Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Епископ Полтавський і Кременчуцький Филип, редактор газети „Відомості Полтавської єпархії”: «Творимо духовну історію сучасності…»

Епископ Полтавський і Кременчуцький Филип, редактор газети
„Відомості Полтавської єпархії”: «Творимо духовну історію сучасності…»

— Ваше Преосвященство! Передусім, вітаємо Вас із відзнакою. На Вашу думку, що означає ця нагорода для видання і для Вас особисто?

— Дякую за вітання. Нагорода, як цілком правильно кажуть у подібних випадках, є своєрідним авансом, який потрібно виправдати.

— Владико, як давно видається газета?

— „Відомості Полтавської єпархії” мають більше ніж столітню історію. Започатковано офіційне видання Полтавсько-Переяславської єпархії ще в 1863 році, при святительстві Преосвященного Нафанаїла (Савченка). Газета „Полтавські єпархіальні відомості” мала дві частини, офіційну та неофіційну, і виходила двічі на місяць. Друкувалися також додатки: „Релігійно-моральні та протисектантські видання”. Так було до 1919-го.
У 1997 році блаженної пам’яті Митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій благословив перше післяреволюційне єпархіальне видання — „Полтавський Православний листок”. Незважаючи на певні проблеми, ця газета (8–20 сторінок формату А-4) виходила щомісяця. З часом цей „Листок” став поштовхом для виникнення регіональних видань — „Кременчук Православний”, „Слава Богу за все”, „Ладанка”, „Незабудка”, „Преображення”.
На початку 2002 року ми вирішили поновити видання повноформатної єпархіальної газети. Відтоді й виходять „Відомості Полтавської єпархії”; у червні цього року ми відзначили невеличкий „ювілей” — вихід тридцятого номера.

— Яка концепція офіційного видання Полтавської єпархії? Якими принципами керується редакційна колегія, коли готує черговий номер до друку?

— Знаєте, ми намагаємося, щоб газета була, по-перше, церковною. Відтак, уникаємо зайвою „модерновості”, прагнемо не надто перейматися політичними питаннями. Натомість, на першому плані — життя Святої Церкви. Саме тому у нас досить багато єпархіальної хроніки. Ці матеріали — „зупинені миттєвості” життя – є свідченням посильної праці кожного для слави Божої та блага Святої Церкви.
З огляду на церковність ми публікуємо матеріали, присвячені темі церковної єдності та відповідності особистого християнського життя досвіду Святої Церкви. Часом публікації на теми „младостарчества” чи екзорцизму викликають неоднозначну читацьку реакцію. Остання свідчить про те, що ці теми дуже актуальні і ми правильно робимо, порушуючи їх, адже ми прагнемо вберегти читачів від хибного духовного досвіду, застерегти від лжедуховності та „псевдоправославності”.
Другий принцип, яким ми керуємося, — давати в першу чергу позитив. Покійний Митрополит Феодосій свого часу мудро казав: „Скільки не додавай мінус до мінуса — плюс ніколи не виникне”. Справді так! Ніякі негативні матеріали не можуть спричинити в цілому позитивного впливу. Хоча подекуди виникає бажання, подібно до пророка Ілії, зводити вогонь з небес, викривати, виправляти, критикувати. Але це не дає, власне, нічого. Я переконаний: потрібно показувати велич і красу Православ’я, якнайбільше свідчити про величні і невимовні прояви ласки Божої. Тільки позитивне зможе дати людині поштовх замислитися над Вищим, згадати про безсмертну душу і вічне життя.

— Ви очолюєте Синодальний відділ релігійної освіти, катехизації та місіонерства. Чи відіграє єпархіальна газета свою роль у справі місії та православної просвіти?

— Так. Вже факт існування нашого видання для багатьох людей є конкретним свідченням життя Церкви. Дехто і в наш час переконаний, що Церква складається з „попів” та „дяків”, основним життєвим завданням яких є, начебто, отримання грошей від довірливих громадян. А газета — церковна газета — в кожному номері несе інформацію про життя Церкви Божої, – і навіть упереджена людина може пересвідчитися в реальності і богослужінь, і справ милосердя, і просвітництва, і контактів із закладами освіти, і продуктивного спілкування з представниками влади. Газета показує не просто існування, а повнокровне життя Церкви!
До того ж, в кожному номері містяться матеріали місіонерсько-просвітницького змісту. Та й частину публікацій літературного напрямку можна теж віднести до місіонерських.

— Владико! Ви згадуєте Ваших попередників на Полтавській кафедрі, оперуєте історичними фактами, датами. Здається, історична тема в газеті теж не обійдена увагою?

— Звичайно. Історія Церкви, історія рідного краю, навіть історія окремого монастиря чи храму може бути не лише темою для газетної публікації, – вона є невичерпним джерелом для душі, яка шукає спасіння. Практично в кожному номері ми публікуємо невеликі розвідки з історії єпархії та її святинь. Пишемо про видатних церковних діячів, життя яких було пов’язане з Полтавщиною. Розповідаємо про Полтавських святих (а їх чимало!), не забуваємо і про ієрархів, які посідали Полтавську кафедру.
До речі, єпархіальна хроніка — це також історія. Це зараз вона — сучасність, а через кілька років, десятиліть, через століття ці невеличкі замітки, цілком можливо, будуть служити унікальним джерелом історичних досліджень. Я кажу це так впевнено тому, що нині ми з величезною цікавістю вивчаємо, приміром, пожовклі від часу примірники „Полтавських єпархіальних відомостей”. А вони ж лише якихось сто років тому були сучасністю, „злобою” того конкретного „дня”! А отже – видаючи нашу газету, ми з номера в номер практично продовжуємо творити історію, духовну історію нашої сучасності.