Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Звернення делегатів Собору до Патріарха Московського і всієї Русі Алексія про прийняття в лоно Матері Руської Православної Церкви

ЗВЕРНЕННЯ ДЕЛЕГАТІВ СОБОРУ ДО ПАТРІАРХА МОСКОВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСІ АЛЕКСІЯ ПРО ПРИЙНЯТТЯ В ЛОНО МАТЕРІ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Його Святості Алексію, Патріарху Московському і всієї Русі в Москві.

“Буди ім’я Господнє благословенно от нині і до віка”. Після довгих віків Боже Провидіння послало нам той день свободи, якого дожидались кращі сини нашого народу в західних областях України, а о. Іван Наумович навіть предсказав про нього в 1889 р. словами: «Червоная Русь дожидает дня свободы, когда скажет своє громкое слово, и недалеко уже то время, когда вся Русь восхвалит Бога едиными усты и единьм серцем».
Ми, представники греко-католицької Церкви в західних областях України, зібрані на Соборі у Львові, нинішнього дня, розваживши історичні, теологічні і політичні рації, однодушне вирішили відірватись від Ватикана і від церковної унії з римо-католицькою Церквою та повернутись до нашої предківської православної віри, яка є найправдивішою християнською вірою, без усяких ухилів, бо це віра вселенських (дійсно вселенських) Соборів з I тисячоліття. Просимо Вашу Святість признати цю нашу постанову і прийняти нас до Всеруської Православної Церкви.
Цей історичний зворот у нашій Церкві став можливий тільки завдяки гігантським перемогам Радянського Союзу, що об’єднав наші українські землі в єдиній Українській Державі і звільнив усі історичні терени Східної Церкви від утисків римської Церкви. Православна свідомість і критика унії аж тепер, у цьому новоствореному світі, змогли явно виступити зі своїм словом, щоб відкрити очі і незрячим братам.
Ось кінчаються довговікові тяжкі випробовування Східної Церкви під римським ярмом, кінчається боротьба, кінчається церковний роздор у нашому народі, штучно викликаний і піддержуваний Римом, який завзявся підкорити собі увесь світ, ніби в імені Євангелія. Ми свідомі того, що тепер з нами радіє вся Русь і увесь православний. Схід. І слушно, бо наш час прийшов, і Господь Бог жде, як ми використаємо його.
Одначе, ми свідомі і того, що наш Собор є радше тільки початком нашого заміреного діла, ніж його закінченням. Ще мусимо поконати великі і різні перешкоди, щоб св. Православіє затріумфувало в кожній парафії нашої Церкви. Навіть такий штучний твір, як унія, має своє глибоке коріння в серцях деяких наших людей (особливо у монахів та монахинь), тому що вони від дитинства засліплені славою римської Церкви.
Та ми маємо надію, що Христос Господь, молитвами Пресвятої Богородиці, поможе нам довести наше діло до кінця, щоб була повна наша і Ваша радість, Святий Отче.
Піддаємося під Ваш батьківський покров і опіку, знаючи, як дуже потрібна для нас поміч Вашої Святості, і вірячи, що Ваша Святість станете для нас щирим батьком, бо все нас з’єднує — і віра, і історія, і душа, і мова, а ніщо нас не роз’єднує. Амінь.
Це наше маніфестаційне і просительне письмо ми засвідчуємо своїми власноручними підписами. У Львові, 8 березня 1946 р.

(Слідують підписи делегатів Собору).