23.11.2010.КИЇВ. До 75-річчя Блаженнішого Митрополита Володимира вийшла книга протоієрея Діонісія Мартишина
Рецензія на книгу протоієрея Діонісія Мартишина «На шляху до віри: основи Православ’я».
Ця книга рекомендована до друку Синодальним відділом релігійної освіти та катехизації Української Православної Церкви, вона присвячена славній даті – 75-річчю Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви й адресована «викладачам недільних шкіл, студентам, слухачам катехізаторських курсів, широкому колу читачів», як зазначається в анотації.
Ця книга давно на часі, бо, за словом Федора Достоєвського, «у світі сатана бореться з Христом, а поле битви – серця людей», що підтверджує пророча думка Ліни Костенко: «Чую увертюру Апокаліпсису».
Незалежна демократична Україна переживає глибоку системну кризу, найстрашніша з якої – криза духу, криза моралі, криза віри, що виражається у багатьох ознаках, зокрема: втрата сенсу життя частиною молоді, суспільства; знецінення Богом дарованого життя; розчарування у ставленні до влади й владоймущих; криза життєвих цінностей і смислів особистості, яка опинилася в ситуації псевдоринкової економіки; жагуча потреба осмислити існуючі в суспільстві моделі (типи) поведінки особистості відповідно до істинних, а не фальшивих життєвих стратегій; неготовність соціальних працівників, педагогів, психологів до надання ефективної практичної допомоги суспільству, молоді у розробці прогресивних, дієвих технологій формування життєвих стратегій, подоланні життєвих криз; дефіцит Милосердя, поваги до Материнства, Дитинства, Старості, Інвалідності; виклики людській гідності, нищення традиційної християнської моралі, домінування агресії, ненависті, соціальної заздрості, розбрату, недовіри; послаблення (вихолощення) благородної духовно-моральної місії освіти в Україні у плеканні Богоподібного образу людини, забезпеченні фізичного, психічного, морального, духовного здоров’я народу, про що попереджав Тарас Шевченко: «Умийтеся! Образ Божий багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших…»
Україна, наукова, освітянська громадськість, усі прогресивні сили суспільства шукають пріоритети, виявляють осередя всіх криз – кризу духу й моралі, подолання якої становить нині духовно-моральну безпеку суспільства ХХІ ст.
На жаль, ця криза вразила й інші країни, зокрема, у США склали ТОР – 10 «нерозв’язних» питань нинішнього століття. Для цього спеціалістам пошукової системи Ask Jeeves довелося проаналізувати біля мільярда запитів, зроблених на сайті Інтернету. Зверніть увагу на смисловий хаос цієї «топ-десятки» так званих «нерозв’язних питань»:
1. У чому смисл життя?
2. Чи є Бог?
3. Чи правда, що блондини є більш життєрадісними?
4. Який кращий спосіб схуднути?
5. Чи існують інопланетяни?
6. Хто найвідоміша людина світу?
7. Що таке кохання?
8. У чому секрет щастя?
9. Чи правда, що Тоні Сопрано вмер?
10. Як довго я буду жити?..
Коментувати тут, власне, нічого, бо, як говорили древні, «розумному досить».
Додамо лише найчастотніші стресори (причини страхів) учителів-зарубіжників (російської мови та літератури) Херсонської області й міста Херсона, які ми отримали в анонімній формі у жовтні 2010 р. в Південноукраїнському міжрегіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів: відсутність політичної еліти в Україні; страх за майбутнє дітей і онуків; корупція; думки про Армагеддон; духовний занепад; несправедливість; екологічні катастрофи у всьому світі; матеріальна незабезпеченість; «безкоштовна» медицина; лицемірство; жорстокість; байдужість; заздрість, екологія України; конфліктні ситуації в колективі; страх втратити роботу; зрада рідних, близьких, друзів, колег; небажання дітей вчитися; негативна роль телебачення (ЗМІ) тощо.
Якщо у такому стані душа сучасного наставника, «совісті народу», за словом К.Д.Ушинського, то що можна сказати про духовно-моральну кризу суспільства?
Як пише Святійший Кирил, Патріарх Московський і всієї Русі, «мета нашого буття – бути з Богом, уподібнитися Богу, жити у згоді з Божественним моральним законом і завдяки цьому віднайти гармонію духовного і матеріального начал, душевну рівновагу, спокій, радість, мир і благополуччя. Ця повнота життя мовою Церкви йменується спасінням. Віднайти таку повноту – означає не тільки знайти її в нинішньому тимчасовому житті, але через безсмертя душі перенести її у вічність» (Святейший Кирилл, Патриарх Московский и всея Руси. Слово Пастыря. Беседы о православной вере. – М., 2010. – С. 41).
Отже, суспільство має усвідомити спасительну, консолідуючу роль релігійного фактора в Україні, бо традиційна християнська віра, православна культура, православна педагогіка, християнська етика, просвітництво інтегрують людей в єдину, соборну спільноту, формують істинну, а не фальшиву систему цінностей.
