Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

БОРИСПІЛЬ. Голова юридичного відділу єпархії: «Прийнятий Верховною Радою України законопроект № 5309 порушує не тільки конституцію та закони України а і норми міжнародного права»

20 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» (колишній законопроект № 5309).

Прийняттям зазначеного Закону порушено норми Конституції України та інших українських та міжнародних законодавчих актів щодо рівності всіх конфесій та права вільно сповідувати свої релігійні погляди.

Так, у статті 35 Конституції України зазначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Положення відповідного змісту, які повністю узгоджуються із положеннями ст. 35 Основного Закону України, містить ст. 18 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. Там зокрема зазначено, що кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Згідно статті 9 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 14 розділу 1 цієї Конвенції забороняється дискримінація за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Вищезазначні порушення Конституції України та норм міжнародного (європейського) права є тим більш незрозумілими, оскільки держава Україна взяла курс на європейську інтеграцію. Так, 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. А 1 вересня 2017 року після тривалого процесу ратифікації Угода про асоціацію між Україною та ЄС набула чинності у повному обсязі.

В Преамбулі Угоди про асоціацію з ЄС зазначено, що її ключовими елементами є спільні цінності, на яких побудований Європейський Союз, а саме: демократія, повага до прав людини і основоположних свобод та верховенство права.

Отже, курс на європейську інтеграцію нашої держави є не тільки послідовністю дій щодо входження України до ЄС, а перш за все це курс на дотримання європейських цінностей, серед яких свобода совісті та релігії посідає одне з найважливіших місць.