Стрийське протистояння

01.10.2002 archive, Вестник №13, Нарушения прав верующих

Стрийська Голгофа

24.09.2002. БАНЯ ЛИСОВИЦЬКА. НАЙБЛИЖЧОЇ НЕДІЛІ МОЖЛИВЕ ЗАХОПЛЕННЯ ГРЕКО-КАТОЛИКАМИ ОСТАННЬОГО ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМУ НА ЧОТИРИ РАЙОНИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

«Не допускати москалів у храм та зберегти єдину католицьку віру» закликає у своїх проповідях місцевий уніатський ксьондз (у минулому — секретар Стрийського райкому комсомолу та агроном одного з господарств) Михайло Коцуровський. Така реакція викликана рішенням місцевої влади передати у власність Українській Православній Церкві земельну ділянку, на якій знаходиться єдиний православний храм канонічної УПЦ на чотири райони Львівщини.
Під час проповіді на Успіння Божої Матері у греко-католицькому храмі «отець» Михайло закликав «не віддавати чужинцям землі», виразити неповагу до о. Віктора — «чужинця» (який, до речі, служить на Львівщині понад 28 років). Минулої неділі ксьондз звернувся до віруючих УГКЦ, аби вони у вівторок, 24 вересня, прийшли на збори сільради і наполягли на тому, щоб землю в громади Української Православної Церкви відібрати. «Миролюбивий» отець Михайло попередив своїх парафіян, аби зброї цього разу вони не приносили. Окрім того, кажуть, що лунали заклики наступної неділі силоміць захопити православний храм. Настоятель православного храму Покрови Божої Матері о. Віктор Путятицький вважає, що церква потрібна уніатській громаді для того, аби позбавити прихожан УПЦ єдиної можливості ходити до православного храму. Адже не маючи, де молитися, люди в селі змушені будуть піти або до розкольників «філаретівського патріархату», або до греко-католиків.

24.09.2002. БАНЯ ЛИСОВИЦЬКА. ДЛЯ ТОГО, АБИ ВІДІБРАТИ В УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ НА ЛЬВІВЩИНІ ПЕРЕДАНУ У ВЛАСНІСТЬ ЗЕМЛЮ, ДЕПУТАТИ ГРЕКО-КАТОЛИКИ СКЛИКАЛИ ПОЗАЧЕРГОВУ СЕСІЮ СІЛЬРАДИ

Депутати сільської ради с. Баня Лисовицька Стрийського округу Львівської єпархії надіслали місцевому священику Української Православної Церкви настоятелю храму Покрови Божої Матері у с. Баня Лисовицька протоієрею Віктору Путятицькому запрошення з’явитися 24 вересня на позачергову сесію сільської ради. Також були запрошені на засідання і члени релігійної громади — «церковної десятки». Очікується, що під час позачергової сесії депутати та місцеві жителі — прихильники унії спробують скасувати законне рішення виконкому сільради про передачу безоплатно у власність громади Української Православної Церкви земельної ділянки та висловити недовіру теперішньому голові сільради. Ворожнечу між односельцями у с. Баня Лисовицька активно розпалює молодий уніатський ксьондз — колишній секретар Стрийського райкому комсомолу.

24.09.2002. СТРИЙ. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ РОЗПАЛЮЮТЬ НА ЛЬВІВЩИНІ МІЖНАЦІОНАЛЬНУ ТА МІЖКОНФЕСІЙНУ ВОРОЖНЕЧУ

