П. Толочко

01.01.2003 archive, Вестник №16, Тема номера

Академік Петро Толочко: «На мою думку, чудотворні ікони та інші православні святині, що знаходяться в музеях, треба повернути Православній Церкві»

Петро Петрович, скажіть, будь ласка, чи існує перспектива відтворення того музею, якому сьогодні дали таку високу оцінку?

Ви знаєте, було б ідеально, якби ми змогли воскресити ту колекцію, назвати її церковно-археологічним музеєм. Але будемо реалістами — життя є життя. Минуло багато років, колекція розсипалася, розійшлася «по руках», частина її функціонує в різних музеях і навіть архівних, бібліотечних установах. Ми знаємо, що наприкінці 20-тих років частина колекції продали за кордон. Я думаю, що воскресити церковно-археологічний музей у тому вигляді, в якому він існував до 1922 року, навряд чи вдасться. Але сама по собі ідея воскресіння церковно-археологічного музею заслуговує на увагу. Можливо, ініціативу на себе могла б взяти УПЦ. Можливо, відновлювати музей потрібно було б не тільки на базі старої колекції, а починати збирати нову колекцію та створювати новий музей.

Ту колекцію формували видатні люди того часу, було престижно бути представленим у колекції церковно-археологічного музею Київської духовної академії. Я думаю, що деякою мірою це гарний приклад і для сучасних колекціонерів, які «сидять» як Кощії на золоті, маючи надзвичайні мистецькі колекції, і нікому їх не показують.

А як Ви дивитеся на те, що святині потрібно повертати Церкві?

Це ж практика не лише нашої держави чи Православної Церкви. Речі, які раніше перебували у католицьких монастирях, церквах Європи, значною мірою зараз зосереджені у музеях, тому що там є можливість їхнього зберігання, вивчення, дослідження. Є унікальні речі, які є не лише надбанням Церкви, а й усього народу. Мені здається, якщо ми зараз почнемо внутрішню реституцію, розбираючись, що кому належало, це буде, по-перше, важко, а по-друге, непотрібно з гуманного ставлення до речей мистецтва. Я не думаю, що Церква не може обійтися без усіх цих речей, адже можна сучасним іконописцям замовити нові списки.

Що ж стосується чудотворних ікон та інших святинь, які перебувають у власності музеїв, то, на мою думку, треба їх повернути. Або ж, як, наприклад, вчинили в Росії — для Володимирської ікони Божої Матері створили окрему капличку-музей, де і віруючі можуть прикластися до неї, і екскурсанти можуть зайти і подивитися на видатний витвір церковного мистецтва. Такий варіант можливий і для українських святинь.

Сьогодні було сказано, що в каталозі, який планується видати, буде представлено лише 970 найменувань експонатів, а в доповіді з історії Церковно-археологічного музею говорилося, що в музеї знаходилось понад 35 тисяч одиниць. Різниця величезна, звідки?

Так, різниця величезна. Як я пам’ятаю, у Церковно-археологічному музеї було лише монет десятки тисяч. Крім того, хрести, рукописи, книги. Дай Боже, якщо ми зараз зберемо принаймні відомості про бодай третину колекції — це вже буде досягнення.

Зараз у Верховній Раді наближаються слухання з питань культури. Раніше культура фінансувалася за залишковим принципом, а на сьогодні в нашій державі не залишилося й цього. Культура просто не фінансується. Якщо стаття по культурі фінансує лише зарплати співробітникам, то вважайте, що фінансування немає. Скажімо, музеї не можуть жити без реставраційних майстерень, різноманітних реактивів, музейного обладнання, комп’ютерів. А нам, на жаль, сьогодні уваги приділяється надзвичайно мало. Парадокс, в якому ми живемо, — чим більше з трибун декларуємо про відродження української духовності і культури, тим менше уваги приділяємо тій самій духовності і культурі на державному рівні.

Ось, наприклад, у Переяславському національному історико-культурному музеї знімають охорону. Але, на щастя, є в музеї справжні подвижники — працівники, які його власноруч охороняють. Однак тривати довго так не може. Проблема в тому, що головною опорою держави є культура і духовність наряду з просвітою і наукою. Ось ці фундаментальні істини, мені здається, нашими сильними світу цього не усвідомлюються. Треба передусім змінити психологію наших чиновників, аби не рятувати культуру за допомогою загонів МНС.

Беседовал Василий Анисимов

Расколы, ереси, секты

Церковь и общество