РІВНЕ. Здолбунівське благочиння відкрило сезон молодіжних з’їздів

23.06.2016 news, Летопись епархий

Як проводити літнє дозвілля православній молоді? Де знайти друзів, близьких по духу? Ці питання актуальні і тим молодим людям, які вже твердо стоять на шляху віри, і тим, хто тільки робить перші кроки до храму. На ці питання ми навряд чи змогли би дати відповідь, якби теплого літнього дня не завітали на відкриття 5-го З’їзду православної молоді Здолбунівського благочиння, що проходить у селі Мости. Волинська природа, чисте повітря, напоєне запахом квітучої липи і свіжої трави, невеличкий акуратний, наче ляльковий, храм, ряди маленьких і великих наметів Дітям тут добре, – одразу подумалось. Отець Юрій Линка, багаторічний організатор з’їзду, розповідає, що цьогоріч на з’їзді зібралося близько сотні православних підлітків з усієї Здолбунівщини. Вік учасників – в середньому від 15 до 18. Усі місця у таборі заповнені, приїхало чимало молодих людей, яких не було у списках зареєстрованих. – Вони приїхали з власними наметами, і тільки просили дозволу долучатися до спільних бесід, ходити на лекції і обговорення, щоб мати змогу проводити час разом з усіма. Розпорядок дня у православному таборі спонукає до дисципліни: молитва, зарядка, сніданок, їжу, до слова, готують священики. Далі бесіди, дискусії, обговорення чергуються з брейн-рингами, квестами, спортивними змаганнями. – Завтра у нас Хресна хода до джерела, тут неподалік у лісі. Там разом служимо молебінь, освячуємо воду, – емоційно анонсує хлопчина із Гільчі. Священики розповідають, що діти зайняті увесь день. Увечері, після вечірніх молитв – традиційні посиденьки біля вогнища. Щорічно з’їзди — тематичні, цьогоріч розглядатимуть чотири Євангелія. Цікавимося в отців-організаторів, чи не складно підліткам сприймати такий об’єм інформації. Отець Юрій посміхається: – Першочергове наше завдання – зацікавити так, щоб вони від тих смартфонів відірвалися. – І продовжує уже серйозно: – Для священиків, які працюють тут, – це постійна потреба переформатування стилю викладу, стилю роботи. Отці звикають до монологу, як на проповіді у храмі. Тут довго не поговориш, діти просто-на-просто не будуть тебе чути. Бесіда, коли лектор задає тон розмови, а дитина сама розмірковує, і вони разом приходять до логічних висновків – це найпродуктивніша форма роботи. А точки над «і» розставляє священик. Отець Юрій розповідає, що новий матеріал частково подається і у лекційній формі, але супроводжується активним обговоренням у невеликих групах. Загалом, священики діляться, що у підлітків, і це дуже помітно, нема можливості висловитися, вони хочуть виговоритись. Відтак, коли таку можливість отримують – тішаться, а у дружній бесіді це приносить хороші плоди. – У школі від них хочуть чути тільки правильні речі, там їх оцінюють, а тут вони мають змогу висловити власну думку, не залежно, правильна вона, чи не зовсім, – долучається до розмови отець Олександр Карпюк, який започатковував традицію молодіжних з’їздів у Здолбунівському благочинні. – Обговорення проходить таким чином, що у фіналі дитина сама бачить власні помилки, і усвідомлює їх. Але відсутність оцінних суджень не закриває підлітків у собі, вони не бояться помилятися. Віка Атаманюк – учасниця православного з’їзду із села Копитків. На такому таборі вперше, тому їхала сюди із хвилюванням, але тепер, – зізнається, – хочеться, щоб ці кілька днів розтягнулися на довше. Хочу більше дізнатися про Православ’я, познайомитися зі своїми однодумцями. Однодумців-ровесників хотіли знайти й інші наші співрозмовники. – Підлітки, навіть давно воцерковлені, зараз дезорієнтовані, – пояснює нам тенденцію отець Олександр. – У храмі їм говорять одне, увечері в нічному клубі те, про що розповідали вранці, перевертається з ніг на голову. Перевага табору в тому, що тут немає суворих настанов чи повчань. Тут є молитва, тут є дисципліна, тут є дозвілля. Вони бачать, що це дозвілля можна поєднувати і з вірою, і з молитвою, і робити так, щоб те, що весело і приємно, не йшло урозріз із заповіддю Божою. Мета наших зібрань тут – показати, що можна жити повноцінним життям, отримувати від нього задоволення, і робити це без шкоди для власної душі. В учасників табору попереду – п’ять днів неформальних розмов і обміну думками про те, якою повинна бути сучасна православна людина, яке місце у її житті займає віра, веселих розваг і нічних посиденьок біля багаття. Додому вони повезуть, сподіваються організатори, приємні враження. – Час зараз неначе пришвидшився. Ми намагаємося показати, що треба жити тут і зараз, і кожну хвилиночку використовувати для власного спасіння. Завтра може і не бути, і треба цінувати те, що Господь дарує уже сьогодні. Дякувати Йому за це, – насамкінець, зауважує отець Олександр. – Ми сіємо, а що зійде – Бог управить. Хочеться вірити, що коли у житті цим сьогоднішнім юнакам і дівчатам доведеться робити вибір, наші посіви дадуть гарний плід. А ми побачили на з’їзді стільки світлих юних облич , стільки допитливих очей і душ, які шукають істину, відчули поруч, що мимоволі зраділи: у нашого майбутнього є надія. І, можливо, саме заради них Господь переведе стрілку на годиннику вічності й залишить нам хоч дещицю часу для покаяння.

ЛУЦЬК. Випускники ВДС отримали дипломи бакаларвра богослів’я

КИЇВ. Відомий виконавець сучасної музики відвідав Предстоятеля УПЦ