Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Редактор дитячого журналу “Божа нивка” Оксана Жаборинська: “Ми намагаємось показати читачам красу та неповторність Святого Православ’я, дати засади моральності і толерантності”

Редактор дитячого журналу “Божа нивка” Оксана Жаборинська: “Ми намагаємось показати читачам красу та неповторність Святого Православ’я, дати засади моральності і толерантності”

Оксано, що спонукало Вас зайнятись справою видання церковного журналу для найменших?
У 2001 році вперше побачив світ дитячий православний журнал “Божа нивка”. Його видання було тісно пов’язане з відсутністю україномовної православної літератури, зокрема, дитячої. Традиційно богослужіння у парафіях Львівської єпархії відвідує багато дітей та молоді. І духовенство єпархії часто ставило питання про православну літературу українською мовою, адже населення Галичини, переважно, україномовне. Саме з цієї причини і зародилася ідея видання такого журналу.

Звідки взялася назва?
Після виникнення ідеї, звичайно, потрібно було благословення Правлячого архіпастиря. Ми прийшли до Владики. Першим його питанням було: а як буде називатись цей журнал. Ми довго думали. Потім вирішили виписати всі можливі назви на аркуш паперу і поступово викреслювати ті, які з певних причин не підходять. Так залишилось три чи чотири варіанти. З цими варіантами ми знову пішли в кабінет Владики і там було прийняте остаточне рішення: журнал буде носити назву “Божа нивка”. В той час ми не знали, що у Львові у 1946-48 роках протопресвітер Гавриїл Костельник видавав православний журнал “Нива”. Можливо, “Божа нивка” через декілька років “подорослішає” і сприятиме відродженню православного журналу “Нива”…

Львівська єпархія є однією з найменших єпархій України, при цьому Ви видаєте одне з найчисельніших дитячих церковних видань… Звідки Ви взяли кошти? Адже за статистикою, близько 98 відсотків всіх видань перестають існувати після виходу першого номера через суб’єктивні причини (нестача коштів та брак ентузіазму і фантазії у видавців).
Як Ви зазначили, Львівська єпархія – одна з найменших єпархій Української Православної Церкви, більше того, у зв’язку зі складною релігійною ситуацією в Галичині, знаходиться в матеріальній скруті. Коштів на видання, звичайно, не було. Ми розуміли, що чекати допомоги від єпархії марно. Але нас це не зупинило. Ми вирішили, що повинні щось робити у просвітницькому напрямку і позичили потрібні кошти. Через деякий час нам вдалося повернути борг. Знайшлися, хоч і не багаті, але дуже необхідні нам благодійники, які допомагали нам, чим могли. Великий внесок у розвитку журналу зробив нині покійний Високопреосвященніший митрополит Волоколамський і Юр’ївський Питирим, котрий, маючи величезний досвід у видавничій справі та проїздом відвідавши Львівську єпархію, зацікавився нашим журналом, дав нам практичні поради та допоміг журналу “стати на ноги” матеріально. Ми віримо, що Господь бачить наші старання і допомагає нам.

Яке сьогодення та особливості журналу?
Видається журнал уже четвертий рік. Спочатку було дуже важко. Перший номер журналу складався з 8 сторінок та вийшов накладом у тисячу примірників. Вже наступний номер вийшов вдвічі більшим за обсягом матеріалу та накладом у три тисячі. Змінилося і оформлення. Духовенство та вірні єпархії проявили зацікавлення журналом. Згодом ми запропонували наше видання сусіднім єпархіям, і Тернопільська, Кам’янець-Подільська, Володимир-Волинська єпархії, а також Свято-Успенська Почаївська Лавра уже четвертий рік активно співпрацюють з нами на ниві духовного просвітництва серед найменших парафіян.
На жаль, у нашій Церкві станом на 2001 рік “Божа нивка” була єдиним україномовним православним дитячим виданням. Сьогодні ситуація майже не змінилася.
В кожному номері журналу є ікона та історія двунадесятого чи великого свята, розповідь про святиню православного світу, слово пастиря, цікаві оповідання та вірші. Ми не цураємось віковічних традицій нашого народу: колядок, щедрівок, мистецтва писанкарства, іконопису, церковного співу, казок на християнську тематику… Існують також рубрики “Зелене віконце”, “Абетка”, “Цікаве дозвілля”, даємо матеріали для розвитку дитячої творчості. Важливе місце у наших виданнях відіграють дитячі малюнки, котрі надходять на адресу редакції.