Першу половину своєї статті, надрукованої у газеті «Заграва» за вересень 2002 року, мешканець села Баня Лисовицька, що на Львівщині, Мар’ян Магас присвячує поливанню брудом Української Православної Церкви. Другу частину людиноненависницького опусу автор присвячує священнику с.Баня Лисовицька о. Віктору Путятицькому, який вчинив, на думку Магаса, страшну річ — «21 червня ц.р. заніс голові сільської ради народних депутатів Петру Рубльовському «прохання» (два)».
Чим не догодила панові Магасу Українська Православна Церква, можна здогадатися. В усіх революційно налаштованих, охочих до «москальської» крові українських націоналістів до УПЦ одні і ті самі претензії: вона проводить «антиукраїнську лінію», «духовно поневолює українців», наносить «шкоду у духовно-церковному, освітньому і культурному житті України». Натомість УПЦ так званого «Київського патріархату» — то, за словами автора, «українська по духу і в натурі УПЦ».
А от отець Віктор, який вже 28 років, не зрадивши Святому Православ’ю, несе свій послух у рідному Стрийському районі, завинив авторові в тому, що через 10 років митарств і зневаги, нарешті отримав у селі ділянку і «будівлю», яка насправді є звалищем брухту і сміття, для єдиного (!) на чотири райони Львівщини православного храму канонічної УПЦ. Гнівно картає Магас членів виконкому сільради, що прийняли рішення про передачу землі православній громаді, називаючи їхні імена, які мають увійти в історію як учасники того «ганебного дійства». «Даючи згоду на приватизацію такій собі уявній «громаді», ви тим самим погодились на зміни у внутрішньому оформленні (смітника — ред.), виходячи уже з естетичних смаків і уподобань майбутніх «громадівців». І далі «розливається» автор нісенітницями, доходячи у своєму «плачу» до абсурду. Читаючи його статтю і продираючись крізь нагромадження скорбних вигуків і пафосних закликів («Знеславили і село нині і вовіки. Аж страшно.»), усвідомлюєш нарешті, наскільки сильно людина закомплексована і нажахана «світовою змовою проти України». Виникає питання, чи всі в редакції «Заграви» налаштовані настільки агресивно. Якщо так, то хто довірив їм випускати газету і друкувати в ній подібні, страшні за своєю суттю, статті?
Що ж стосується автора, то можна і не питати, до якої Церкви він належить. Його «твір», гідний «Антології українського жаху», настільки перенасичений образами й примітивно-лайливими епітетами на адресу уявного ворога, позбавлений бодай найменшої краплі поваги до опонентів, сповнений бурхливої й агресивної ненависті до співвітчизників, що зрозуміло стає, наскільки далека ця людина від християнства, а тим більше від Православ’я.

24.09.2002. БАНЯ ЛИСОВИЦЬКА. НАСТОЯТЕЛЬ ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМУ ВИМАГАЄ ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ВІРУЮЧИХ

Аби заподіяти розбійницьким діям греко-католицької громади у с. Баня Лисовицька Стрийського р-ну Львівської області, настоятель православного храму був змушений звернутися до райдержадміністрації з вимогою захистити конституційні права православних громадян. У заяві на ім’я голови Стрийської районної держадміністрації Є. Кухар зокрема говориться: «Церковна рада Української Православної Церкви Покрови Божої Матері с. Баня Лисовицька звертається до Вас з цією заявою, в якій повідомляємо Вас як гаранта дотримання Конституційного закону і районного представника Президента країни про:
1. підбурювальні дії бунтарів, які порушують мир і громадський спокій в с. Баня Лисовицька;
2. зневажливе ставлення до Президента України та його дружини Л.Кучми;
3. зневажливе ставлення до голови села Баня Лисовицька;
4. нанесення морального збитку нашій релігійній громаді Української Православної Церкви.
Такими фактами і доказами є:
1. стаття в газеті «Заграва», яку написав Мар’ян Магас 6.09.2002. для того, щоб ця газета ще більше додала ненависті між людьми (до речі, в селі вона розповсюджується безкоштовно);
2. скликання позачергової сесії сільських народних депутатів на 24 вересня 2002 року;
3. запрошення священика Української Православної Церкви протоієрея Віктора та церковної десятки на засідання позачергової сесії.
Коротко інформуємо Вас, що 11 лютого 1990 року наш Свято-Димитріївський храм в с. Лисовичи було брутально захоплено уніатами. Нам передано у користування приміщення сувенірної майстерні в с.Баня Лисовицька по вул. Курортна, 17 уповноваженим виконкому тоді районної ради народним депутатом Б. Вільшинським від 22.05.1990. Ми своїми силами і коштами привели це приміщення в належний стан, що на сьогодні називають храмом Української Православної Церкви Покрови Божої Матері. Рішенням обласної ради від 31.07.1991. за № 383, релігійній громаді Української Православної Церкви надано юридичний статус, що засвідчено свідоцтвом про реєстрацію за № 383 від 31 липня 1991 року. В тому ж рішенні була винесена постанова передати у безоплатну власність культові будівлі та державне майно, яке знаходиться в них, релігійній громаді Української Православної Церкви Покрови Божої Матері с. Баня Лисовицька. Ми регулярно зверталися до влади про виконання цього рішення обласної ради і про закріплення земельної ділянки за релігійною громадою, що знаходиться біля храму. Після виборів 2002 року, землеупорядник села сповістила нас про те, що згідно Закону України, нам необхідно звернутися у райвідділення земельних ресурсів для закріплення за громадою на праві аренди чи викупу. Так, 21 червня 2002 року ми звернулися з проханням № 12 про передачу у власність і №13 про надання послуг на інвентаризацію земельної ділянки. 27 червня 2002 року за № 3 видано рішення Стрийської ДКПБЦІ, проведено регістрацію згідно закону і видано свідоцтво серії АА № 01010835 18 липня 2002 року. На прохання № 13, рішення видано 19 липня 2002 року за номером 36, що із проханням № 15 від 31 липня 2002 року та рядом других документів передано до районного відділення земельних ресурсів. В даній історії порушень Закону України не відбулося. Це не сподобалося деяким громадянам села, які є прихильниками унії. Вони підбурюють депутатів і людей, щоб безпідставно скасувати рішення і виразити недовіру до голови села Петра Рубльовського. По тій причині появилася і стаття у газеті «Заграва». У третьому абзаці першої колонки читаємо образливе ставлення до Президента України та його дружини, до священника, до голови села, до членів виконкому. Автор статті — колишній комуніст — не скупиться на вирази, відчуваючи, що йому за це нічого не буде.
Ми переконані, що свобода слова не дає права ображати, зневажати, топтати честь і гідність не тільки Президента, а й звичайної людини.
До Вас звертаємось з вимогою як до довіреної особи Адміністрації Президента України по Стрийському району захистити честь і повагу Леоніда Даниловича Кучми та його дружини. Не допустити, аби на позачерговій депутатській сесії відбулося порушення Конституції України. В Українскій державі панує закон про свободу віровизнань, а перед законом всі рівні. До заяви додаємо копію статті газети, копію запрошення священика і церковної десятки на позачергову сесію.
Голова — протоієрей Віктор Путятицький,
Члени релігійної громади і жителі села (всього — біля 20 підписів)»

