РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

01.01.2007 archive, Вестник №64, Официальная хроника

Будемо прагнути, щоб наше життя та переконання відповідали Божественним законам і церковним правилам, і тоді мир Христовий, що був явлений у Боговтіленні, торкнеться кожного серця і зруйнує стіну розділення та роз’єднання
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви

“Коли ж настала повнота часу,
послав Бог Сина Свого (Eдинородного),
Котрий народився від жони, був під законом,
щоб відкупити підзаконних,
щоб нам прийняти всиновлення”
(Гал. 4, 4–5)

Як і двадцять століть тому, Віфлеємська зірка, що осяяла шлях богошукачам волхвам, сьогодні привела нас під склепіння святих Божих храмів, щоб урочисто, з серцем скорботним і смиренним, вклонитися Богонемовляті Христу. “Велика радість для світу! — говорить преподобний Феодор Студит. — Син Божий прийшов до нас не в знаменнях і прообразах, а особисто, через народження від Приснодіви Марії”.
Скрутна й тяжка була доля людини після гріхопадіння. Усю вітхозавітну історію можна уподібнити звитку, який бачив пророк Єзекиїль, а в ньому було написано: “плач, і стогін, і горе” (Єз. 2, 10). Відчуваючи докори сумління, людина шукала шляхи примирення з правосуддям Божим, прагнула знайти втрачену дорогу до Істини, але не знаходила її. Зло і розпуста зростали й посилювалися, приносячи нову скорботу та ще більші муки.
З народженням Христа Спасителя впала перепона, що розлучала нас з Богом. Зійшовши на землю і ставши людиною, Син Божий приймає на Себе тягар нашого беззаконня, все покарання за нього. “Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, — пише святий апостол Петро, — щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди” (1 Пет. 2, 24).
У Боговтіленні відтворюється людська природа. “Христос раждается прежде падший воскресити образ” (Тропар передсвята). “Бог на землю сниде, да нас на небеса возведет”, — вчить Свята Церква (Акафіст Сладчайшому Господу нашому Іісусу Христу. Кондак 8).
Христос приніс людям найвищу істину, у Ньому засяяв “мирови свет разума” (Тропар Різдва Христового). Прийшов Господь — і всюди розлилося світло істинного богопізнання, істинної релігії. Тепер ми знаємо, що Бог, Який створив небо й землю, є єдиний по суті, але тройствений у Лицях. Він є Дух Вічний, Всевишній, Всезнаючий, Всеправедний, Всюдисущий, Незмінний, Вседостатній, Всеблаженний. Він — Бог святості й любові.
Творець, Який втілився, дав нам Своє Чесне Тіло й Свою Пречисту Кров — джерело воскресіння та вічного життя. “Хто їсть Мою Плоть і п’e Мою Кров, — вчить
Він, — маe життя вічне, і Я воскрешу його в останній день” (Ін. 6, 54).
З моменту втілення Сина Божого сама тілесна смерть не лякає нас, не жахає, а спонукає до надії та радості, тому що Спаситель для того й сприйняв нашу плоть та кров, щоб “смертю позбавити сили того, хто маe державу смерті” (Євр. 2, 14). Навіть зітхання оточуючого нас нерозумного творіння, яке піддане злочином людини гріху, відтепер не такі тяжкі та болісні, бо всі звільнені “від рабства тлінню” (Рим. 8, 21). Святитель Лев Великий цими днями закликає: “Нехай торжествує святий — він наближається до нагороди; нехай радіє грішник — його запрошують до прощення; нехай окрилюється язичник — бо він закликається до життя”.
Возлюблені у Христі Преосвященні Архієреї, боголюбиві пастирі, ченці та черниці, дорогі моєму серцю брати й сестри! У дні різдвяних свят ми також проводжаємо у вічність 2006 рік, який залишиться в нашій пам’яті завдяки багатьом добрим починанням і звершенням.
Милістю Божою продовжується процес відновлення, будівництва і відкриття храмів та монастирів. З особливим піднесенням, молитвою і подякою Подателю усіляких благ ми зустріли цього літа великі християнські святині — частку Животворящого Хреста Господнього з Єрусалима та десницю Хрестителя Господнього Іоанна, яку було привезено з Чорногорії.
2006 рік в Україні було оголошено “Роком захисту духовного світу дитини”, у рамках якого проводилися різні акції та заходи. Маємо надію, що вони стануть імпульсом для безперервної та постійної уваги держави і суспільства до проблем сім’ї.
Минулого року виповнилося 20 років від дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця трагедія, що принесла чимало горя нашому народу, стала символом техногенних катастроф у всьому світі. Вона ще раз спонукає замислитися про ступінь відповідальності людини перед Богом і наступними поколіннями за розвиток науково­технічного прогресу. Святе Письмо вчить, що саме людина — вінець творіння — відповідальна за все, що відбувається у світі. Таке відношення до життя має виховуватися і в сім’ї, і в школі. Тому ми не розуміємо створення перешкод, які затримують введення в шкільні програми основ релігійної освіти. Думаю, що ми повинні бути більш наполегливими, щоб держава забезпечила нашим дітям законне право знайомитися з вірою наших батьків.
На жаль, незважаючи на всі наші зусилля та заклики, ми змушені констатувати продовження розколу українського Православ’я. Впевнений, що дії розкольників були б менш агресивними, якби вони не відчували підтримку з боку окремих державних діячів, які, всупереч своїм заявам про невтручання в церковні справи, прагнуть всіма допустимими й недопустимими методами легалізувати одну з розкольницьких течій. Такий підхід не приводить до зцілення рани, що кровоточить, а ще більше поглиблює її. Українська Православна Церква, прагнучи єдності, наполягає на канонічному вирішенні даної проблеми. Повну підтримку єдиної законної Церкви в Україні ще раз продемонстрували глави і представники Помісних Православних Церков, які в липні 2006 року прибули на ювілейні урочистості з нагоди 40річчя архієрейської хіротонії Предстоятеля УПЦ і які направили відповідне звернення до Президента й Уряду України.
Боговозлюблені вірні чада Української Православної Церкви! Вступаючи в 2007 рік ласки Божої, рік, коли всі ми відзначатимемо 15ту річницю Харківського Архієрейського Собору, прийміть щирі привітання з великим і спасительним святом Різдва Христового та Новим роком! Щиро бажаю вам, вашим рідним і близьким від Новонародженого Богонемовляти духовних і тілесних сил, невичерпної духовної радості, терпіння, любові до Бога і ближнього, вірності Матері Церкві й твердого стояння за Православ’я. Нехай Віфлеємська зірка осяває ваш життєвий шлях в обителі Царства Христового.
Наші особливі привітання та благі побажання спрямовуємо до всіх співвітчизників і українців, які проживають поза межами нашої держави. Будемо прагнути, щоб наше життя та переконання відповідали Божественним законам і церковним правилам, і тоді мир Христовий, що був явлений у Боговтіленні, торкнеться кожного серця і зруйнує стіну розділення та роз’єднання.

