16.01.2006. ЛЬВІВ. У місті побували православні монахи з Франції
У день пам’яті преподобного Серафима Саровського на Божественній літургії у Свято-Георгіївській церкві у Львові молилися два православних монахи з Франції: начальник скита Сент-Фуа (святої Віри) отець Герасим та насельник скита брат Леон. Після літургії у єпархіальному управлінні їх прийняли голова відділу релігійної освіти і катехизації Львівської єпархії протоієрей Миколай Баранов і настоятелька Свято-Преображенського монастиря монахиня Варвара.
Отець Герасим 25 років перебуває в чернецтві. Його монаший подвижницький шлях почався на Святій горі Афон в монастирі Ставронікіта, був він і в монастирі святого Сави Освященого поблизу Єрусалима, а тепер займається відродженням православної духовності на своїй батьківщині. 10 років тому заснував скит святої Віри. Разом з братом Леоном отець Герасим займається церковним співом та мистецтвом, бо сам скит був заснований братством святого Мартина – асоціацією християнських митців. Мета скита – оживити смисл святині в традиції і дусі отців Церкви.
Французькі монахи прибули в Україну для ознайомлення з церковною та народною православною традицією. „Франція – країна не православна, не має церковних традицій. Ми прибули в Україну – країну православну, щоб побачити і відчути цю традицію в повсякденні”, — сказав отець Герасим. „Матеріалізм і комфорт – більша небезпека для віри, ніж тероризм. Треба знайти рівновагу між матеріалізмом і вірою. Для Франції дуже важливо подивитися на повсякденне життя православної країни. У Франції широке поле для місії: тут живе багато мусульман і є велика потреба у проповіді. Якби я був егоїстом, я залишився б на Афоні. Але я повернувся на Батьківщину саме для проповіді Православ’я, яким живе Свята гора. Проповідь потрібна не завжди словом, а і способом життя, церковним мистецтвом (співом, іконописом, архітектурою, фотографією, поезією), яке промовляє не до розуму, а до серця”, — зазначив гість, який сам займається художньою фотографією, пише вірші та співає. На підтвердження цього гості заспівали тропар Пасхи грецькою та французькою мовами на візантійський розспів, а насельниці Свято-Преображенської жіночої обителі у відповідь виконали цей же тропар церковно-слов’янською мовою знаменним та київським розспівами.
Гості зазначили, що в Україні їх найбільше вразила віра. Привернула увагу гостей зосередженість вірних у церкві, послух та однодушність монахів у Києво-Печерській і Почаївській лаврах.
На прощання гості залишили запис у пам’ятній книзі храму та сфотографувалися біля церкви.