Май 22nd, 2013

НІЖИН. Владика Іриней освятив храм на своїй малій батьківщині

18 травня єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней освятив храм на честь святителя Николая, архієпископа Мирлікійського, Чудотворця в селі Ладижинка Уманського району Черкаської області.
Першу Божественну літургію в новому храмі очолив митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел у співслужінні архієпископа Уманського і Звенигородського Пантелеімона та єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея.
Саме в Ладижинці пройшли дитячі та юнацькі роки єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея, який став ініціатором та натхненником зведення в рідному селі Миколаївської церкви. В цей святковий день Владика Іриней передав до новозведеного храму ікону священномученика Леонтія (Гримальського).

Майбутній священномученик народився 10 липня 1869 року в сім’ї псаломщика Стефана Авксентійовича Гримальського. Батько його, Стефан Гримальський, свого часу навчався в Уманському духовному училищі, але був звільнений звідти і став учителювати в церковнопарафіяльній школі с. Юрківки Уманського повіту. З 23-го травня 1867 року його переведено на паламарське місце в с. Кузьмину Греблю, а вже звідти в 1869 році С. Гримальського призначено псаломщиком у с. Ладижинку. Нова дерев’яна Різдво-Богородицька церква в Ладижинці була збудована в 1863 році. Церковний клір складали: священик, дячок і просфорниця. Священицьку посаду обіймав Василій Львович Куницький, просфорницею служила священицька вдова Анна Василівна Стебницька, а псаломницькі обов’язки виконував Стефан Гримальський.
Ладижинська парафія була великою. На її території розміщувалось більше 370 дворів, в яких мешкало 3 089 осіб (1507 чоловіків і 1582 жінок). У сім’ї псаломщика Стефана Гримальського син Леонтій, досягши відповідного віку, вступив до Уманського духовного училища.
Закінчивши Уманське духовне училище, Леонтій Стефанович Гримальський продовжив навчання в Київській духовній семінарії. Закінчив він її по першому розряду 28 червня 1892 року і до 23 червня 1894 року учителював у церковнопарафіяльній школі с. Русалівки Уманського повіту. Дещо згодом, 31 липня 1894 року, він був висвячений на священика с. Пісчаної Звенигородського повіту, де служив чотири роки. Батюшка протягом всього свого життя сумлінно виконував священицьке служіння.
Але у 1938 році його арештували й ув’язнили. На допитах слідчі НКВС звинувачували 69-річного протоієрея у залякуванні прихожан майбутньою війною, у розмовах на політичні теми, у контрреволюційній діяльності, у недовірі до радянської влади, комуністичної партії і конституції. Винним у цих звинуваченнях отець Леонтій себе не визнав. Та «трійка» НКВС 21 лютого 1938 року ухвалила вирок про смертну кару. Через декілька днів протоірей Леонтій Стефанович Гримальський був розстріляний.

22.05.2013 Evgen Летопись епархий