“Христос народжується — славіте! Христос з небес — зустрічайте!”
Канон Різдва Христового, Пісня 1

Різдво Христове
2006 / 2007 р.
м. Київ
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

РОЖДЕСТВЕНСКОЕ ПОСЛАНИЕ
Блаженнейшего Владимира, Митрополита Киевского и всея Украины, Предстоятеля Украинской Православной Церкви

“Когда пришла полнота времени,
Бог послал Сына Своего (Единородного),
Который родился от жены, подчинился закону,
чтобы искупить подзаконных,
дабы нам получить усыновление”
(Гал. 4, 4–5)

Как и двадцать веков назад, Вифлеемская звезда, озарившая путь богоискателям волхвам, сегодня привела нас под своды святых Божиих храмов, чтобы торжественно, с сердцем сокрушенным и смиренным, поклониться Богомладенцу Христу. “Велика радость для мира! — восклицает преподобный Феодор Студит. — Сын Божий пришел к нам не в знамениях и прообразах, а самолично, через рождение от Приснодевы Марии”.
Бедственна и тяжела была участь человека после грехопадения. Всю ветхозаветную историю можно уподобить виденному пророком Иезекиилем свитку, в котором было написано: “плач, и стон, и горе” (Иез. 2, 10). Томимый совестью, человек искал путей примирения с правосудием Божиим, стремился найти утраченную стезю к Истине, но не обретал ее. Зло и развращенность возрастали и усиливались, принося новые скорби и еще большие мучения.
С рождением Христа Спасителя упала преграда, разлучавшая нас с Богом. Сошедши на землю и став человеком, Сын Божий принимает на Себя бремя наших беззаконий, все наказание за них. “Он грехи наши Сам вознес телом Своим на древо, — пишет святой апостол Петр, — дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды” (1 Пет. 2, 24).
В Боговоплощении воссоздается человеческая природа. “Христос раждается прежде падший воскресити образ” (Тропарь предпразднства). “Бог на землю сниде, да нас на небеса возведет”, — учит Святая Церковь (Акафист Сладчайшему Господу нашему Иисусу Христу. Кондак 8).
Христос принес людям высочайшую истину, в Нем воссиял “мирови свет разума” (Тропарь Рождества Христова). Пришел Господь — и всюду разлился свет истинного богопознания, истинной религии. Теперь мы знаем, что Бог, сотворивший небо и землю, есть един по существу, но троичен в Лицах. Он есть Дух Вечный, Всеблагой, Всеведущий, Всеправедный, Вездесущий, Неизменяемый, Вседовольный, Всеблаженный. Он — Бог святости и любви.
Воплотившийся Творец дал нам в снедь Свое Честное Тело и Свою Пречистую Кровь — источник воскресения и вечной жизни. “Ядущий Мою Плоть и пиющий Мою Кровь, — учит
Он, — имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний день” (Ин. 6, 54).
С момента воплощения Сына Божия сама телесная смерть не страшит нас, не ужасает, а побуждает к упованию и радости, потому что Спаситель для того и приобщился нашей плоти и крови, чтобы “смертью лишить силы имеющего державу смерти” (Евр. 2, 14). Даже воздыхания окружающего нас неразумного творения, подвергнутого преступлением человека греху, отныне не так тяжки и болезненны, ибо все освобождены “от рабства тлению” (Рим. 8, 21). Святитель Лев Великий в эти дни призывает: “Да торжествует святой — он приближается к награде; да радуется грешник — его приглашают к прощению; да воодушевляется язычник — ибо он призывается к жизни”.
Возлюбленные во Христе Преосвященные Архиереи, боголюбивые пастыри, иноки и инокини, дорогие моему сердцу братия и сестры! В дни рождественских торжеств мы также провожаем в вечность 2006 год, который останется в нашей памяти благодаря многим добрым начинаниям и свершениям.
