Архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній. Вплив предмета “Християнська етика” на становлення дитини в умовах сучасності

01.06.2007 archive, Вестник №69, Православный взгляд

Вплив предмета “Християнська етика” на становлення дитини в умовах сучасності

Архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній

«Усе, чим людина, як людина, може і мусить бути, виражене цілком у Божественному вченні, і вихованню залишається лише попереду усього і в основу усього укоренити вічні істини християнства».
К.Д. Ушинський

Саме ці слова Костянтина Ушинського – геніального вченого й педагога – вдало вичерпують питання актуальності введення у середні навчальні заклади вивчення предмета «Християнська етика» з метою сприяння подальшому становленню дитини на основі духовно-моральних цінностей.
Тема реформи середньої школи і впливу викладання релігієзнавчих дисциплін на становлення молоді сьогодні надзвичайно актуальна. Про це свідчить те, що дане питання останнім часом визначало концептуальний напрямок роботи цілої низки міжнародних науково-практичних конференцій.
Так, учасники міжнародної науково-практичної конференції «Церква і держава у служінні народові», яка проходила у м. Хмельницькому 2-4 листопада 2005 року, ІІ та ІІІ пунктами підсумкового документу прийняти наступні питання:
«ІІ. З метою запобігання морального розтління молоді та маніпуляції свідомістю підростаючого покоління, а також для сприяння відродженню втраченої духовності народу учасники конференції пропонують внести часткові зміни у законодавство України з метою створення системи взаємодії Церкви із засобами масової інформації для врахування точки зору православних віруючих при вирішенні питань доцільності трансляції кінофільмів і телепередач певних напрямків, а також щодо друку відверто розбещуючих публікацій у пресі.
ІІІ. Зважаючи на історичну роль Православ’я у формуванні національної свідомості українців та позитивний вплив православної культури на український народ, впровадити у середніх школах викладання не безликої та позаконфесійної дисципліни «Етика віри», а дисципліни, яка б сприяла систематичному формуванню моралі учня на основі духовно-історичної та культурної спадщини Православної Церкви».
На міжнародній науково-практичній конференції «Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика», яка проходила у Києві 27-29 травня 2006 року, голова Всеукраїнського православного педагогічного товариства протоієрей Анатолій Затовський вказував у своїй доповіді, що викладання у школах навчальних дисциплін, які б знайомили учнів з віковічними морально-етичними істинами християнства, зумовлене необхідністю сприяння:
– ефективному соціально-економічному розвитку Української держави;
– інтеграції у світовий простір;
Занепад моралі у суспільстві зумовлений:
– відсутністю реально підтриманих державою чітких ідеологічних орієнтирів;
– духовно-моральною кризою у суспільстві;
– кризою основних виховних інституцій – сім’ї, школи, громади;
– руйнівним впливом на молодь телебачення та Інтернету;
– різким падінням духовного й фізичного здоров’я нашої молоді, а також поширенням серед молоді явищ алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, агресивності, втрати сенсу життя, суїциду, дошлюбного статевого життя тощо.
Звісно, пригадати і перерахувати усі вчені зібрання, які приділяли увагу нашому питанню, неможливо і це не є нашим завданням, але сам факт того, що вчених, викладачів, працівників культури, освіти, творчу інтелігенцію і духовенство турбує питання пошуку нових форм спільної роботи на благо нашого народу у сфері виховання підростаючого покоління, від духовного формування якого залежить майбутнє, надихає, додає сил і ентузіазму на даному шляху.
Тож сьогодні, коли усі говорять про так зване духовне відродження, перед нами продовжує стояти питання – на яких духовних та ідеологічних засадах потрібно відроджувати нашу втрачену духовність та формувати світогляд сьогоднішніх школярів? Радянська ідеологія відійшла у минуле, а церковна, на жаль, не прийнята державою, і поки ми ведемо діалоги, молодь зростає без морально-ідеологічного фундаменту, і це небезпечно!