25.09.2002. БАНЯ ЛИСОВИЦЬКА. ПОЗАЧЕРГОВА СЕСІЯ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, ЩО СТАВИЛА ЗА МЕТУ ВІДІБРАТИ У ПРАВОСЛАВНОЇ ГРОМАДИ ХРАМ, НЕ ВІДБУЛАСЯ ЗА ВІДСУТНОСТІ КВОРУМУ

Призначене на вівторок відкрите засідання місцевої ради не відбулося. Доведений уніатами до інфаркту сільський голова потрапив у лікарню. Депутатів для прийняття рішень зібралося замало. Але прийшли віруючі. Незважаючи на заклики місцевого уніатського ксьондза, католиків виявилося вдвічі менше, ніж православних, яких православний священик застерігав не йти.
Напередодні відбулася зустріч прот. Віктора Путятицького з главою Стрийської районної ради Богданом Лесковичем. До Бані Лисовицької виїхав його заступник, який звернувся до людей, нагадав закони, поспілкувався з людьми.
Настоятель храму о. Віктор підкреслив ввічливе, конструктивне ставлення до проблем православної парафії голови районної ради та розповів: «Коли дехто з місцевих депутатів спитав, чому присутні люди і священик, мені довелося пред’являти офіційне запрошення для настоятеля і членів парафіяльної ради на засідання селищної ради. І хоча в задекларованому переліку питань не йшлося про церковне майно, один з депутатів, звертаючись до людей, сказав, що всі ми під законом. І не можна заборонити збиратися громаді Московського або іншого патріархату, католикам або баптистам. Ніхто заборонити цього не може, і не треба робити розбрату. І я вдячний цьому депутатові за виважену позицію, хоча тим самим він розповів про справжню причину позачергової сесії».

