Ігуменя Серафима (Шевчик): «900-річчя, 950-річчя і 1000-річчя Хрещення Русі: як це було»

21.05.2013 top

Вперше Хрещення Русі відзначали в XIX Столітті, у 1888 році
 Вже тоді Церква, держава, суспільство розуміли, що таке для народу — спадщина святого рівноапостольного князя Володимира. І хоча пропозиція надійшла від Святішого Синоду (17 лютого 1888 року в Санкт-Петербурзі відбулося засідання Святішого Синоду, на якому і було прийнято постанову про святкування 900-річчя Хрещення Русі), ідея святкування Дня Хрещення Русі знайшла широкий відгук у всьому суспільстві.
Святкування проводилося у багатьох містах Русі і розглядалося Церквою та Імператорським Домом у руслі значущих подій, пов`язаних зі сплеском патріотичної свідомості. Війна з Османською імперією в 1877-1878 р.р., звільнення братів-слов`ян від турецького ярма, спорудження в 1862 році в Новгороді пам`ятника «Тисячоліття Русі».
Цей пам`ятник вміщує портрети провідних особистостей Русі. Тут і Рюрик, і святий князь Володимир, і Дмитро Донський, і Мінін та Пожарський, і Петро I, і князь Вітовт, і преподобні Антоній та Феодосій Печерські, і гетьман Богдан Хмельницький, і адмірал Павло Нахімов, та ін. На ньому навіть планували зобразити Тараса Шевченка — скульптор Михайло Микешин вже працював над цим, але потім зверху прийшло рішення, що кандидатура Кобзаря не пройшла.
У руслі цього громадянського підйому вся Русь прийняла радісно звістку, що ювілей Хрещення Русі святкуватиметься на високому рівні. Відбулися святкування і в Києві, і в Новгороді, і в Санкт-Петербурзі, і в інших містах. У церковній періодиці тих років 900-річчя Хрещення знаходило найдокладніше висвітлення.
У музеї «Православної України» зберігаються старі журнали, газети, книги, присвячені святкуванню цього ювілею. А видання С.Кульженко має навіть кілька фотографій, на яких видно, що все місто брало участь у святкуванні. Грає оркестр, зібралися учні духовних і світських навчальних закладів, дами з різних благодійних товариств, чиновницький і простий люд, війська київського гарнізону вишикувані вздовж всього шляху хресної ходи і проходять урочистим маршем, перетворюючи ходу на парад…
На честь святого рівноапостольного князя Володимира у Києві зводиться Володимирський собор, встановлюється на березі Дніпра колона на честь Хрещення Русі, споруджується пам`ятник князю Володимиру на Володимирській гірці. Це був воістину всенародний пам`ятник великому князю — і як державному діячеві, і як одному із засновників величезної держави, і, звичайно, як рівноапостольному місіонерові, який приніс до Русі Християнство. Також тоді встановили пам`ятник святій рівноап. княгині Ользі.
До слова, ідею побудувати собор на честь великого князя Володимира висловив Миколі І святитель Філарет (Амфітеатров). Розписували його кращі художники і іконописці того часу — В.Васнецов, М. Нестеров, П.Свідомській та інші. По всій Російській імперії почався збір пожертвувань на будівництво храму, причому гроші жертвували люди всіх верств суспільства. А, наприклад, Києво-Печерська лавра пожертвувала один мільйон цеглин, вироблених на своєму цегляному заводі.
Все це відбувалося в руслі однієї концепції — повернення до християнських витоків, що могло би визначити вектор розвитку держави. Тому ми розглядаємо це святкування як успішний прецедент, тому що відбувався він в умовах релігійної свободи. Понад те, ми знаємо, що Церква тоді існувала як державна структура, Православ`я було державотворчою релігією, визнаною всією вертикаллю влади.
1000-річчя Хрещення Русі святкувалося, зі зрозумілих причин, в абсолютно інших умовах — в умовах Радянського Союзу.
Але, тим не менш, цей ювілей перевернув свідомість мільйонів людей. Як мені здається, саме це святкування призвело до краху тоталітарної більшовицької системи — люди почали усвідомлювати, що створення світу відбулося не в 1917 році, а набагато раніше, саме при святому князі Володимирі в 988 році.
Мало хто знає, що на наших землях, в Україні, урочисто відзначався і 950-річний ювілей Хрещення Русі. Звичайно ж, в тих областях, що тоді не відносились до УРСР. Музей «Православної України» володіє безцінними, унікальними матеріалами, які про це розповідають, деякі з них подаровані Блаженнішим Митрополитом Володимиром. Це книги, брошури, листівки, плакати, видані в Почаєві, Володимирі-Волинському та інших містах, які належали тоді до Польщі.
