Підсумковий документ I Всеукраїнського міссіонерського зїзду УПЦ

01.07.2003 archive, Вестник №22, События

ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ
ПЕРШОГО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО МІСІОНЕРСЬКОГО З’ЇЗДУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
27-29 травня 2003 року, м. Київ

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира з 27 по 29 травня 2003 року в м. Києві відбувався І Всеукраїнський місіонерський з’їзд Української Православної Церкви, який було організовано Синодальним відділом релігійної освіти, катехизації та місіонерства УПЦ за участі Всеукраїнської організації на підтримку канонічного Православ’я “Путь православних” в ім’я святого рівноапостольного князя Володимира, Всеукраїнського православного педагогічного товариства, Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, Київських Духовних Академії та Семінарії, Місіонерського Духовного училища Української Православної Церкви.
Форум обговорив сучасний стан місіонерської діяльності в Україні, труднощі і першочергові завдання, накреслив перспективи Православної місії, розглянув проект Місіонерської концепції Української Православної Церкви.
З’їзд обрав своїм Почесним головою Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.
Роботу з’їзду очолив Голова Синодального відділу релігійної освіти, катехизації і місіонерства єпископ Полтавський і Кременчуцький Филип.
У роботі форуму взяли участь Постійний член Священного Синоду Високопреосвященніший митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, Високопреосвященніший митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, Високопреосвященніший архієпископ Львівський і Галицький Августин, Преосвященніші єпископи Житомирський і Новоград-Волинський Гурій, Криворізький і Нікопольський Єфрем, Сумський і Ахтирський Іов, Переяслав-Хмельницький Митрофан.
Делегатами з’їзду були представники 33 єпархій Української Православної Церкви, Києво-Печерської і Почаївської Лавр, Київської Духовної Академії, Київської, Одеської, Волинської, Харківської, Почаївської Духовних Семінарій, духовних училищ, Місіонерського Духовного училища Української Православної Церкви.
Гостями форуму були голова Державного комітету у справах релігій при Кабінеті Міністрів України В. Д. Бондаренко, академік М. Б. Євтух, член-кореспондент АПН В. М. Хайруліна, голова всеукраїнського об’єднання “Держава” В. П. Бачигін, викладачі світських вузів.
Серед гостей і учасників з’їзду були представники Росії та Білорусі: голова Місіонерського відділу РПЦ Високопреосвященніший архієпископ Бєлгородський і Старооскольський Іоанн, співробітники місіонерського відділу, викладачі Бєлгородської Духовної Семінарії з місіонерським спрямуванням; професор Православного Свято-Тихонівського богословського інституту диякон Андрій Кураєв, керівник Центру ім. священномученика Іринея Ліонського професор О. Л. Дворкін; представник Білоруської Православної Церкви ієрей Павло Сердюк.
Роботу форуму висвітлювали представники православних і світських засобів масової інформації, прес-служби УПЦ, керівники Інтернет-видань України та Росії. Для журналістів було влаштовано прес-конференції в перший та останній дні роботи.
Загалом у з’їзді взяло участь понад 170 учасників — делегатів та гостей.
Вітання Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира учасникам з’їзду виголосив Високопреосвященніший Митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій.
Високопреосвященніший Архієпископ Бєлгородський і Старооскольський Іоанн зачитав вітання на адресу з’їзду від Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II.
Делегати форуму надіслали листи зі словами вдячності за Первосвятительські молитви та благословення.
Доповіді, виголошені на пленарному засіданні, були обговорені в чотирьох секціях, які працювали протягом другого дня з’їзду за такими напрямками:
1. Місія, прозелітизм, релігійні конфлікти та можливості співпраці в місії;
2. Православна місія і проблеми соціального служіння, сім’ї, освіти, культури;
3. Церква і багатоконфесійна держава. Роль Православ’я в процесі згуртування українського суспільства;
4. Духовна безпека суспільства і тоталітарні секти.
Делегати обмінювалися досвідом Православного свідчення, соціального, молодіжного служіння, просвіти, реабілітації, протистояння навалі деструктивних культів та псевдорелігій.
Делегати мали можливість переглянути відеоматеріали місіонерського спрямування. Учасникам і гостям форуму були запропоновані різноманітні виставки.
За результатами роботи пленарних засідань та секцій було внесено пропозиції до проекту Місіонерської концепції Української Православної Церкви. Проект Концепції після доопрацювання з урахуванням змін та доповнень, запропонованих з’їздом, буде подано на розгляд та затвердження Предстоятелю Української Православної Церкви.
Було вироблено рекомендації та пропозиції щодо організації місіонерської діяльності в сучасній Україні:
Церковно-державні стосунки та правове забезпечення місії
Вести діалог УПЦ з вищими органами влади, політичними партіями, результатом якого має стати усвідомлення останніми безперечного факту, що єдина канонічна Православна церква є консолідуючою силою суспільства, особливо за відсутності єдиної державної ідеології.