Ви успішно вирішуєте проблему з ілюстраціями. Яке місце вони посідають у дитячому виданні?
Для дитячого видання оформлення займає одне з найважливіших місць. У перших номерах журналу проблема ілюстрацій стояла досить гостро. В редакції журналу не було жодного професіонала: ні професійного журналіста, ні професійного дитячого художника. Все оформлення готувала художник-іконописець Світлана Придатченко. Коштів було обмаль, тому журналу видавався у двох кольорах. Сьогодні ситуація значно змінилася. Усі ілюстрації повноколірні, зроблені спеціально для журналу. З журналом активно співпрацює відомий дитячий художник Вікторія Ковальчук.

Сьогодні дуже багато говориться про необхідність повсюдного введення релігієзнавчих предметів у систему світської освіти у державі. Яким чином Ваш журнал сприятиме цьому процесу? Як ставляться до Вашого видання представники інших конфесій? Чи правда, що певну частину аудиторії Ваших читачів становлять інославні?
“Божа нивка”, хоч і є виданням Львівської єпархії Української Православної Церкви, проте, не містить матеріалів полемічного характеру. Ми не ховаємось перед інославними та іновірними, але й не намагаємось посварити дітей між собою через конфесійну приналежність. Метою журналу є показати читачам красу та неповторність Святого Православ’я та української традиції, дати засади моральності і толерантності. Саме тому наш журнал отримав схвалення і від представників інших конфесій, зокрема, УГКЦ. Не так давно на теренах Галичини (а сьогодні – взагалі в Україні) у навчальний процес почали вводити предмет “Християнську етику”. Видання пропонували на семінарах вчителів християнської етики Львівської області для використання на уроках, як хрестоматійний матеріал. Серед наших читачів є певна частина представників інших конфесій, і ми вважаємо, що таким чином здійснюємо просвітництво не лише серед православних, адже даємо змогу читачеві познайомитися і торкнутися глибин православної духовності, історії і традицій народу і рідної землі.

Ви отримуєте багато відгуків юних читачів. Про що вони найчастіше пишуть? Що найбільше цікавить найменших віруючих?
Ми справді отримуємо багато листів, в яких, в основному, просять надсилати журнал. Пишуть нам і діти, і їх батьки. Діти пропонують свої малюнки, дають відповіді на наші запитання, розповідають про своїх друзів, захоплення, домашніх тварин… Цікавий випадок трапився на виставці „Православна Україна”, на котру редакція отримала запрошення від Оргкомітету. Повз наш столик проходили двоє дівчаток з батьками. Побачивши наш журнал, діти просили дорослих купити видання, але батьки відмовились, мотивуючи тим, що вони читати не будуть. Це свідчить про те, що діти проявляють інтерес, але часто дорослі не розуміють їх. Нам також відомі випадки, коли дорослі самі з задоволенням читають „Божу нивку” і пропонують своїм юним членам сім’ї. Іноді нас критикують: дехто вважає, що треба більше церковного матеріалу, інші думають, що дитячий журнал повинен бути наповнений іграшками і забавами. Ми намагаємось дотримуватися „золотої серединки”. Це пов’язано з тим, що в певному розумінні «Божа нивка» унікальна – це дитяче україномовне видання засновано і твориться розумом та руками молодих людей, є певним синтезом древньої традиції і сучасних технологій: містить як сучасні оповідання та вірші, так і фрагменти житій чи описи чудес у давні часи; всі ілюстрації ручної роботи, хоча журнал верстається згідно з новими вимогами. Саме тому ми не хочемо міняти те, що напрацювали за три роки.

Що повинні зробити бажаючі для того, щоб видання вижило на перших порах і взагалі?
Думаю, що, окрім благословення та підтримки, видавцям необхідно впевненість, безкорисливість і наполегливість у роботі. Не можна сподіватися на прибутки з перших кроків, будь-яке видання повинно зайняти своє місце в інформаційному просторі, знайти свого читача, і лише тоді можна говорити про його становлення. Часто буває, що надії, які покладаються на видання, відразу не оправдовуються, і поступово зникає ініціатива і бажання працювати над ним. Як я вже сказала, нам було дуже важко, можна сказати, страшно, бо ми бралися за роботу, котрої ніколи не робили, в котрій ми не були професіоналами, одночасно ми ставали і відповідальними за юних. Але сьогодні ми бачимо, що робота не пропадає марно: є зацікавленість серед дорослих і дітей, журнал пропонують на уроках в недільних і в світських школах, ми зібрали активну читацьку аудиторію і добре розуміємо, що без благословення Божого ми не змогли б отримати результат своєї праці, більше того, здобути нагороду „Найкраще дитяче видання УПЦ”.

Интервью вів Володимир Свистун