Для нас дуже важливо зануритися в ту атмосферу, аби зрозуміти, що навіть у тих непростих реаліях люди пам`ятали про важливість Хрещення народу, пам`ятали про свою приналежність до святого князя Володимира. Адже в ті роки ні про яке святкування Хрещення Русі не могло йтися. Це саме був 1938 рік — період розгулу Великого терору, і багато людей істину Православ`я тоді засвідчили своєю кров`ю. Можливо, ці роки теж можна назвати періодом Хрещення Русі, Хрещення у власній крові мучеників, які залишилися вірними Христу.
Але для нас ці три ювілеї — 900-річчя, 950-річчя і 1000-річчя Хрещення — з`єднані єдиним ланцюгом. І в часи Російської імперії, і за радянської влади, і навіть на території інших держав — в серцях людей ця подія знаходила відгук і визнання.
Згадую діяльність Київського Митрополита Петра Могили, який першим звернувся до спадщини князя Володимира, як до важливої константи.
Ми знаємо, що саме він знайшов мощі святого рівноапостольного князя Володимира. Це диво, сенсація, дійство промислу Божого. Стародавні спогади, документи, літописи середини XVII століття про це «малюють» дуже живу картину.
Святитель Петро Могила часто приходив на руїни так званого верхнього Ярослав-міста (зараз це Софійська та Михайлівська площі) і молився, звертався до Бога про повернення Русі її минулої величі. Як пише один з літописців, якось перебуваючи в молитвах, Петро Могила запримітив у руїнах Десятинної церкви якусь розщелину, почав поглиблювати, розкопувати — і побачив залишки мармурового саркофага. Я б назвала Петра Могилу одним з перших наших православних археологів. Потім святитель з помічниками розчистили те місце — і знайшли два саркофага, виконані в такому ж силі, як гробниця святого благовірного князя Ярослава Мудрого.
Головне, що в знайдених саркофагах знаходилися таблички, на одній було написано: князь Володимир. Другий саркофаг, як припускав Петро Могила, належав дружині князя — Анні. Петро Могила відіслав частину мощей царю Михайлу Федоровичу, частину мощей — чесну главу князя — у Києво-Печерську Лавру, частина мощей залишалася в Софійському соборі, який святитель відібрав у уніатів і відродив з небуття.
Починаючи саме зі святителя Петра Могили шанування святого князя Володимира поширюється всією Україною з новою силою. Особливу увагу він приділяв популяризації спадщини князя Володимира. І ми знаємо, що коли Петро I після перемоги шведів приїхав до Києва, Феофан Прокопович зустрічав його поемою «Князь Володимир», як би нагадуючи цареві про його пращурів, про колишню славу, про обов`язок захисту Русі.
Нині ми знову повертаємося до спадщини великого князя Володимира.
З перших днів перебування на Київській кафедрі Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир приділяв особливу увагу епосу правління святого рівноап. князя Володимира — і в своїх посланнях, і в проповідях, і в богословських працях він постійно повертався до цього періоду буття Церкви, як до засадного. З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира постійно проводяться різні виставки, конференції, акції, які незмінно підкреслюють важливість для нас Хрещення Русі.
Я б сказала, що однією з доленосних віх стало перевезених мощей святого князя Володимира з Ростова-на-Дону до Києва. Передісторія така: у 1989 році Блаженніший Митрополит Володимир, тоді Управсправами Московської Патріархії, став ініціатором повернення з музеїв Московського Кремля святинь Церкви — в Її лоно. Були передані мощі святого князя Володимира та інші святині, які зберігалися в царських храмах.
Блаженніший Митрополит Володимир запропонував передати мощі тодішньому Екзарху Філарету в Україну, але той відмовився. Тоді Блаженніший перевіз їх до своєї Ростовської єпархії. А в 2005 році ковчег зі святими мощами рівноап. князя Володимира були передані до Києва. Ми пам`ятаємо, яке торжество Православ`я тоді відбулося в Лаврі, на святій землі. З того часу ковчег зі святими мощами князя зберігається тут.
Готуючись до 1025-річчя Хрещення Русі, ми охоплюємо всю історичну панораму, аналізуючи хід історії як дійство промислу Божого в долі святої Русі. З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира вже ведеться підготовка до зустрічі свята, що знову і знову допоможе нам усвідомити свою приналежність до славного роду русичів православних — чад рівноапостольного князя Володимира.
Ольга Пепа,
«УНІАН-Релігії

Василий Анисимов: «Юбилей Крещения Руси засвидетельствует тысячелетнее братство наших народов»

Профессор богословия Виктор Чернышев: «Для мирового Православия УПЦ КП – это мертвая структура»