РIВНЕ. Юні острожани відпочивають на березі української Атлантиди

15.08.2016 news, Церковь и общество

Гарною літньою традицією стали поїздки юних вихованців недільної школи Свято-Воскресенського храму міста Острог до Бакоти, у Національний природний парк «Подільські Товтри». “Шматочком раю на землі” називають ці місця діти, які уже побували тут, серед буйної зелені, мальовничих скель та розлогої річкової заплави. Всевишній щедро обдарував цей край і неймовірною природою, і багатою історією. Скелі над плесом Дністра пам’ятають ще набіги Батия, а у 80-тих роках ХХ століття на дно Бакотського моря — Дністровського водосховища — лягло три села.

Тутешні місця намолені — поруч із Бакотою, на висоті близько 70 м., на терасі стрімкого схилу Білої гори знаходиться Бакотський печерний Свято-Михайлівський монастир. Обитель була зруйнована у 1963 році, ікони, хрести, дзвони, церковне начиння — щось новітні богоборці спалили, щось скинули в урвище над Дністром. Зараз тут, як мовчазні свідки тих подій, залишилися тільки печери, дух Божої благодаті над місцем, де стільки років звершувалася молитва, та три джерела із цілющою водою.

Цього року у Бакоті відпочивають понад тридцятеро учнів недільної школи разом із педагогами та настоятелем Свято-Воскресенського храму протоієреєм Віктором Земляним.

— Поїхали оздоровитися духовно і фізично, — наголошує отець Віктор. І справді, місце для відпочинку дітей тут пречудове, а за температурними показниками Бакота не програє навіть кримському “Артеку”. Пейзажі дійсно нагадують південь із його особливим кліматом, якби не лісисті схили Подільських Товтр.

— Саме ці скелі із вивітрених сланців зусібіч захищають від вітрів, тому тут затишно, тепло і комфортно навіть для найменших, — пояснює священик. — Додому діти приїздять засмаглі, зміцнілі й ще довго згадуть Бакоту.

Дітвора живе у літніх дерев’яних будиночках, смакує їжею приготованою власноруч, досхочу купається у Дністрі та розважається на свіжому повітрі. Спортивні ігри, риболовля, конкурси та змагання — кожен може вибрати собі заняття до душі. Ранок у православному таборі починається з молитви, нею ж завершується день, з молитвою готується їжа, її словами дякують Господу і за хліб насущний. А ще у такій неформальній обстановці можна без поспіху порозмовляти із духівником та почути відповіді на усі свої, часом, зовсім непрості питання.

А ввечері у розпорядженні дітей — увесь обшир зоряного неба і довгі вечори розмов та пісень біля вогнища — під покровом Всевишнього.

РОВЕНЬКИ. Епархия отметила День тезоименитства своего правящего архиерея

РОВЕНЬКИ. В кафедральном городе состоялась вторая часть ежегодного крестного хода