КИЇВ. Посли православних країн молились за літургією у Києво-Печерській Лаврі

Зокрема, в богослужінні взяли участь: Посол Республіки Білорусь в Україні – Ігор Сергійович Сокол, радник Посольства Грецької Республіки в Україні  –  Васіліос Бакаліс, Перший секретар Посольства Республіки Молдова в Україні – Іоан Буларга, Тимчасовий повірений Російської Федерації в Україні – Олександр Петрович Лукашик, радник – керівник Консульського відділу Посольства Румунії в Україні – Космін Чіпріан Журка, перший радник Посольства Республіки Сербія в Україні – Світлана Кошутович.

Під час Літургії Блаженніший Митрополит Онуфрій на Херувимській пісні пом’янув Предстоятелів Помісних Церков тих країн, Посли яких були присутні за богослужінням. Після завершення Літургії Його Блаженство звернувся до дипломатів з коротким вітальним словом:

«В сьогоднішній день свята Торжества Православ’я хотів би особливо вітати Послів та представників Посольств православних держав – Білорусі, Греції, Молдови, Росії, Румунії, Сербії.

Наші країни і народи об’єднує спільна православна віра і для нас вже стало доброю традицією в цей день розділяти радість свята Торжества Православ’я разом з нашими братами і сестрами по вірі. Сьогодні Православ’я в Україні і в усьому світі переживає складні випробування, про які всім нам відомо. Але нехай не убоїться серце наше і не смущається.

Ми твердо віримо, що і з цих випробувань Свята Православна Церква вийде переможницею, як це вже було багато разів в історії. Настане час і Свята Церква святкуватиме Торжество і над нинішніми розколами і негараздами. Важливо, щоб всі ми залишалися вірні Святому Православ’ю, зберігали чистоту православної віри, і тоді Господь Своїм Покровом збереже кожен православний народ, кожну Помісну Православну Церкву, кожну з наших православних країн.

Шановні панове Посли та представники Посольств православних країн! Прийміть мою сердечну вдячність за вашу сьогоднішню присутність і спільну молитву з нами за Божественною літургією. Нехай Господь збереже, утвердить і благословить всі наші боголюбиві православні народи миром, процвітанням і благополуччям на многая і благая літа!».

Після завершення Літургії в резиденції Предстоятеля Української Православної Церкви в Києво-Печерській Лаврі відбувся урочистий прийом для дипломатів та гостей свята. Під час прийому Блаженніший Митрополит Онуфрій в своїй промові сказав наступне:

«Це свято бере свій початок з 843 року, коли в першу Неділю Великого Постудуховенство і віруючий народ вийшли хресною ходою на вулиці Константинополя, несучи в руках святі ікони. Цей день вважається перемогою Церкви над єрессю іконоборства, яка перед цим тривалий час терзала Тіло Церкви. З того часу кожен рік в першу Неділю Великого Посту Свята Церква святкує це свято і вкладає в нього вже більш ширший смисл – перемогу Церкви над всіма єресями і розколами. Не дивлячись на те, що після цієї події і до теперішнього часу було немало негараздів в Церкві, історія при цьому свідчить, що з допомогою і благодаттю Божою Церква Христова все це успішно подолала.

З часу нашої з вами останньої зустрічі рік тому тут в цій Святій Лаврі наша Українська Православна Церква, а також і все світове Православ’я знову зіткнулися з серйозними викликами, про які ви всі знаєте. Сьогодні наша Українська Православна Церква переживає часи своїх випробувань. Однак, ці випробування приносять користь Церкві. В нас відбирають храми, але наші общини залишаються вірними Церкві і ще більше укріплюються; на нашу Церкву зводять наклепи, але наші храми наповнені людьми, які не вірять в неправду, але шукають істину. Як говорив святий апостол Павел – «злословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; хулять нас, ми молимося» (1 Кор. 4:12-13).

Чому Церква не зникає? Чому Православ’я не гине? Тому, що Церква створена Самим Господом і Богом і Спасителем нашим Іісусом Христом, Який сказав, що навіть ворота пекла не переможуть Церкви (Мф. 16:18). Тому, що Церква – творіння рук Божих, а не людських. На моє глибоке переконання, якби 2 000 років тому Господь не створив Святу Церкву і не набув би її Кров’ю Своєю (пор. Діян. 20:28), то нашого світу сьогодні вже могло б не існувати. Кінець людської історії наступив би набагато раніше. Але Господь Своїм пришестям, Своєю Хресною смертю і воскресінням, Своїм вченням дав нове життя цьому світу. Так, гріх в світі продовжує існувати, але, як ми знаємо зі Священного Писання: «там де примножився гріх, стало більше благодаті» (Рим. 5. 20). Наш світ сьогодні потребує святості, і ця святість є в Церкві.

Часто політики чи державні мужі і взагалі світські люди сприймають Церкву виключно як якусь соціальну чи ідеологічну силу, при цьому ігноруючи чи не розуміючи її містичної, духовної природи. Звичайно, в Церкви є великий потенціал, але якщо  Церква перетворюється лише в соціальну чи ідеологічну структуру, обслуговуючи чиїсь земні інтереси і забуває про своє небесне, божественне походження, то вона втрачає силу, вона втрачає ту євангельську сіль, про яку говорить Спаситель. Тоді Церква перестає бути Церквою. І серця віруючих людей це дуже тонко відчувають. Ось чому наші храми повні, як ви бачили сьогодні. Тому що Церква не втратила силу; тому що Церква не перестала бути джерелом божественної благодаті; тому що Церква не перестала бути колодязем води живої, до якого приходить втамувати свою духовну спрагу кожна віруюча душа. «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже! Прагне душа моя до Бога сильного, живого» (Пс. 41:2-3), – говорить святий пророк Давид.

Ваші Високоповажності, шановні панове Посли і представники Посольств православних держав!

Вважаю, що в цей день ми маємо пам’ятати про силу і значення Церкви і нашої православної віри. Про значення Церкви як місця присутності Бога на землі, в наших народах і в наших державах. Звичайно, де діє Бог і сіє добрі зерна Свої, там одразу ж намагається посіяти й диявол плевели свої, як про це говорить нам євангельська притча. Добро і зло присутні в цьому світі і розвиваються паралельно, але це не повинно нас бентежити, адже Бог присутній і діє серед нас, а ми покликані бути співробітниками Йому, покликані бути на стороні добра, на стороні Бога. Мені здається, що поки в наших країнах є Православна Церква, через Яку Господь прикликає до Себе наші народи, ми будемо зберігатися в історії, ми не зникнемо. Історія багатьох наших православних народів, які тривалий час знаходилися під владою іновірних і не мали своєї державності, а потім відновили чи отримали її, зберігаючи при цьому вірність Богу і Його Святій Церкві, є показовим прикладом цьому».

На завершення свого слова Блаженніший Митрополит Онуфрій попросив дипломатів передати поклін Предстоятелям їхніх Церков, а також побажав, щоб«Господь зберіг всі наші Помісні Православні Церкви в єдності, допоміг подолати всі розколи й негаразди, а також зберігав наші народи, держави й усіх нас – служителів та вірних чад Своїх, в мирі і однодумності!».