Професор Київського університету імені Т.Шевченко Віктор Король: «Світ бачить, що істинне, канонічне Православ’я завжди було, є і буде на вершині торжества»

01.01.2007 archive, Вестник №64, Интервью

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченко Віктор Король: «Світ бачить, що істинне, канонічне Православ’я завжди було, є і буде на вершині торжества».

Віктор Юхимович Король – доктор історичних наук, академік Міжнародної Слов’янської академії наук, автор і співавтор понад 500 книг і статей, у тому числі більше 10 навчальних посібників з історії України. В кожній своїй праці професор висвітлює різні сторінки історії України, приділяючи особливу увагу духовному аспекту розвитку нашого суспільства.

– Все своє свідоме життя Ви присвятили вивченню історії. В чому полягає покликання історика?
– Особливо цінують історика якщо він здатен прогнозувати події на десятки, а то і сотні років вперед. А це можливо тільки при одній умові: якщо він володіє мистецтвом історії. Ще Шиллер сказав: «Для одних історія – це натхненна богиня, а для інших – дійна корова, яка дає жирне молоко». На жаль, других сьогодні набагато більше, ніж перших. В наш непевний час історики прагнуть до матеріальної забезпеченості, безсоромно спотворюють історичні події і деколи огульно надають політичні, історичні, наукові оцінки тим подіям, яких вони не мають права коментувати.

– Історичну науку сьогодні намагаються використовувати у боротьбі з Православ’ям…
– Це обурює, коли який-небудь професор, що захистив докторську дисертацію, наприклад, з літератури другої половини ХІХ століття, або з історії козацтва, який жодного разу в храмі не був, наважується при цьому в інтерв’ю, і навіть в деяких публікаціях давати оцінки сучасним причинам розколу в українському Православ’ї, не знаючись при цьому в сутності самої Церкви і в її канонічному устрої. Я вже не кажу про те, що ці професори навіть в Бога не вірують! І ось ці історики беруть на себе сміливість висловлюватись про церковні розколи, та ще проголошуючи при цьому «святість» і «непогрішимість» анафематствованого Філарета. Але найстрашніше те, що це роблять представники вузівської науки, які мають вплив на неосвічених, не обізнаних в цих питаннях студентів, які, на наш глибокий сум, не мають доступу до джерел, що розкривають правду, і їм просто доводиться вірити всьому тому, що вони чують від своїх викладачів. Наша молодь одержує спотворену інформацію з найголовніших предметів, про те, що допомагає нам жити в цьому складному світі: про нашу духовність, про наше майбутнє, про наше минуле. Все спотворюється. Я, як викладач, вважаю, що це одна з основних причин того хаосу, того душевного сум’яття і духовного розколу, які панують в нашому суспільстві. Також ангажовані українські ЗМІ не дають можливості оцінити релігійну ситуацію після розколу. І до того справа доходить, що на екранах, прямо як якась телезірка, в основному світиться розстрига Філарет. Одного разу я був присутній на президентському прийомі в палаці «Україна», який був присвячений черговому ювілею перемоги у Великій Вітчизняній війні. Окрім ветеранів були запрошені і церковні ієрархи на чолі з нашим Владикою Блаженнішим Митрополитом Володимиром. До свого глибокого здивування я побачив на цьому прийомі ще і розстригу Філарета. В перерві його обступили журналісти, направивши на нього всі свої камери. Я був настільки обурений цим, що підійшов до телевізійників і прямо сказав: «Ви не у того берете інтерв’ю, тим більше питаючи про причини розколу! Тут присутній Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир, його Церква наймасовіша в Україні і налічує 35 мільйонів віруючих, а за деякими даними і більше. А ви берете інтерв’ю у людини з кримінальним минулим». На це мені журналісти відповіли: «Відійдіть. Нам добре заплачено». Я вже не хочу говорити про такі газети, як «Факти», «День», «Київські Вісті», «Київські Відомості», які особливо «досягли» успіху в цьому плані. Тільки на сторінках газети «Незалежність», починаючи з 1992 року (до речі, і я свого часу писав для цієї газети), друкувалась правда про причини розколу. І це була єдина масова газета, де було показано істинне обличчя Філарета.