25.09.2002. КИЕВ. ПРЕДСЕДАТЕЛЬ СОЮЗА ПРАВОСЛАВНЫХ БРАТСТВ УПЦ ВАЛЕНТИН ЛУКИЯНИК: «СОБЫТИЯ, КОТОРЫЕ ПРОИЗОШЛИ В ЛЬВОВСКОЙ ОБЛАСТИ, ВНОВЬ НАПОМНИЛИ НАМ «ЗВЕРИНЫЙ ОСКАЛ» УНИИ»

Именно так прокомментировал события вокруг православной общины с. Баня Лисовицкая Стрыйского района Львовской области один из руководителей движения православных мирян: «Это даже не то, что мы называем рецидивом тоталитарного сознания, хотя Львовщина считает себя пьемонтом демократии. Это сродни средневековым погромам. Вместе с тем, на эти события должно дать достойный ответ.
Прежде всего, должна быть молитвенная и действенная помощь всем прихожанам нашей Церкви, которые живут и служат в тех условиях. С другой стороны, поскольку чисто христианские подходы для представителей униатской церкви не приемлемы, мы должны задуматься над адекватным ответом по всей территории Украины, в том числе и в Киеве. Я думаю, что уже пришло время ставить вопрос о правомерности существования униатских общин в православных храмах. Например, храм на Аскольдовой могиле построен на месте захоронения матери преподобного Феодосия Печерского. И недаром в его завещании такие резкие слова по поводу католицизма. Вероятно, он предугадывал, какое может быть кощунство над могилой его матери. Вопрос о могиле первого Киевского князя Аскольда, который считается христианином, также должно снять с повестки дня. Этот памятник должны вернуть Православной Церкви, сняв со стены барельеф Папы Римского. А храм Николая Доброго на Подоле? Само название говорит о том, что исторически он принадлежит Православию. В нем служил знаменитый киевский священник Александр Глаголев, расстрелянный в 1937 году.
Нужно также ставить вопрос о недопустимости строительства Греко-католического центра на Левом берегу Днепра до тех пор, пока греко-католики притесняют православных во Львове и Галичине. Я думаю, что эти вопросы надо ставить и перед киевской властью и перед Администрацией Президента, Кабинетом министров. Это действительно будет адекватным ответом, если последователи униатства не понимают, что они такие же граждане нашего государства, как и мы, и должны уважать права верующих нашей Церкви на исповедание своей веры в таком виде, в котором она существует на протяжении уже тысячелетия».

25.09.2002. КИЇВ. ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ СПБУ ВЛАДИСЛАВ ПУСТОВИЙ: «ЗАГОСТРЕННЯ МІЖКОНФЕСІЙНОГО ПРОТИСТОЯННЯ НА ФОНІ ЗАГОСТРЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ МОЖЕ МАТИ НЕПЕРЕДБАЧУВАНІ НАСЛІДКИ»

Заступник голови Союзу православних братств УПЦ Владислав Пустовий так прокоментував події, що відбуваються на Львівщині: «Безумовно, звістка, яка надійшла з прикарпатського села Баня Лисовицька, що у Стрийському районі Львівської області, непокоїть як християнське, так і громадянське сумління кожної людини доброї волі. Захоплення храму, який створила на власні кошти православна громада, пристосувавши для молитовних потреб виділену їй місцевою владою напівзруйновану будівлю — може стати жорстким порушенням як принципів християнської і світської моралі, так і чинного законодавства України.
Ми є свідками початку чергової фази міжконфесійного протистояння в нашій країні, яке може мати непередбачувані наслідки, особливо зараз, на фоні загострення політичної кризи. Неважко впізнати ті зовнішні сили, які провокують події, що відбуваються. Практика захоплення греко-католиками православних святинь, до яких належать навіть деякі храми у Києві, вже призвела до згортання православно-католицького діалогу. «Холодна війна» між католицизмом і Світовим Православ’ям є реальною загрозою як для процесу європейської інтеграції, так і для існування християнської цивілізації на європейському континенті в умовах його секуляризації та ісламізації.
Девіз католицьких екстремістів — «Православні геть за Збруч!» — не є загрозою для Світового Православ’я, яке об’єднує понад 300 мільйонів віруючих на обох півкулях планети, але є загрозою для України, яка може бути розчленована за конфесійною ознакою. Регіоналізація є загрозою для територіальної цілісності країни та її національної безпеки. Міжконфесійний розбрат готує для нашої держави сумну долю Ольстеру та Югославії.
Я переконаний, що забезпечення законності і суспільної злагоди є обов’язком кожної свідомої і відповідальної людини. Сподіваюсь, що представники владних структур Західного регіону нашої країни, де так часто порушуються принципи рівноправності віросповідань і вже понад десять років триває дискримінація Православ’я, будуть свідомі цього обов’язку».

Митрополит Одесский и Измаильский Агафангел. Обращение

Владимир Лосский. Воспитание и семья в постатеистическом обществе и в секулярной среде западной Европи: сравнение