КИЇВ. У Юридичному відділі УПЦ пояснили, чим загрожує суспільству черговий антицерковний законопроект

26.01.2023 news, Церковь и общество

У Верховній Раді України зареєстровано ще один антицерковний законопроект — № 8371, який грубо порушує основні положення Конституції України, не відповідає Правилам оформлення проектів законів, національному законодавству і міжнародному праву та значно ускладнить процес європейської інтеграції для нашої країни. У Юридичному відділі Української Православної Церкви закликали Парламент виключити з порядку денного законопроект та не виносити його на голосування.

19 січня 2023 року у Верховній Раді України зареєстрований урядовий «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій», реєстраційний № 8371. Цим Законопроектом пропонують внести зміні до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

А саме, до статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» додається пункт, згідно з яким нe допускається діяльність релігійних організацій, які афілійовані із центрами впливу релігійної організації (обʼєднання), керівний центр (управління), якої знаходиться за межами України, в державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

Стаття 16 відповідного Закону доповнюється підпунктом який дозволяє у судовому порядку припиняти діяльність релігійних організацій у разі виявлення будь-яких порушень вимог щодо створення і діяльності релігійної організації (об’єднання), установлених Конституцією України, цим та іншими законами України (за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або прокурора). Змінами до статті 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» значно розширюється перелік повноважень Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, а саме надається право проводити релігієзнавчі експертизи діяльності релігійних організацій щодо виявлення підлеглості у канонічних та організаційних питаннях із центрами впливу релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України; видавати приписи щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи у місячний строк з дня видання такого припису та звертатися до суду з адміністративним позовом щодо припинення діяльності релігійної організації у разі невиконання нею приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи у встановлені строки. Також, Законопроектом пропонується змінити фундаментальну другу частину статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» словосполученнями, які безпосередньо вплинуть на діяльність всіх релігійних конфесій які здійснюють свою діяльність в Україні.

Враховуючи наведені положення, звертаємо увагу, що законопроект складено із численними порушеннями чинних Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки (Методичні рекомендації) від 27.11.2014р. Проект Закону розроблено на виконання плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 01 грудня 2022 року № 820, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 09 грудня 2022 року (протокол № 158). Однак, сам проект закону є таким що суперечить відповідному рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року в частині предмету змін в діюче законодавство та в частині відповідності до норм міжнародного права.

Крім того, що Законопроект розроблено з порушеннями Правил оформлення проектів законів, документ не відповідає національному законодавству та міжнародному праву. Найголовніше, Проект Закону грубо порушує основні положення Конституції України, згідно з якими Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (статті 1, 3 КУ); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8 КУ); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності; жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова (ст. 15 КУ); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 КУ); права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 КУ); кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23 КУ); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 КУ); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 КУ); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 КУ).

Враховуючи, мету прийняття законопроекту, яка полягає в унеможливленні діяльності в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України, в державі, яка здійснює збройну агресію проти України та сам текст запропонованих статей, вважаємо що документ у черговий раз направлений виключно на втручання у внутрішню діяльність релігійних організацій та порушення права людей на свободу віросповідання, яке є фундаментальним і гарантується державою. Здійснення цього права, дійсно може бути обмежене законом, але виключно і лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. В цьому контексті слід звернути увагу, що перелік підстав для обмеження є вичерпний і захист національної безпеки до нього не потрапляє. Тому прийняття законопроекту, який невиправдано обмежує права на свободу віросповідання релігійних конфесій в Україні лише з мотивів унеможливлення діяльності в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України є протиправним, незаконним по відношенню до кожної людини, яка сповідує ту чи іншу релігію.

Вважаємо, що можливість внесення будь-яких змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», особливо в частині обмеження свободи віросповідання, потрібно ретельно доопрацювати у відповідності до чинного законодавства України, міжнародних норм із обов’язковим обговоренням на Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій із залученням Робочої групи з узагальнення пропозицій, напрацювань і підготовки проектів законодавчих актів щодо свободи совісті в Україні, створеної при Комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Національне законодавство України містить цілу низку правових інструментів для захисту національної безпеки та має можливість притягнення до юридичної відповідальності за дії, що спрямовані на порушення національних інтересів, територіальної цілісності, державної безпеки та суверенітету України, не порушуючи межі правового втручання держави у сферу діяльності релігійних організацій. До прикладу на сьогодні вже діє норма закону, що у судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється у випадку засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, (колабораційна діяльність) передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України (п. 5, ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»). Але як ми бачимо законодавець пішов далі, та хоче припиняти діяльність релігійних організацій через встановлення афілійованості із центром впливу релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в країні агресорі, шляхом проведення релігієзнавчої експертизи діяльності такої релігійної організації. В той же час залишається незрозумілим, що має на увазі законодавець під терміном афілійованість, адже він запозичений з сфери господарського та фінансового права, які регулюють діяльність підприємств та організацій, що займаються бізнесом та отримують прибуток, що кардинально відрізняється від неприбуткової моделі діяльності релігійних організацій, які створюються з метою задоволення релігійних потреб. Члени релігійної організації не мають частки в статутному фонді, не отримують дивідендів, не володіють спільною частковою власністю, храмом, не випускають цінних паперів і т.ін.

Тому не дивлячись на політичний контекст та штучний суспільний запит, який формується маніпулятивними соцопитуваннями і повідомленнями ЗМІ, а також нікчемними рішеннями органів місцевого самоврядування, вважаємо, що цей законопроект є небезпечним для українського суспільства та усіх релігійних спільнот України. Оскільки запроваджує механізм невиправданого втручання у внутрішні справи релігійної організації, діяльність якої, на думку держави, буде мати загрозу національній безпеці! Окрім цього, цей механізм може бути застосований не тільки до УПЦ, а й до будь-якої іншої релігійної організації України (п.2 Законопроекту, зміни до ст.16). Також, наголошуємо, що відповідно до норм міжнародного права та Конституції України, національна безпека не є підставою для обмеження права на свободу віросповідання.

Оскільки законопроект суперечить нормам міжнародного права і Конституції України, не відповідає юридичній техніці, а також значно ускладнить процес європейської інтеграції для нашої країни, закликаємо Парламент виключити з порядку денного законопроект (№ 8371) та не виносити його на голосування.

КИЇВ. Священнослужителі Волинської єпархії здійснили чергову гуманітарну поїздку в Ізюм; у Вінницькій єпархії передали допомогу для поранених військових

КИЇВ. У різних регіонах нашої Батьківщини відбулися відспівування загиблих у боях вірян Української Православної Церкви