Звернутися до народних депутатів України з проханням внести зміни й доповнення до чинного законодавства, які б виправили існуючі нині недоречності. Зокрема, спираючись на досвід провідних країн світу, слід визнати і законодавчо визначити особливий статус Української Православної Церкви як Церкви більшості населення і традиційної релігії. Потрібно використовувати найкращий міжнародний досвід регулювання діяльності релігійних організацій, приводити українське законодавство у відповідність до діючих міжнародних норм та угод, підписаних Україною.
Для запобігання реєстрації псевдорелігійних утворень внести зміни до законодавства, які б встановили певний часовий ценз для реєстрації релігійних громад, а також збільшити кількість засновників громади з 10 до 20 або 50.
В усіх парафіях, братствах, місіонерських організаціях розгорнути широке обговорення проекту змін до законодавства про свободу совісті. Потрібно звертатися до народних депутатів із закликами вносити ті зміни, які були б дійсно корисними, наприклад, щодо надання Українській Православній Церкві статусу юридичної особи.
Створити з представників традиційних конфесій та правників церковно-державної експертної ради, яка би проводила експертизу статутів та віровчення новітніх релігійних угруповань до їх реєстрації, щоб уникати помилок при правовому визнанні формувань на зразок “Білого братства” тощо.
Учасники з’їзду окреслили коло термінів: релігія, тоталітарні секти, традиційна конфесія, позаконфесійне об’єднання, конфесія, релігійне об’єднання, релігійні переконання, суспільна небезпека особистого переконання, атеїстичні переконання, відокремлення Церкви від держави та школи, психологічний тиск, психологічний тиск тоталітарних сект на свідомість громадян тощо, які потребують чіткого юридичного і понятійного визначення. Запропоновано звернутися до народних депутатів України з пропозицією вирішити це питання для однозначного використання зазначених термінів в законотворчій практиці.
Потрібне також чітке визначення критеріїв особистої та соціальної небезпеки релігійних утворень, суспільної небезпеки особистих релігійних переконань тощо.
Розпочати роботу з підготовки законодавчої бази державної акредитації духовних академій, семінарій, училищ; створення православних богословських факультетів при вузах.
Видати збірку міжнародних та українських нормативних актів та документів, які стосуються правового забезпечення діяльності релігійних організацій.
Організувати центр з юридичної допомоги у складних правових питаннях; узагальнювати досвід правового вирішення конфліктів на релігійному ґрунті.
Питання релігійних конфліктів та прозелітизму
Створити науково-дослідний центр з вивчення історії, форм та методів прозелітичної діяльності на території України та визначення способів протидії їй.
Порушити перед Синодальним учбовим комітетом клопотання про організацію обміну досвідом викладання в Духовних школах місіології, новітньої історії, історії розколів та унії, церковної журналістики тощо.
Звернутися до Синодальної богословської комісії з пропозицією розпочати консультації з розробки основних богословських проблем місіонерства, відкрито обговорювати складні питання.
Створити в рамках Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства структури, які б займалася організацією свідчення в регіонах з великою та активною інославною прозелітичною діяльністю. Погодитися із думкою про доцільність утворення в таких регіонах місіонерських парафій, проведенням “місіонерських експедицій”.
Налагодити оперативне інформування про порушення прав віруючих Української Православної Церкви, виробити методи захисту цих прав, залучити до цієї роботи існуючі громадські та місіонерські організації (“Путь православних”, “Діалог” тощо). Співпрацювати з народними депутатами різних рівнів у протидії утискам Православної Церкви з боку місцевих органів влади.
Регулярно проводити єпархіальні місіонерські семінари із залученням спеціалістів у різних галузях місіології, запрошувати до участі в семінарах богословів, правників, практиків місії.
Почати обговорення питання про створення системи місіонерства в єпархіях: від єпархіального до районного і парафіяльного місіонера. Після обміну досвідом запропонувати Священноначаллю УПЦ форми й методи фінансового й матеріального забезпечення місії.
Для запобігання виданню псевдоцерковної літератури, апокрифів та невивірених “народних передань” порушити перед Священним Синодом клопотання про створення Синодального цензурного комітету, до складу якого слід включити богословів провідних духовних шкіл України. При єпархіях доцільно мати також експертні ради, які б визначали ставлення до світської літератури релігійної тематики. Нагадати отцям-настоятелям парафій, намісникам та настоятельницям монастирів про необхідність суворого контролю за змістом літератури, яка продається в церковних магазинах та свічних ящиках.
Нагадати про необхідність проведення бесід перед Таїнствами та требами, проповідництва під час обрядів тощо.
Звернути увагу всіх місіонерів на необхідність суворого дотримання норм законодавства, закликати до максимальної виваженості у полеміці.
Культура, сім’я, молодіжне та соціальне служіння
Розширити обсяг україномовних церковних видань: місіонерсько-просвітницьких, катехизаційних, дитячих та молодіжних.