– Більшість Ваших монографій присвячені православним храмам. Що примусило Вас звернутися до цієї теми?
– Великою трагедією для нас є те, що Філарет захопив силою багато храмів. За допомогою депутатів, таких як Скорик, Яворівській, Величко і деяких інших, анафематствована людина забрала кафедральний храм Києва – Володимирський собор, про що я неодноразово писав. І це дійсно трагедія, тому що люди, по незнанню ідуть туди, відправляють там і вінчання, і відспівування, і хрещення, а одержують не благодать, а те прокляття, що лежить на Філаретові. Це теж одна з причин негативних тенденцій нашого духовного і світського життя і всієї тієї смути, яка зараз існує. Я про це говорю і говоритиму на своїх лекціях. В своїй книзі «Історія України» 1995 року я чітко розставив акценти, пояснюючи причини розколу. Я вказав, що єдину благодатну Православну Церкву на Україні очолює Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан). Я особливо пишаюсь цією книгою, тому що мені вдалося у той час добитися того, що цензура не викинула правди з підручника. Пишаюсь і тим, що це наймасовіший мій підручник, який вийшов загальною кількістю 100 тисяч екземплярів. Він неодноразово перевидавався. Саме в ньому докладно говориться про причини розколу, про деструктивну роль Філарета і тих політичних сил, які його підтримують, я вже не говорю про бандита Поровського, який відкрито захоплював храми на Західній Україні. І те, що ця книга зараз, на жаль, не перевидається, свідчить про негативні тенденції в нашій державі.

– Політичні і суспільні діячі України взяли за правило таврувати канонічне православ’я, навішувати ярлики на віруючих…
– Кажучи про політичні сили, які у нас відкрито виступають проти Канонічної Православної Церкви я особливо хочу підкреслити роль ексдепутата, поета Павличка. Я ніколи не забуду 1990 рік, коли в Києві Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II відправляв божественну літургію в Софіївському соборі. Філарет, до речі, тоді ще поряд з ним стояв. Наші націоналісти Поровський, Лариса Скорик, глава комітету із релігії, Арсен Зінченко, (він навіть очолював так званий «Комітет православ’я» нібито по захисту православ’я, а фактично по захисту Філарета), на чолі з Павличко, організували публічний виступ проти Православ’я. І я ніколи не забуду як по нинішній вулиці Михайлівській, я сам особисто це бачив, зверху рвався до Софії натовп «антихристів» на чолі з Павличко, у якого очі горіли фанатичним блиском, з рота мало не піна виступила, і він скандував біснуватим голосом: «Геть московського попа». Адже Павличко відомий поет, користується популярністю, хоча біографія у нього вельми темна. Він свого часу, як писали деякі джерела, ще підлітком належав до УПА. Я знаю темну біографію його дочки Соломії, яка писала антиукраїнські праці проти Шевченко, Лесі Українки і закінчила життя страшною смертю: захлинулась у ванні. І ось ці люди, яких взагалі треба усунути від можливості впливати на молодь, які самі хреститися не уміють, а деякі з них взагалі войовничі безбожники, проповідують нам про незалежну Церкву, так ніби вони самі розуміють, що таке взагалі Церква. Цей же Павличко отримав державну премію за вірш «Я комуніст»! Такі завзяті філаретовці як, наприклад, Римський, Драч писали свого часу відкритий лист голові КДБ СРСР Андропову, в якому викривали тодішніх дисидентів, накшталт того ж Стуса, і говорили, що це наші вороги. Кожний охочий зможе це знайти в книзі ексголови ВР України В.М. Литвина «Політична арена України», рецензентом якої я був.
В газеті «Мегаполіс-експрес» в 1993 році була опублікована стаття, в якій, на підставі свідоцтв українських авторів, конкретно було розказано про те, як Філарет і його оточення перетворили Володимирський собор в Содом і Гомору. Нещодавно на 5 каналі, під час інтерв’ю ця газета була пред’явлена Яворівському колишнім депутатом Чародєєвим. Він прямо запитав: «пан Яворівській, як ви можете взагалі говорити про Православ’я, коли ви маєте пряме відношення до цієї публікації 1993 року, в якій сказано, що Філарет кожному з вас давав хабар?» Деякі не хотіли брати, але брали, ті ж самі Скорик, Поровський, а Яворівській взагалі це робив із задоволенням! Причому багато не давали, за один раз 200-300 доларів і не більше. Носили в машину Скорик дорогі подарунки, напої. Яворівський відмахнувся і так на питання і не відповів. Мав рацію класик, коли казав, що «архіви не горять»! Хто хоче знати правду, той її буде знати.

