ЖИТОМИР. Митрополит Никодим вручив Почесному громадянину міста Володимиру Нікуліну орден святого Ярослава Мудрого

14.12.2020 news, Летопись епархий, Церковь и общество

Митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим від імені та за дорученням Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Митрополита Онуфрія вручив Почесному громадянину Житомира Володимиру Федоровичу Нікуліну Орден Святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого.
Церемонія вручення Ордену відбулася 10 грудня в Свято-Хрестовоздвиженському кафедральному соборі м. Житомира після подячного молебну. Під час служби возносились подячні молитви за збереження Храму в трудні часи, коли багато святинь опинилося під загрозою знищення.

Цю дату було обрано не випадково. 10 грудня 1900 року було освячено Свято-Хрестовоздвиженську церкву. І рівно через 120 років Митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим вручив високу нагороду рятівнику саме цього Храму, який врятував його від знесення майже 50 років тому.

Сам Володимир Федорович Нікулін згадує про це у книзі «Як це було», де є розповідь, яка називається — «Вибух не відбувся» щодо запобігання руйнування будівлі Хрестовоздвиженської церкви.

Під час Другої світової війни Житомир був дуже зруйнований, і кожна будівля, що зберіглася була надзвичайно цінною. Відразу після звільнення від німецьких окупантів у будівлі церкви були розміщені армійські продовольчі склади.

Коли фронт пішов далі, і стала організовуватися громадянське життя, приміщення першого поверху церкви віддали для обласної бази галантерейних товарів.

Згодом для цієї бази було, побудовано спеціальне приміщення на вулиці Вітрука і в 1972 році база переїхала туди. Будівля церкви спорожніла, і стало питання, що з нею робити далі, кому передати ключі, як її використовувати. Про передачу церкви не могло бути й мови, оскільки держава була антирелігійною і розвиток церков не заохочувалося.

За радянських часів керівна роль належала Комуністичної партії, тому вирішення питання було винесено на рівні першого секретаря обкому Компартії України К.П. Терехова.

Після недовгих роздумів він прийняв рішення, будівлю церкви знести і доручив виконати цю роботу голові облвиконкому В.А. Кременицькому, який визначив, що будівлю треба підірвати.

Володимир Федорович Нікулін живе поруч з цим Храмом, і кожен раз, йдучи на роботу, і з роботи милувався цими досконалими формами архітектури. У той час він працював начальником управління капітального будівництва облвиконкому, яке виконувало функції «Замовника» з будівництва об’єктів житлового, цивільного та комунального призначення в області. Обсяги будівництва були великими, питання виникали постійно і деякі вимагали рішення або узгодження з головою облвиконкому. Тому Володимиру Федоровичу доводилося часто заходити до нього в кабінет. Випадково почувши, що будівлю церкви збираються підірвати, він представив на її місці пустир.

Сам Володимир Федорович Нікулін у книзі «Як це було» розповідає про ці так:

«У мене защеміло серце. Я миттєво вирішив відтягнути час вирішення цього питання і сказав: «Віктор Олександрович, підірвати будівлю церкви та вивезти сміття буде коштувати дорожче, ніж відремонтувати і щось там розмістити.

у відповідь: Ну, ти скажеш? Він був дбайливий господар, економно витрачав бюджетні гроші, в цьому випадку йому довелося б шукати гроші на ці невдячні справи. Мабуть я потрапив в точку. Я запропонував доручити проектній організації скласти дві кошторису одну на вибух і вивезення сміття, а іншу на капітальний ремонт, і Ви переконаєтеся в цьому. Кременицький задумався і потім сказав: Ну, ось ти і ти постав.

Повернувшись до себе в кабінет, я подзвонив директору філії інституту «Укрремжілпроект» Рудюку Василю Васильовичу і запросив його до себе. Цей інститут займався виготовленням проектно-кошторисної документації на ремонт житлових будинків і громадських будівель. У нього були фахівці, які могли швидко і якісно виконувати роботи.

Ввійшов в кабінет Рудюк, я пояснив суть завдання при цьому уточнив що вивезення сміття слід передбачити в с. Кмитів для засипки вугільного розрізу і що кошторис на вибух повинна бути більше, ніж на ремонт.

Рудюк, мовчки вислухав мене і попросив: Володимир Федорович, плани поверхів та розміри будівлі я візьму в бюро технічної інвентаризації, але мені потрібно обстежити будівлю зсередини. Як я це можу зробити? Я тут же зателефонував керуючої базою галантерейних товарів Ганні Федорівні Мусієнко і попросив її завтра відкрити будівлю церкви для проектантів.

Днів через 10-12 подзвонив Рудюк і сказав, що він готовий до доповіді. Кошторис на вибух і вивезення сміття без приписок і завищень виявилася в півтора рази більше, ніж на ремонт.

Попередньо домовившись з Кременицьким про зустріч, ми зайшли до нього в кабінет, він встав з-за столу, привітався за руку і посміхнувшись запитав: «Що домовилися?»

Я подав йому кошторису. Кошториси складені без приписок і завищень. Кошторис на вибух і вивезення сміття в півтора рази більше, ніж на ремонт будівлі.

Сівши за стіл, Кременицький перегорнув обидва кошториси. Виписав на окремому аркуші підсумкові суми обох кошторисів і підняв телефонну трубку прямого зв’язку з першим секретарем обкому Компартії України — Тереховим. Мабуть він був задоволений результатами розгляду кошторисів, з піднесеним настроєм розповів Терехова про кошториси і додав, що грошей в бюджеті на вибух немає. Мабуть отримавши згоду на ремонт, поклав трубку сидів задумавшись.
Після хвилинного роздуми він запитав мене: «А що ти пропонуєш там розмістити?»

В мене була готова пропозиція: розмістити музей природи, який знаходився в будівлі костелу по вул. Леніна і не працював, тому що будівля аварійна. Мабуть погодившись з моєю пропозицією, Кременицький подзвонив начальнику управління культури облвиконкому Юрію Михайловичу Пилипчуку і задав питання: «Музей природи знаходиться в аварійному будинку, чому від тебе немає ніяких пропозицій? Вислухавши пояснення, Кременицький доручив йому підготувати рішення облвиконкому про розміщення музею природи в будівлі Хрестовоздвиженської церкви і проведення для цих цілей капітального ремонту будівлі з необхідною реконструкцією.

Ось так я став рятівником будівлі Хрестовоздвиженської церкви.

Капітальний ремонт будівлі тривав кілька років. Була замінено дах і покрівлю на всіх куполах і дзвіницях. Були виконані роботи з центрального опалення, водопроводу і каналізації. Відремонтовано зовнішні і внутрішні стіни і інші роботи. Кілька років створювалася експозиція. Музей природи був відкритий для відвідувачів в 1987 році і відразу став популярним. Тут зібрані унікальні колекції флори і фауни, скелет мамонта та інші унікальні експонати.

Музей працював двадцять п’ять років. У 2011 році будівлю було повернуто православної парафії, і 23 вересня на центральному куполі, був встановлений хрест, і почалося богослужіння. Музей спільно з церквою пропрацював ще рік і в 2012 році був закритий, а експонати вивезені.

Таким чином, з 2012 року будівля церкви використовується за своїм призначенням.

ХАРЬКОВ. Состоялся благодарственный молебен в честь уходящего года

ДНЕПР. Епископ Петропавловский Андрей молитвенно отметил день Тезоименитства