Необхідно посилити співпрацю держави і Церкви у виробленні підходів до духовно-моральної культури суспільства, у духовній реабілітації особистості, а християнство має значний позитивний досвід такого духовного перетворення – «святої стійкості», за словом Григорія Сковороди.
Усе це свідчить про особливу актуальність книги протоієрея Діонісія Мартишина «На шляху до віри: основи Православ’я», у передмові до якої єпископ Макарівський Іларій, вікарій Київської Митрополії, Голова Синодального відділу релігійної освіти та катехізації УПЦ зазначає: « Виняткова цінність цієї книги полягає в тому, що автор навчає сучасну людину філософському мисленню та філософсько-богословській творчості».
Книга написана людиною талановитою, високоосвіченою, педагогічно досвідченою, незважаючи на молодий вік автора. Протоієрей Діонісій Мартишин – директор духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів, завідувач кафедри православної культури та теології МАУП, кандидат богослів’я, доцент Київської Духовної Академії, член Синодального відділу релігійної освіти та катехізації УПЦ, людина активної життєвої позиції.
Я знаю автора понад 7 років, кілька років творчо співпрацювала в МАУП та за її межами, знаю його щиру любов до обраного служіння Богу і суспільству, особливий потяг до молоді, студентів, великий успіх його живого, полум’яного слова, гомілетичного дару від Бога, бо саме за такими молодими богословами охоче йде наша молодь, їм довіряє, їх наслідує, через них спасається, зокрема, через релігійну освіту й духовно-моральне просвітництво.
Зміст книги становить собою короткий виклад основних учень Православної Церкви, поданий синкретично, в єдності віри, практики й самого життя віруючої людини, що надзвичайно актуалізує та збагачує її сприйняття.
Книга гарно структурована, складається з 4-х глав:
I. Пошук Бога.
II. Основи православного віровчення.
III. Основи церковного життя.
IV. Церква у сучасному світі.
У них вміщено 17 параграфів (підрозділів), є передмова та післямова автора, передмова єпископа Макарівського Іларія, а також додано цікавий, інформативний параграф «Православне життя у МАУП», де, за словом Предстоятеля УПЦ Блаженнішого митрополита Володимира, докладаються зусилля не тільки до будівництва нових храмів, але й піклуються про храми душ людських», зокрема, на рівні просвітницької та місіонерської діяльності, синергії світської й релігійної освіти.
Книга написана гарною, ясною мовою, матеріал викладено логічно, струнко, чітко, дозовано для сприйняття.
Особливу її цінність, на нашу думку, має глава IV «Церква у сучасному світі», де досить гостро, актуалізовано, з яскравими прикладами подається інформація: «Християнин і світ», «Соціальна активність християн», «Виклики часу». Це дуже збагатило книгу, визначило її аксіологію.
Часом богословська думка звучить загострено, полемічно, критично й тривожно: «Для багатьох пересічних громадян нашого суспільства віра у Христа – це не повнота істини і новий рівень буття в єдності з Богом, а нова тоталітарна ідеологія соборного імперського колективізму або периферійного націоналізму». Або цілком справедливо стверджується: «Люди роками стоять в одному храмі поруч, не знаючи, як звати один одного… У нас завжди співіснує жертовна любов до всього людства, до всього Всесвіту з ненавистю й злістю стосовно ближнього; «щирий, свідомий» патріотизм із «корупцією соборності» й розбазарюванням народного надбання. Це особливо варто мати на увазі при розкритті характеру впливу політичних міфів на свідомість і духовний світ людини» тощо.
Автор активно живе життям Церкви і суспільства, вкладає потужну духовну енергію в свій «Текст – Життя», а словом віри, надії, любові бореться за високу духовну якість соціального життя, релігійного буття, тому що «християнин живе не у «музеї духовності», і «долі історії», а в реаліях «сьогодення і людської дійсності».
Ця книга збагачена мудрими думками, пророчими словами Велетів Духу християнської культури, Православної Церкви, які поглиблюють зміст кожної глави, задають їй «тон» та певну стилістику.
Молоді, юні читачі книги «На шляху до віри: основи Православ’я» протоієрея Діонісія Мартишина знайдуть у ній ясні відповіді на свої численні запитання й сумніви, бо вона наповнена євангельським світлом, апостольським оптимізмом, божественною мотивацією та сенсом христоцентричного буття, лунає у душах і серцях яскравим християнським етосом і пафосом.
Ця книга – на часі, бо, за словом Ліни Костенко:
Не допускай такої мислі,
Що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі:
Немає часу на поразку!
Тому щиро говоримо своєму колишньому кращому учневі з українського красномовства: З Богом! Нехай світло Віфлеємської Зірки осяває Ваш шлях до Храму сердець читачів!
Г. М. Сагач,
доктор педагогічних наук,
професор, академік трьох
Міжнародних академій, координатор
освітніх програм «Україна-Данія»,
проректор Міжнародного народного
університету третього віку товариства «Знання» України,
кавалер ордена Святої Варвари
23.11.2010. Виктор Янукович наградил митрополита Владимира орденом Свободы
23.11.2010. КИЕВ. Святейший Патриарх Кирилл прибыл в столицу