26.07.2005. ЧЕРНІГІВ. Любеч вшанував пам’ять Преподобного Антонія Печерського

26.07.2005 Летопись епархий

На батьківщині святого — у містечку Любеч — відбулися традиційні святкування на його честь. Божественну Літургію в Преображенському храмі очолив єпископ Чернігівський і Ніжинський Амвросій. Йому співслужили благочинний Ріпкинського благочиння о. Іоанн (Голоботовський) та місцеве духовенство. Після богослужіння вулицями містечка до печери, в якій подвизався преподобний, пройшов хресний хід. З духовним піднесенням віруючі несли ікони та співали духовні пісні. Поруч з печерою було відслужено молебень і освячено воду. В святкуваннях взяли участь паломники з Ріпок, Чернігова, Києва.
Діяльність святого Антонія тісно пов’язана з чернігівською землею. У 1069 році він прибув до Чернігова, де знайшов захист у чернігівського князя Святослава. В урочищі за міськими мурами він і заснував печерний монастир Святої Богородиці, який, ймовірно, за задумом князя-покровителя з часом мав стати не гіршим за Києво-Печерський. Болдині гори (з давньоруської мови «болд» — дуб, тобто гори, вкриті дубовим лісом), підходили для цього якнайкраще: урочища, які прорізали їх, були зручні для копання печер. Але найголовніше те, що яр, який обрав для своєї печери Антоній, виходив до урочища Святого, де, за переказами, хрестили жителів Чернігова. Тож це було місце, яке з давніх-давен шанувалося чернігівцями.
Від часу копання Антонієм першої печери у Чернігові минуло майже тисячу років. Час і люди невблаганно змінили зовнішній вигляд і монастиря, і самих Болдиних гір. А якими ж вони були вісім-дев’ять століть тому? Відповідь на це знають археологи. Ось що пише у своїй книзі «Таємниці монастирських підземель» завідувач відділу печер Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» Володимир Руденок: «Створений на зразок давніх скельних православних монастирів, він являв собою невелике печерне місто, розміщене на схилах яру, і складався з великої кількості підземних споруд. Антонієві печери — лише частина печерного комплексу, який колись тут існував. Сьогодні можна впевнено говорити про сім відомих на цій території підземель давньоруського часу, але безперечно, що їх було набагато більше. Тепер ми знаємо, що монастир складався з відносно невеликих підземних споруд, побудованих дуже раціонально. Це, перш за все, печерки, призначені для проживання окремих монахів, печерні некрополі і підземні храми. Крім того, до складу монастиря входила значна кількість наземних споруд. До нашого часу збереглася лише Іллінська церква, хоча, можливо, вона була не єдиною монументальною спорудою монастиря».
Здається, мало що змінилося з того часу. Але століття не милували один з найдавніших на Русі монастирів. За свою історію він зазнавав і розквіту, і занепаду. На жаль, не збереглися для нащадків писемні свідчення про історію монастиря в часи «темні». Спеціалісти схиляються до думки, що у монастирі ледь жевріло життя. Варто зазначити, що за період з XIII до XVII століття Чернігів переніс двадцять ворожих навал. А в їх пожежах горіли не тільки будинки та гинули люди, а й — рукописи. Вперше про монастир згадується лише у 1649 році. Кінець XVII і XVIII століття — період розвитку Чернігова і розквіту монастиря. В 1649 році на кошти сотника Чернігівського полку Степана Подобайла відновлюється Іллінська церква (до речі, з того часу обитель стала зватися Іллінською). Монастир розбудовується, навіть з’являються нові печерні комплекси, зокрема Новоантонієві печери. Він стає резиденцією чернігівських архієпископів. З часом Троїцько-Іллінський монастир перетворюється на культурний центр краю, з його першою друкарнею і навіть некрополем. Тут поховано багатьох чернігівських церковних ієрархів і представників соціальної та культурної еліти.
Сьогодні Болдині гори зі стародавньою Іллінською церквою та Антонієвими печерами користуються величезною популярністю у чернігівців та гостей міста. Щорічно печери відвідують понад 37 тисяч чоловік.

27.07.2005. КИЕВ. Вице-премьер Томенко хочет запретить уличную рекламу алкоголя и табака

26.07.2005. КИЇВ. Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив рішення благословити відкриття ще чотирьох монастирів