Леонід Кучма: “Митрополит Володимир був серед тих, хто твердо вірив в Україну, у нашу здатність подолати труднощі становлення держави”

01.11.2010 archive, Вестник №110, Тема номера

Замислюючись над ювілеєм Його Блаженства, я відтворюю у пам’яті той духовний шлях, який пройшла Україна за роки незалежності. Адже усі ми вийшли із атеїстичної тоталітарної держави, у якій серед переслідуваних був і Всевишній.
З Блаженнішим Митрополитом Володимиром вперше я зустрівся, коли ще був прем’єр-міністром України. Це були надзвичайно складні перші роки незалежності. Складні і в економіці, і в суспільних справах. Питання стояло дуже гостро — бути чи не бути Україні як державі. Практично розвалена економіка стала причиною важких випробовувань кожного громадянина. У зв’язку з цим поглиблювалася зневіра у самій ідеї незалежності, підточувалася віра у спроможність утримати державу. Ці гострі питання обговорювалися як у суспільстві, так і в середовищі політиків, державних діячів.
Я добре пам’ятаю, що Митрополит Володимир був серед тих, хто твердо вірив в Україну, у нашу здатність подолати труднощі становлення держави. Ще тоді мене вразив його державницький розум і тверда, послідовна патріотична позиція. Уже потім я довідався, що, несучи послух у Росії, він ніколи не забував, що він українець. Духовний пастир завжди прагнув бути корисним своїм землякам, а відтак і своїй державі.
Хотілося б сказати і про енциклопедичні знання Блаженнішого Митрополита, його глибоку мудрість. Відкрию секрет, що я як Президент мав потребу радитися із найавторитетнішими представниками нашої еліти. З їхньою позицією я звіряв свої роздуми при прийнятті історичних рішень. Серед цих світочів нації був і Митрополит Володимир.
Замислюючись над ювілеєм Його Блаженства, я відтворюю у пам’яті той духовний шлях, який пройшла Україна за роки незалежності. Адже усі ми вийшли із атеїстичної тоталітарної держави, у якій серед переслідуваних був і Всевишній. Тому десятиліття президентства я сприймаю і як всеохоплююче навернення людей до Бога, всеосяжне повернення до наших християнських витоків.
Я ніколи не забував, що я — православний християнин, хрещений моєю релігійною мамою у післявоєнні роки. Тому, перебуваючи на посту Президента, вбачав свою місію і в тому, щоб всіляко сприяти християнізації України.
Є багато показників соціально-економічного зростання нашої держави, але я завжди із гордістю буду пам’ятати ще про одну цифру — за роки мого президентства збудовано і відновлено до чотирьох тисяч церков. Це титанічна праця нашого народу і духовенства. І у числі цих місіонерів я хотів би назвати Митрополита Володимира. Важко навіть перелічити усі храми, які ми відкривали у різних регіонах разом. Це, перш за все, церква у моєму рідному селі Чайкіно, храми у Печерській Лаврі і Новгород-Сіверському монастирі, Володимирський собор у нетлінному Херсонесі, звідки бере початок українська християнська цивілізація.
Нехай благословить Вас, Владико, Господь на нові звершення в ім’я віри Христової і Української держави!
Дай вам, Боже, здоров’я на многії і благії літа!”

Профессор Александр Дворкин: «Лучший способ выйти из секты – не попадать в нее»

29.10.2010. ЛУЦЬК Молодіжне товариство внашувало день пам’яті небесного покровителя