Відомий лікар і педагог М.І. Пирогов немалу увагу у своїх творах приділяв саме питанню виховання молоді, неодноразово підкреслюючи, що у педагогічній роботі важливо не лише набуття людиною знань і професійних навичок, але, насамперед, важливе виховування в учнях людських якостей і формування світоглядної вертикалі, адже, якщо немає світогляду, немає компасу у житті!
Саме цьому – основним засадам законів духовних, основам православної культури, які у немалій мірі зумовили побут нашого українського суспільства, – ми мусимо вчити підростаюче покоління, і це сприятиме формуванню світогляду, що є керівним фактором у житті людини та у майбутньому визначенні нею свого місця у суспільстві.
Не випадково пише святий Апостол Павел у посланні до Галатів, звертаючись крізь товщу сторіч й до нас з Вами: “Не впадайте в оману: Бог осміяний бути не може. Що людина посіє, те й пожне…”. Важливо вчити молодь ставити во главу усього євангельський закон любові, щоб пожинати плоди Духа й вічності, а не руйнівні паростки та бур’яни розбрату і тління.
Таким чином, насамперед, середня школа мусить сприяти формуванню у дитини вірного, незасміченого світогляду, виховувати людські якості, чому сприяють такі чудові підручники, як, наприклад, «Дорога добра».
Несучи труди на освітянській ниві, у дітях з самого раннього віку ми мусимо стимулювати процес самопізнання, створюючи таким чином міцний фундамент – фундамент духовності та людяності.
Але для досягнення мети потрібно, щоб педагогічні кадри були готові до важкої і ретельної роботи, яка вимагає певної специфіки і творчого підходу. Головне, щоб дитині було цікаво і вона не відвернулася від дисциплін, про які йдеться.
Як говорив великий педагог сучасності, академік Семен Устимович Гончаренко: «… якщо мати за мету, щоб молодь менше захоплювалася рок-музикою і було менше «металістів і рокерів», потрібно у школи ввести новий предмет «Історія рок-музики» з контрольними, заліками і екзаменом – це 80 % молоді відверне від року назавжди”. Так ось, я говорю про те, щоб уникнути аналогічного ефекту з викладанням «Християнської етики» у середніх школах. Тут недопустимо викладати за методами т. з. «бурси», така наука дуже швидко себе вичерпає, наб’є оскомину, відвернувши дитину від вивчення багатогранної християнської культури.
Важливо тлумачити школярам про те, що християнство є не лише теоретичними знаннями або участю у певних обрядах, але – це саме життя, згідно норм духовного Закону, заради якого Господь, приклонивши Небеса, зійшов на землю, жив посеред нас та прийняв смерть заради нашого оновлення і спасіння; що християнство не є етнічно-культурним заповідником, але живою і завжди надсучасною реальністю.
Головною метою у викладанні мусить стати не лише подання певної кількості матеріалу та наполягання на його бездоганному засвоєнні, але спонукання до творчої, самостійної роботи, що можливо лише за умови зацікавлення дитини предметом, введення занять прикладного і творчого плану: співів, малювання, виготовлення робіт із флористики, а також підготовці до свят дитячих виступів, театралізованих дійств тощо. Адже діти, у яких багато енергії, не можуть бездіяльно висиджувати довгі 45 хвилин уроку і бути зосередженими, але разом з тим з великим ентузіазмом беруться до роботи практичної. Тож тут повинне бути розумне поєднання теорії і практики.
Хочу закінчити словами відомого богослова єпископа Іларіона (Алфєєва), який пише про наших дітей як про «золото»: «Не дадим этому золоту потерять свой блеск, не будем давить в них ростки самостоятельной мысли, не будем калечить их души палочной дисциплиной и бессмысленной зубрежкой. Дадим возможность нашим ученикам раскрыться в полную меру их духовного, интеллектуального и творческого потенциала. Не будем гасить в них огонь веры, но дадим ему возгореться еще сильнее – пламенем, достигающим неба. Только так сумеем мы достойно воспитать новое поколение».

01.06.2007. КИЇВ. Відбулась конференція, присвячена 15-річчю служіння Предстоятеля УПЦ

01.06.2007. КИЕВ–ТЕРНОПОЛЬ. Православное братство Александра Невского выступило с заявлением по поводу зверского избиения православных верующих в с. Рохманив