Спільними зусиллями координувати роботу недільних шкіл; створити банк програм, проводити конкурси на кращу програму для дитячої та дорослої школи, кращого педагога, катехизатора тощо.
Вести активну роботу з інтеграції церковної та світської педагогіки; схвалити досвід проведення спільних семінарів у світських вузах, присвячених церковній педагогіці.
Звернутися до Міністерства освіти та науки України з приводу викладання “Основ християнської культури” і “Основ християнської етики” в залежності від конфесійної належності: в 1–5 класах загальноосвітніх шкіл — за бажанням батьків; у 6–9 –– з урахуванням позиції батьків і дітей; в 10–11 –– за власним вибором старшокласників.
Визнати доцільним і дуже корисним створення окремих регіональних та загальнонаціональних православних радіо- та телеканалів, православних магазинів, в тому числі книжкових, дитячих тощо.
Нагадати про важливість існування при парафіях духовно-просвітницьких, культурних центрів, бібліотек, аудіо- та відеотек тощо.
Сприяти організації православних таборів відпочинку, походів, екскурсій та паломництв. Підтримати нові форми проповіді серед молоді.
Розвивати видавництво молодіжної духовно-просвітницької літератури з участю у створенні матеріалів, виданні й розповсюдженні молоді та підлітків.
Розпочати роботу зі створення в Україні мережі центрів по профілактиці алкогольної та наркотичної залежності, в тому числі православних таборів, реабілітаційних центрів, із залученням кваліфікованих православних спеціалістів — психологів, педагогів, лікарів тощо.
Організувати загальноукраїнський місіонерський сайт в мережі Інтернет. Створити систему православних банерів, в тому числі на світських сторінках. Розпочати роботу зі створення в мережі дитячих та юнацьких сторінок.
Закликати духівників бути виваженими у складних питаннях, які стосуються місії серед молоді, сім’ї, соціального служіння тощо. Визнати неприпустимими вигадані окремими “ревнителями” обмеження та нововведення, які через відсутність духу любові відвертають від Церкви новоначальних. Просити пресвітерів не видавати власних переконань чи приватних богословських позицій за загальноцерковні.
Просити священнослужителів вести активну роботу щодо роз’яснення принципу “місіонерської приязності”; нагадати всім віруючим, особливо тим, хто несе послух при храмах, що від їх ставлення до навіть випадкових “гостей” церкви може залежати подальше церковне чи позацерковне життя неофітів.
Наголосити на особливій важливості соціального служіння як ефективної форми свідчення. Поєднувати служіння соціальне з духовною просвітою.
Розпочати роботу з організації проходження місіонерської практики вихованців старших класів семінарій та студентів Духовних академій в якості викладачів факультативів у світських навчальних закладах, місіонерів при лікарнях, реабілітаційних центрах тощо.
Протидія деструктивним культам та псевдорелігіям
Вести роботу з уточнення й чіткого визначення богословської сектознавської термінології. Наголосити на можливості й доцільності співпраці з католицькими та лютеранськими спеціалістами в галузі сектознавства та протидії деструктивним культам.
Створювати центри, які б об’єднували осіб, що постраждали від деструктивних культів.
На базі Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства доцільно утворити базу даних, які стосуються діяльності деструктивних культів та тоталітарних сект; має бути налагоджена як система централізованого розповсюдження подібної інформації, так і інформування Синодального відділу з місць.
Слід проводити для священнослужителів курси підвищення кваліфікації, семінари тощо, присвячені своєчасному інформуванню про діяльність тоталітарних сект і методи протидії.
Налагодити контакти з правоохоронними органами з метою полегшення визначення та кваліфікації злочинів, скоєних на релігійному ґрунті.
Потрібно створювати спеціальні, орієнтовані на світське сприйняття, підручники з релігієзнавства, які б викладали правдиву історію Православ’я.
Звернутися до народних депутатів України з проханням внести в законодавство зміни й доповнення, які б обмежували діяльність небезпечних релігійних та псевдорелігійних утворень та захищали права віруючих традиційних конфесій. Зокрема, йдеться про зміни та доповнення до статей Кримінального кодексу, які стосуються порушення прав громадян залежно від їх ставлення до релігії; посягання на здоров’я громадян під приводом виконання релігійних обрядів; шахрайства та здирництва на релігійному ґрунті; зазначити, що використання релігійних почуттів при скоєнні злочинів є обтяжуючою обставиною.
Не слід допускати реєстрації деструктивних культів під прикриттям громадських, культурно-просвітницьких, медично-реабілітаційних організацій тощо.
* * *
З’їзд закликає всіх причетних до місіонерства в Українській Православній Церкві об’єднати зусилля у свідченні світові Істини. Ми заперечуємо сприйняття місіонерства виключно як боротьби та протидії. Делегати впевнені, що, незважаючи на спротив “світу цього”, благодатна Божа допомога співперебуватиме з кожним свідком Христа. Наша любов і ревність у чистоті віри мають бути запорукою єднання всіх у Христі.
Любов’ю і єднанням спасемося!

Комнтарии участников сьезда

Первый Всеукраинский миссионерский сьезд