Милостью Божией продолжается процесс восстановления, строительства и открытия храмов и монастырей. С особым воодушевлением, молитвой и благодарением Подателю всяческих благ были встречены нами этим летом великие христианские святыни — часть Животворящего Креста Господня из Иерусалима и привезенная из Черногории десница Крестителя Господня Иоанна.
2006 год в Украине был объявлен “Годом защиты духовного мира ребенка”, в рамках которого проводились различные акции и мероприятия. Хочется надеяться, что они послужат импульсом для непрерывного и постоянного внимания государства и общества к проблемам семьи.
В прошедшем году исполнилось 20 лет со дня аварии на Чернобыльской атомной электростанции. Эта трагедия, принесшая немало горя нашему народу, стала символом техногенных катастроф во всем мире. Она еще раз побуждает задуматься о степени ответственности человека перед Богом и грядущими поколениями за развитие научнотехнического прогресса. Священное Писание учит, что именно человек — венец творения — ответственен за все то, что происходит в мире. Такое отношение к жизни должно воспитываться и в семье, и в школе. Поэтому нам непонятны создающиеся препоны, которые тормозят введение в школьные программы основ религиозного образования. Думаю, что мы должны быть более настойчивыми, чтобы государство обеспечило нашим детям законное право знакомиться с верой наших отцов.
К сожалению, несмотря на все наши усилия и призывы, мы вынуждены констатировать продолжение раскола украинского Православия. Уверен, что действия раскольников были бы менее агрессивными, если бы они не чувствовали поддержку со стороны отдельных государственных деятелей, которые, вопреки своим заявлениям о невмешательстве в церковные дела, стремятся всеми допустимыми и недопустимыми методами легализовать одно из раскольнических течений. Подобный подход не приводит к уврачеванию кровоточащей раны, а еще больше углубляет ее. Украинская Православная Церковь, стремясь к единству, настаивает на каноническом разрешении данной проблемы. Полную поддержку нас, как единой законной Церкви в Украине, еще раз продемонстрировали главы и представители Поместных Православных Церквей, прибывшие в июле 2006 года на юбилейные торжества по случаю 40летия архиерейской хиротонии Предстоятеля УПЦ и обратившиеся с соответствующим воззванием к Президенту и Правительству Украины.
Боговозлюбленные верные чада Украинской Православной Церкви! Вступая в 2007 год благости Божией, год, когда все мы будем отмечать 15ю годовщину Харьковского Архиерейского Собора, примите самые сердечные поздравления с великим и спасительным праздником Рождества Христова и Новым годом! Искренне желаю вам, вашим родным и близким от Новорожденного Богомладенца духовных и телесных сил, неоскудевающей духовной радости, терпения, любви к Богу и ближним, верности Матери Церкви и твердого стояния за Православие. Пусть Вифлеемская звезда озаряет ваш жизненный путь в обители Царствия Христова.
Наши особые поздравления и благопожелания направляем ко всем соотечественникам и украинцам, проживающим за пределами нашего государства. Будем стремиться, чтобы наша жизнь и убеждения соответствовали Божественным законам и церковным правилам, и тогда мир Христов, явленный в Боговоплощении, коснется каждого сердца и разрушит стену разделения и разобщения.

“Христос рождается — славьте! Христос с небес — встречайте!”
Канон Рождества Христова, Песнь 1

Рождество Христово
2006 / 2007 г.
г. Киев

Митрополит Киевский и всея Украины,
Предстоятель Украинской Православной Церкви

Архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній. Відлуння геноциду 20-30-х років у розрізі сумної статистики гонінь на Православну Церкву

Архієпископ Сумський и Охтирський Марк: “Наше завдання – своїм життям, своїм особистим прикладом показати людям силу й красу нашої Православної віри”