– Наскільки важко у наш час православному автору, вченому друкуватися в Україні?
– В наших виданнях, особливо при Міністерстві освіти, в підручниках не допускають і слова правди відносно розкриття причин розколу. Адже я сам автор підручників і посібників з історії України, яких у мене більше десяти. Повинен прямо сказати, що як тільки я торкаюся теми розколу, то тут же це перекреслюють і намагаються підмінити філаретівським текстом.

– Через втручання політиків в церковні справи спотворюється світогляд нашого народу, в школах ведеться уніатська і розкольницька пропаганда…
– На жаль, сьогодні активно стимулюється процес розкручування неправди про Православ’я в Україні, у тому числі і в підручниках історії. Адже кожна сторінка Православ’я – це фактично божественні зерна, про які можна говорити і говорити. Це найкращий стимул виховання нашої молоді. Натомість відбувається зворотнє, тому що неправда про Православ’я спускається з самого верху. На великий жаль, наш президент йде на поводу у Філарета. Адже Ющенко чудово знає що являє собою Філарет і його, так звана, церква – УПЦ-КП. І після того, як філаретівці захоплювали храми в тому або іншому регіоні України, при цьому проливалася кров віруючих, про що писали деякі ЗМІ, він все ігнорував і офіційно продовжував підтримувати розстригу Філарета.

– А Ви особисто спілкувалися з президентом? Він дійсно такий релігійний як це підноситься в ЗМІ?
– Я читаю в Університеті спецкурс про зруйновані більшовиками в ХХ сторіччі наші православні храми, які в своїй більшості є пам’ятниками історії і культури України, які були створені поколіннями істинно віруючих православних. І ось 20 квітня 2005 року, в рамках цього спецкурсу, я привів своїх студентів в Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру, в одну з найголовніших святинь всього людства. При вході в Ближні печери ми купили свічки, і лише хотіли спускатися вниз для поклоніння мощам святих угодників Печерських, як побачили двох охоронців, а за ними Президента України. Прохід в печерах вузький і не поспілкуватися було неможливо. Я його взяв за руку і сказав: «Віктор Андрійович, це студенти Київського Університету імені Т. Шевченко, які прийшли сюди узнати нашу духовну історію». А він мені каже: «А я прийшов поклонитися мощам преподобного Агапіта». Тобто, наш Президент чудово знає цілющі властивості мощей Агапіта Печерського і всіх святинь, які знаходяться в Лаврі. Він не може цього не знати, він досвідчена, ерудована, культурна людина, а будь-яка культурна людина, що прибуває до нас навіть з інших країн світу, не може не розуміти святості Свято-Успенської Лаври. І він все це знаючи, сам її відвідуючи для зцілення своїх хвороб, проте, відкрито на політичній арені підтримує розкольника Філарета. Як це може не внести сум’яття в розум молодих недосвідчених душ, які підтримували його на майдані під час «помаранчевої революції», під час інших подій? Це мене дуже вразило. Я, відверто кажучи, не можу знайти відповідь на це питання по сьогоднішній день і як людина, і як віруючий, і як історик.

– Часто в усьому звинувачують оточення президента…
– Оточення Віктора Андрійовича все робить для загострення релігійних проблем в Україні. Вони впливають на розум людей через ЗМІ, “спускають” вказівки розгорнути відповідну компанію по підтримці Михайла Денісенко, який називає себе “патріархом”. Наші ЗМІ обросли неправдивою, помилковою, крамольною, антицерковною інформацією. І це далеко не приватна справа Президента України. З одного боку їздити в Лавру і просити зцілення у преподобного Агапіта, а з другого боку на політичній арені підтримувати ті сили, які заперечують благодатну роль в житті України і Києво-Печерської Лаври і Української Православної Церкви, яку очолює Блаженніший Митрополит Київський Володимир.

– Що ж нас чекає в майбутньому? Ви вірите в благополучне вирішення всіх нинішніх проблем?
– Що стосується торжества історичної справедливості, то, звичайно ж, весь світ бачить, що істинне, канонічне Православ’я завжди було, є і буде на вершині торжества. Але торжество це дається дуже великою працею. Дуже багато перешкод, підводних течій, рифів, які потрібно подолати. І в першу чергу до категорії таких підводних рифів відношу ЗМІ, які фактично допомагають ввести в оману значну частину населення України. Слава Богу, всіх обдурити не можливо і доказом тому служать численні віруючі і православні храми України. Я об’їздив з лекціями, у наукових відрядженнях Україну від Заходу і до Сходу. Кожний приїзд в той або інший регіон я починаю з Божого Храму. Де б я не був, храми канонічної УПЦ переповнені віруючими. Одного разу в Білій Церкві, мій колишній аспірант, показав мені філаретівську церкву. Це було в неділю вранці, ми прямували на службу і, проходячи мимо, задля цікавості заглянули в цей храм. Він був порожній. Теж саме в Луганську, Донецьку, у Львові, Житомирі. Все ж таки віруюче серце неможливо обдурити! А ті, хто голосніше за всіх кричить на філаретівських демонстраціях, навіть хреститися не уміють.

