ЛУЦЬК. Чи дає політична ситуація в Україні право гри поза законом та мораллю?

17.09.2014 news, Летопись епархий

Про свідоме напруження міжконфесійної ситуації на Волині, яке допускають певні зацікавлені особи, з представниками засобів масової інформації говорили голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ протоієрей Валентин Марчук та благочинний Луцького міського благочиння протоієрей Володимир Літвенчук.

Зустріч відбулася у конференц-залі “Волинь-медіа”. На її початку отець Валентин попросив присутніх хвилиною мовчання вшанувати пам’ять новітніх героїв, які загинули на сході України, захищаючи її територіальну цілісність. Церква звершує за таких людей особливі молитви, бо, як сказав сам Спаситель, “нема більшої любові, ніж віддати своє життя за друга свого”.

Церква, як відомо, повинна проповідувати вчення Ісуса Христа і не втручатися у політичні чвари. Але на Волині складається така ситуація, яку ми вже переживали у лихі дев’яності. Коли захоплювали храми, зі злобою викидали із них людей, з якими поруч роками тут молилися… Нещодавно у двох волинських селах на Горохівщині відбувся поділ парафій, які належали до Української Православної Церкви. Частина людей вирішила перейти в УПЦ Київського патріархату. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” дійсно надає право віруючим за своїми власними переконаннями обирати будь-яку релігійну конфесію, створювати або переходити у релігійну організацію іншого канонічного підпорядкування. Одна стаття 17 цього ж Закону забороняє самовільне захоплення культових будівель  чи привласнення культового майна. Але днями в одному із сіл якраз так і сталося… Організатори захоплення храму провели так званий референдум, і хоча питання стояло на зразок “Ви за українську чи за московську церкву”, все ж значна частина села  не зрадила своїй вірі, бо вона не “московська”, а православна. Але у цих людей не стало храму, їх вигнали, як виганяли з церковної хати й місцевого священика…

Голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ протоієрей Валентин Марчук зачитав заяву, яку оприлюднив керуючий єпархією, митрополит Волинський і Луцький Ніфонт. У ній йдеться про те, що у цей нелегкий для України час деякі особи під гаслами лицемірного патріотизму  абсолютно безпідставно, з власних надуманих мотивів, прирівнюючи Українську Православну Церкву до Руської Православної Церкви, та навішуючи на наших священиків ярлики “московських попів”, керівники деяких підприємств і організацій, голови сільських рад і священики УПЦ КП агітують парафіян за вихід з лона “Московської церкви”, самоуправно захоплюють храми, передані місцевими органами у постійне та безстрокове користування нашими релігійними громадами”.

Про те, що УПЦ ніколи не мала добавки “МП”, мало би бути відомо усім. Протоієрей Володимир Літвенчук показав журналістам копію грамоти ще 1990 року, якою тодішній Патріарх Олексій засвідчував, що УПЦ є самокерованою Церквою. Слова “московський патріархат” чіпляють ті, які чи то з політичних, чи інших мотивів готують провокації проти Української Православної Церкви.

– Я не думав, що знову почнуть повертатися страшні часи церковного розколу. Коли відбирали храми, я мав 13 років і прислуговував  в одному із храмів Луцька. Один з так званих патріотів, коли цей храм захоплювали, пропонував мене… повісити. Та я потім тиждень у школу не ходив, – пригадує отець Валентин. – Тоді у нас залишилася тільки Покровська церква, а нині наші парафіяни моляться Богу більше, ніж у двадцяти храмах Луцька… Господь ніколи Церкву не залишить, навіть якби відібрали усі храми. Церква завжди веде смиренно, ми за все дякуємо Богу, але коли починаються отакі провокації, які закінчуються уже захопленням храмів, то ми повинні бодай дати інформацію.

Отець Валентин пригадав випадок, коли очільник УПЦ КП на Волині під час святкувань початку нового навчального року в Луцькому технічному університету запропонував йому і ректору Волинської духовної семінарії протоієрею Рустику Капаузу звершити спільну, мовляв, молитву. Хоча знав, що з певних причин, зокрема канонів такої спільної молитви наразі бути не могло. Також вразили парафіян Української Православної Церкви слова, мовлені очільником УПЦ КП на Волині під час панахиди за загиблими військовими. Першого разу він назвав тих, хто ходить у храми УПЦ, “сепаратистами”, а другого взагалі прорік, що той, хто купує свічку у московському храмі, оплачує кулю для нашого брата, який воює на сході… Звичайно, людина, яка мислить фактами, а не емоціями, прекрасно розуміє, що це  – наклепи, що це політичні ігри, які не повинні бути присутні у Церкві. І відповідні органи мали б дати оцінку цим так званим промовам і закликам.

– Парафіяни Української Православної Церкви, до яких чіпляють ярлик “московська”, так само моляться за мир в Україні, так само жертвують свої гривні на українську армію, наші священики як військові капелани бувають у зоні АТО, їх обстрілюють… Наші церкви збирають кошти на захисну амуніцію для волинян, які воюють у зоні АТО, і передають її туди. У багатьох наших храмах стоять карнавки, куди люди можуть покласти свої пожертви, є столи милосердя, куди можуть покласти продукти чи одяг для бійців чи членів їхніх родин. Ми допомагали і допомагаємо військовому госпіталю. Коли рідні загиблих в АТО звертаються до наших священиків з проханням поховати сина, чоловіка, брата, то наші священики це роблять, і не афішують свою у тому участь. Бо це свята справа. Ярлик “московські” вже просто набив оскому, ми самостійна Церква, ми такі самі громадяни України і любимо її не менше за тих, хто називає себе “патріотом”, – каже протоієрей Володимир Літвенчук.

Він розповів, що часто буває у сусідній Польщі і не раз стикався з тим, наскільки там поважають священослужителів, не зважаючи на їхню конфесійну приналежність. І ще років шість тому єпископ Люблінський і Холмський Авель казав отцю Володимиру: “Ми, православні Польщі, живемо вільніше у католицькій країні, ніж ви, православні у православній країні”…

Протоієрей Валентин Марчук звернувся із закликом до президента Росії Володимира Путіна, аби той забрав свої війська з України і не надавав допомоги так званим сепаратистам. Бо українці зі своїми проблемами розберуться і самі.

– Ми будемо смиренно нести свій хрест, проповідувати вчення Ісуса Христа своїм життям, діяльністю нашої Церкви, – каже отець Валентин. – Але хай ті, хто прагне заробити на нас собі політичний капітал, і насправді не має у серці любові до України, пам’ятають: Бог попраний не буває. Волинська єпархія УПЦ має свою позицію, і ця позиція  – Слово Боже.

МОСКВА. Более 150 детей беженцев получили бесплатные школьные принадлежности

МЕЛИТОПОЛЬ. Увековечена память о первом городском храме в честь св. блгв. князя Александра Невского