Різдвяне послання Предстоятеля Української Православної Церкви

01.01.2003 archive, Вестник №16, От первого лица

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАНННЯ

Предстоятеля Української Православної Церкви
Митрополита Київського і всієї України
ВОЛОДИМИРА

архіпастирям, пастирям,
чернецтву і всім вірним чадам
Української Православної Церкви

«Слава у вишніх Богові, і на землі мир,
у людях благовоління!» (Лк.2,14)

Ці слова Ангелів, які передає нам через Святе Євангеліє апостол Лука, переносять нас у Віфлеємську печеру, до ясел Народженого Сина Божого і нагадують нам про величну подію, яка сталася заради нашого спасіння. Вона розділила історію людства на два періоди: старозавітний і новозавітний. Різдво Сина Божого — це історичний факт, завдяки якому перед нами відкриваються врата Раю. І кожен, хто докладає зусиль і зміцнюється благодаттю Божою, може ввійти до них і наслідувати вічне життя. «Донині Царство Небесне силою добувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф.11,12), — вчить нас Святе Письмо.
Різдво Христове — це початок нового спілкування Бога і людини, початок єднання Неба і землі. Це єднання стало можливим тільки завдяки таємниці Боговтілення. Бог став одним з нас, приймаючи в цілісність Своєї Іпостасі людську природу. З цього моменту, коли істинний Бог став істинною людиною, кожна людина, яка живе на землі, одержала можливість стати богом по благодаті, у цьому і полягає її призначення, для цього вона була створена Творцем. Саме той мир, що зійшов на землю в момент Втілення Другого Лиця Святої Тройці, Божественну славу, мудрість і всемогутність звеличують Ангели на Небесах.
Кожна людина, знаючи про це, повинна творити духовний світ у своїй душі, у своєму серці. Заповіддю про любов Христос Спаситель скасував старозавітний принцип взаємин між людьми «око за око і зуб за зуб». Але в нашому секуляризованому світі продовжує діяти цей старозавітний закон. Зіпсованій гріхом людській природі ближче закон помсти, ніж воздаяння добром за зло. Відмовившись від закону Божественної любові, людство продовжує перебувати в темряві. У цьому головна причина того, що у світі панують насильство, обман, заздрість, ненависть, вбивства, тероризм, війни. На наших очах проливається кров, знецінене людське життя. Багато останніх трагічних подій виразно свідчать про те, у яку страшну безодню гріха і беззаконня кидає себе людство, продовжуючи жити за цим старозавітним принципом. І ніякі найсучасніші технічні засоби захисту і нападу не зможуть перемогти зло, яке панує у світі, якщо людина не звернеться до Бога, до виконання Його заповідей, в основі яких лежить заповідь любові.
У страшній круговерті людських пристрастей, гріхів і пороків особлива місія лежить на тих, хто наслідує Христа. Покликання християнина в тому, щоб розірвати ці кайдани гріха. Історія зберегла нам приклади сповідництва християн перших століть і новітнього часу. Вони безстрашно йшли на муки і смерть за Христа, цим перемагали гнобителів і приводили багатьох до Бога. І сьогодні на заклик Господа нашого Іісуса Христа ми повинні перемагати владу диявола в цьому світі нашою молитвою, вірою, смиренням, терпінням і любов’ю. Святкуючи Різдво, ми повинні сповнитися миром Христовим і, вийшовши з храму, нести його усьому світові. Якщо в наших серцях запанує любов, то через нас мир Христовий запанує в наших родинах, у нашому суспільстві і в усьому світі. Ми повинні вчити цьому наших дітей, нашу молодь. Святий апостол Павел закликає кожного з нас вдягтися «…в любов, яка є сукупністю довершеності». І нехай панує в серцях наших мир Божий, до якого ми і покликані в одному тілі… (Кол. 3, 14-15).
Відчуваючи велику радість свята Різдва Христового, ми з чистим серцем дякуємо Богові за Його милосердя у минулому році. 2002 рік був ювілейним. В усій церковній повноті ми відзначили 10-річчя історичного Харківського Архієрейського Собору. Торжества ще раз підтвердили правильність обраного шляху, яким сьогодні йде наша Свята Церква, виконуючи свою священну місію. Торжества засвідчили єдність єпископату, духовенства і віруючих. Присутність на них Президента та інших державних діячів показала нашу загальну турботу про благо всього народу, Святої Церкви і держави. Ми з надією дивимося в майбутнє і молимося Господу, щоб Він допоміг вирішити нам проблеми, які сьогодні ще стоять перед Церквою. Ми чекаємо прийняття нового, з урахуванням інтересів віруючих, Закону про свободу совісті, реалізації Указу Президента про повернення конфіскованого у Церкви майна, викладання в школах Закону Божого, дозволу на впровадження в Збройних силах пастирської діяльності. Від своєчасного вирішення цих проблем залежить зміцнення духовно-морального клімату в нашому суспільстві.
З такими думками і надіями ми вступаємо в 2003 рік. Нехай Народжене Богонемовля Христос благословить наш боголюбивий народ, Святу Церкву, нашу Україну миром, єдністю, благополуччям, щастям, благоденством.
Улюблені у Господі Преосвященні архіпастирі, пастирі, чесне чернецтво, молодь, брати і сестри, вірні чада Української Православної Церкви і ті, хто відпав від церковної єдності, сердечно поздоровляю вас з радісним святом Різдва Христового і Новоліттям! Нехай радість про Різдво Спасителя світу наповнює ваші душі, охопить нас єдністю спілкування, очистить наші серця і зробить їх олтарем Самого Господа. Богонемовля Христос нехай збереже вас у доброму здоров’ї «…для вашого успіху і радості у вірі»(Флп. 1, 25).

ВОЛОДИМИР
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

Різдво Христове

2003 р.
м. Київ

Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир: «Созидание добра — это и есть борьба со злом»

Архиепископ Львовский и Галицкий Августин: «И военные, и священники ходят не на работу, а на службу, получая при этом не зарплату, а жалованье»