Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

24.01.2012. КИЇВ. Намісник Іонинського монастиря нагороджений Відзнакою Предстоятеля Української Православної Церкви

22 січня в день пам’яті преподобного Іони Київського, засновника Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря, Божественну літургію в обителі з нагоди престольного свята звершили єпископи Сєверодонецький і Старобільський Агапіт, Васильківський Пантелеімон, Городницький Олександр і намісник монастиря єпископ Обухівський Іона.
Владикам співслужили намісник Київського Архангело-Михайлівського Звіринецького чоловічого монастиря архімандрит Касіан (Шостак), братія Іонинської обителі в священному сані та священнослужителі столичних храмів.
Цього дня виповнилося 110 років від дня преставлення преподобного Іони, і до обителі прибули численні віруючі вшанувати святого Київського чудотворця, мощі якого нині почивають в усипальниці під Свято-Троїцьким собором.
За богослужінням були піднесені особливі молитви про здоров’я Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира.
Після Літургії архієреї, духовенство та миряни поздоровили намісника обителі єпископа Іону з Тезоіменитством.
У слові привітання перший намісник відродженого в 1991 році Свято-Троїцького Іонинського монастиря єпископ Сєверодонецький і Старобільський Агапіт відзначив труди єпископа Іони з відновлення після тривалих років занепаду як самої обителі, так і її численних соціальних, місіонерських та просвітницьких проектів. Дотримуючись настанов преподобного старця Іони, і нині братія монастиря під керівництвом намісника активно розвиває доброчинну, видавничу діяльність, опікується людьми з вадами слуху, дітьми-сиротами та інвалідами. За підтримки та сприяння єпископа Іони при обителі виник молодіжний волонтерський рух, з якого згодом сформувалося Братство преподобного Іони Київського — потужне об’єднання православної молоді, що на сьогодні нараховує близько 400 активістів і здійснює проекти соціальної допомоги за більш ніж 15 напрямками.
Від імені Блаженнішого Митрополита Володимира єпископа Іону привітав вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Пантелеімон. З нагоди 40-річчя та за особливі заслуги перед Українською Православною Церквою він вручив єпископу Іоні високу церковну нагороду — Відзнаку Предстоятеля Української Православної Церкви.
Преподобний Іона Київський народився в 1802 році на Полтавщині. У свій час 8 років ніс послух у преподобного Серафима Саровського. Згодом з благословення преподобного Серафима перейшов до Брянської Білобережної пустині.
В 1843 році прийняв чернецтво з іменем Іона. В 1851 за бажанням Київського митрополита Філарета його було переведено до Київського Миколаївського монастиря. У 1858 році рукоположений у сан ієромонаха, і через два роки, в 1860 році, переведений до числа братії Києво-Видубицького монастиря.
Ієромонах Іона вирізнявся своєю духовною досвідченістю і благочестивим життям, і багато киян шукали нагоди отримати його пораду і настанову, бути його духовними чадами.
1 березня 1861 року у Видубицькому урочищі старець Іона мав видіння Божої Матері у стовпі вогню, Яка повеліла йому заснувати на цьому місці монастир. На снігу залишилися сліди Пречистої. Пізніше тут було встановлено хрест. 9 березня 1862 року Пресвята Богородиця знову з’явилася подвижникові, і знову в саду. Через два роки тут освятили домову церкву на честь Святої Трійці, і преподобний Іона отримав наказ жити при ній. А навесні 1866 року чернецьку громаду внесли до реєстру монастирів.
Наприкінці ХІХ століття кількість братії Свято-Троїцького Іонинського монастиря перевищувала 450 чоловік, а число паломників щороку сягало 100 тисяч. Найбільше славилася обитель саме своїм настоятелем — старцем Іоною, інших святинь або визначних пам’яток вона на той час не мала. У народі монастир називали Іонинським, або «монастирем отця Іони».
Старець відійшов у вічність у ніч з 8 на 9 січня 1902 року. Був похований в усипальниці під Свято-Троїцьким храмом. Коли в радянські роки обитель стояла закритою і храму загрожувала перебудова, мощі святого Іони перенесли на міське Звіринецьке кладовище, що розташоване неподалік. Після відродження монастиря на початку 1990-х років мощі старця знову повернули до храмової усипальниці. Їх переклали у мармурову раку, а стару домовину преподобного з добре збереженим поховальним чернечим одягом встановили окремо у тому ж храмі.