Слово високопреосвященнішого митрополита Харківського і Богодухівського Никодима

01.09.2004 archive, Вестник №36, События

Слово високопреосвященнішого митрополита Харківського і Богодухівського Никодима

Дорогі владики, всечесні отці, браття і сестри!
Я щиро вітаю вас і глибоко оцінюю те завдання, яке стоїть перед вами, яке ви добросовісно і запалом виконуєте. Тут зібралися люди, які проводять пастирську опіку у всіх регіонах України. З чим можна зрівняти вашу службу? Без всякого сумніву її можна зрівняти з лікарнею. В лікарнях лікують хворих тілом, а ви – лікарі скалічених душ. Це набагато складніша робота.
У лікарнях не завжди вдається всіх врятувати – дехто залишається невиліковним, а інші відходять у вічність. Перед вами щодня відкривається подібна ситуація. Не всіх людей, яких бажано вам вивести на дорогу життя, щоб вони створювали повноцінну родину нашого українського народу. Це не так легко. Я неодноразово бував у виправних закладах, в тому числі й закордоном. Бувають різні підходи, але у всіх одне й теж завдання. Одному робиш укол і нічого, другому робиш укол і він втрачає свідомість.
Теж саме відбувається у лікарні скалічених душ. До кожного потрібен не шаблонний, а індивідуальний підхід. Навіть у армії, в одному з військових можна побачити задатки полководця, в іншому – простого солдата. Я щиро бажаю вам, щоб Господь Милосердний своєю правицею діяв над вами, бо все залежить від Бога. Одному він дає життя, іншого кличе до вічності. У чийомусь серці Господь находить крупицю добра, що може розгорітись у полум’я Святого Духа, що буде зігрівати ув’язненого не зважаючи на всі душевні перешкоди, й виведе на дорогу Вічного Життя. У інших це проявляється менше, а ще когось виправити не вдається. Не сумнівайтесь, лишень дійте! Дійте щиро, як батьки опікуйтесь своїми дітьми. Це є наші брати і сестри, друзі і співвітчизники, яких скалічила доля.
Відносини між священиком і ув’язненим нагадують одну з євангельських історій, коли на Тиверіадському озері Господь потопаючому Петру подав руку. Пам’ятайте, апостол щиро прагнув йти до Христа. Тим, хто хоче йти до Бога, Він протягне руку. І ви не надійтесь на власні сили, але подайте руку, щоби вивести стражденних на дорогу Життя.
Закликаю на вас Боже благословіння. Бажаю, щоб у Харкові ви відчули тепло наших людей і побачили турботу, яку пастирі проводять у місцях позбавлення волі на Слобожанщині. Хай Господня правиця веде вас шляхом злагоди й добра. Помолімось, щоб наша країна поменше мала виправних закладів, а ми бачили щораз більше людей у храмах та суспільній праці на щастя і розквіт нашої богобереженної неньки-України.

01.09.2004. РІВНЕ. Архієпископ Варфоломій звершив молебінь в Рівненському духовному училищі

Єпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем: «Приходити до Бога можна у будь-якому віці, але приймати чернечий постриг необхідно тільки духовно-зрілим»