Намісник Києво-Печерської Лаври архієпископ Вишгородський Павел: “Ми потребуємо Блаженнішого більше, ніж він нас”

01.12.2005 archive, Вестник №51, Тема номера

Намісник Києво-Печерської Лаври архієпископ Вишгородський Павел: “Ми потребуємо Блаженнішого більше, ніж він нас”

— Владико, розкажіть, будь ласка, за яких обставин ви зустріли вперше Блаженнішого Митрополита Володимира?
— Я поступив у семінарію у 1984 році і дуже жалкував, що не застав цієї людини і не зміг її побачити, тому що про нього говорили в Духовних школах всі: і хто навчався, і випускники, і заочники. Мені було приємно, що під моєю дияконською хіротонією стояв підпис керуючого справами Московської Патріархії митрополита Ростовського і Новочеркаського Володимира. За благословенням Патріарха стояв підпис Його Блаженства і на моїй священицькій хіротонії та чернечому постригу.
У липні 1992 року я був запрошений людьми, які виїжджали з моєї парафії, з міста Нововолинська (Волинь), до Греції, відвідати святині Еллади і Святу Гору Афон. Після того як виник розкол, звершити паломництво у православну країну, яка на законодавчому рівні заперечує розкольництво, стало важко. Тоді я вперше зустрівся віч-на-віч з Владикою у Київській Митрополії (тоді вона була напівзруйнованою). Мені запам’яталась розмова. Владика запитав: “Звідки ви, батюшка?” Я розповів усе. Його Блаженство попросив: “Помоліться на Афонській горі за багатостраждальну Україну”.
Згодом ми зустрілись з Предстоятелем у Зимненському жіночому монастирі, коли він з пастирським візитом відвідував Волинь. Після звершення богослужіння архієпископ Варфоломій підвів мене, тоді клірика Волинської єпархії, під його благословення.
Пройшов деякий час. Я ні про що не здогадувався, коли у 1994 році мені зателефонували з єпархіального управління від владики Ніфонта і повідомили, що на запрошення Блаженнішого я повинен прибути у Київ 30 березня о дев’ятій годині ранку. Були різні думки, я не знав, для чого мене запрошують. Тоді архієпископ Ніфонт сказав, що буду вікарним єпископом.
Зранку у Лаврі мене зустріли владика Іларіон, нині митрополит Донецький і Маріупольський, та схимник Іларіон зі словами: “Казали, що немає намісника, — ось новий намісник”. Мені ці слова були незрозумілими. Врешті вийшов Блаженніший Митрополит, я взяв у нього благословення, а він по-батьківськи мене обняв і каже: “От і намісник Лаври”. Я ніяк не наважувався перепитати. Владика запросив мене на сніданок. Була скромна трапеза (Його Блаженство і нині скромно харчується). Коли ми подякували Богу, то Владика сказав отцю Віталію Косовському, секретарю Київської Митрополії, передати справи монастиря.
Я ще не здогадувався, про що мова. Мене ніхто нічого не питав. Тільки-но я прийняв справи монастиря, як уже хотів повернутись у Митрополію з проханням, щоб мене звільнили від такого високого послуху, але Блаженніший зранку вилетів у Швейцарію, і я став намісником Києво-Печерської Лаври.

— Ви багато років керуєте монастирем як намісник Священноархімандрита — Блаженнішого Митрополита Володимира. Це просто почесний титул чи за ним щось приховане?
— Я не буду перераховувати незліченних фактів, тому що нікому не потрібно розповідати про те, яку роль у сім’ї відіграє батько. З батька починається усе. Так само у Лаврі за благословенням Блаженнішого і при його особистій підтримці і співучасті робиться кожна справа.
Він завжди з нами, багато зроблено його особистими трудами. Саме він звертається у Адміністрацію Президента, у інші установи і просто до людей доброї волі.
З іншого боку, я не можу сприйняти Блаженнішого як начальника, оскільки начальник зазвичай тримає усіх на відстані, а це дійсно батько, який у відповідні моменти і пожурить, і підкаже, завжди допоможе мудрою думкою і добрим словом. Спілкуючись з ним дванадцять років, можу сказати, що коли є можливість перебувати з Блаженнішим — тоді дійсно небо схилене до землі. Багато що з того високого і духовного, чим ми володіємо, і з того, що зроблено у зовнішньому і внутрішньому благоустрої святої обителі, вдалося саме завдяки Блаженнішому.

— Ваше Високопреосвященство, ви б могли виділити якусь особливу рису нашого Предстоятеля?
— Багаторазові спілкування з представниками влади показують твердість його волі у питаннях, що стосуються Церкви та мільйонів наших віруючих. У таких випадках його можна порівняти з орлом, що наводить священний трепет на оточуючих. Завдяки титанічній стійкості, глибокому розуму він вирішує багато проблем. Його переконлива розмова та самовідданість Церкві просто вражають. Він перемагає усіх ворогів.
До прикладу, багато державних мужів виступали проти передачі лаврських корпусів законному власнику — монастирю. Коли ми зустрілися з екс-Президентом Леонідом Кучмою і Головою Верховної Ради, то своєю палкою промовою Його Блаженство зумів переконати навіть закоренілих недоброзичливців.
Гадаю, що, навіть незважаючи на поважний вік, важко знайти ієрарха, котрий міг би принаймні наблизитись до рівня нашого Предстоятеля. Тому у день народження мені хочеться побажати ювіляру міцного здоров’я, щоб він почував себе не гірше, як зараз. Бо у складному сьогоденні ми потребуємо його розуму та адміністративних здібностей більше, ніж будь-коли.

Патриаршее послание Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия II

Блаженнейший Митрополит Владимир: «Нам нужно отыскивать новые пути и средства для воцерковления общества»