні , як правило, вивозились і закопувались у ту ж саму ніч.
Як видно з таблиць, не кожен день в тюрмах проводились розстріли на підставі позасудових рішень правоохоронних органів. Протягом деяких місяців це було 6 днів, а протягом інших — 27. Число розстріляних коливалось від 27 до 3179 чоловік за місяць.
У відповідності з виявленими в архіві СБ України актів про приведення до виконання рішень позасудових органів в 1937 році розстріляно не менше 8830 в’язнів, а в 1938 році — 7617.
Всього за період функціонування Київської Трійки УКНВД І Московської Двійки з серпня 1937 року по грудень 1938 року розстріляно згідно актів не менше 16447 чоловік по Київській області і 12823 арештованих тільки в м. Києві. ( Однак, біля 3500 актів про розстріл людей на підставі рішень позасудових органів виявити в архівах не вдалося).
Повертаючись до питання про періодичність проведення розстрілів, необхідно замітити, що в тюрмах Київщини за вказаний період постійно проводились розстріли засуджених різними судовими органами до вищої міри покарання. Найбільш активно в цей період працювала виїзна Військова Колегія Верховного Суду СРСР, різні військові трибунали, спеціальні суди.
На підставі наведених даних можна стверджувати, що розстріли в тюрмах Києва і області в 1937-1938 роках фактично проводились щоденно, але повну картину розстрілів за названий період можна уявити лише після остаточного вивчення усіх актів про розстріл, в тому числі і тих, що відсутні в архіві СБ України.

Всеукраїнська науково-практична конференція пам’яті репресованих

Архиепископ Полтавский и Кременчугский Филипп. Гонения послесталинского периода.

Регент митрополичьего хора Михаил Литвиненко: «Православная вера была, есть и будет наибольшей ценностью нашей жизни»