– Очевидно, що розкол тримається виключно на особі Філарета…
– Навіть наближені Філарета пропонували йти йому на спокій і дати можливість повернутися і самим собі і віруючим в лоно істинної канонічної Церкви. Але Філарет користується підтримкою політичних сил і на це не йде, відчуваючи таку підтримку. Він є істинним розколонавчателем України. Три генеральних прокурори України виражали протест проти створення цієї самоназваної неканонічної церкви УПЦ-КП. І всі ці прокурори були відсторонені. Ще Шишкін і Воронін виносили протест, кваліфікуючи КП як деструктивне явище. Не в одній країні світу немає декількох православних конфесій, а у нас є, і ця проблема досі не вирішена і є головною причиною тієї духовної і соціальної нестабільності, яка існує в Україні. Адже з країною, в якій є розкол можна зробити все, що завгодно.
В цьому зв’язку хотів би пригадати ще одну подію. 18 липня 1995 року, коли було побоїще на майдані біля Софії Київської, коли Філарет ініціював похорони т.з. «патріарха» УПЦ-КП Володимира Романюка. Покійний Романюк взагалі бажав, щоб його поховали на території Видубицького монастиря або на будь-якому іншому кладовищі, а Філарет вимагав поховати його в Софії з метою її захопити. Наслідок побоїща – ганьба на увесь світ, а Філарет досі не покараний, оскільки його підтримують політики. Нинішні політики і сьогодні заважають встановленню релігійного миру на території України. Тарасюк проводить таку саму лінію, вносить розкол в наше Православ’я і прагне зробити Україну залежною від європейських країн, у тому числі США, яким незалежні, сильні країни не потрібні. Він прекрасно про це знає. Його попередник на цій посаді Зленко, прямо заявив, коли до України приїжджав глава держави Ватикан, що всякий хто виступає проти візиту папи – виступає проти України. Ця фраза в устах масона Зленко красномовно свідчить про відношення нашого уряду і до України, і до її історії, а головне до святої батьківської Православної віри.

– Напевно, наші політики погано вивчали історію в школі…
– Напевно. Інакше вони б знали, що всі повстання з першої половини XVII століття відбувалися в ім’я боротьби за Православ’я. Включаючи і національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, але наші історики це приховують. Ні в одному підручнику, окрім мого, цього немає. Справжньою метою своєї боротьби гетьман вважав визволення нашого народу від духовного поневолення католицизму, і він писав, що «не та причина змусила нас повстати, що вони нас зробили рабами гірше за єгипетського фараона, а те, що вони хотіли забрати наші душі». Все це сучасними українськими істориками ігнорується. Всі козацькі виступи були пов’язані з боротьбою проти засилля “гадючої унії”. Це була боротьба за віру. Як же ми віддячили нашим героям? Як вшанували їх пам’ять? Візитом римського понтифіка, що приїхав «навертати схизматиків»? Перенесенням до Києва кафедри уніатських митрополитів, що зустрічали хлібом та сіллю фашистів у Львові? Це є очевидною ганьбою нації!

– Що б Ви побажали нашій молоді у наступаючому році?
– Хотів би побажати допомоги Божої, мудрості, мужності і добра. Я вже багато років працюю на ниві освіти і мрію побачити нове покоління українців сильним, духовно багатим, розумним. Без нашої батьківської віри Православної це не можливо. А той релігійний сурогат, яким сьогодні намагаються нагодувати українців, рано чи пізно наше суспільство виплюне. Святе Письмо нам ясно говорить: « Бог не в силі, а в правді», тому і шлях наш повинен йти не за сильними світу цього, а за тими, хто несе світло Божої благодаті.

Бесіду вів Андрій Коваль

Профессор Свято-Сергиевского богословского института (Париж) протоиерей Николай Озолин: «Образ – это богословие в красках, которое обязательно должно передавать православные истины»

Архимандрит Варсонофий (Столяр): «Передача Верхней Лавры монастырю сегодня актуальна как никогда»