«Послання миру» духовенства Херсонської єпархії

01.10.2002 archive, Вестник №13, Расколы, ереси, секты

ПОСЛАННЯ МИРУ
духовенства міста Херсона та благочинних церковних округів Херсонської Єпархії УПЦ
до братів, котрі відділилися та перебувають у розколах УПЦ КП та УАПЦ

Дорогі наш і брати у Христі! Мир вам!

Ми, духовенство Херсонської єпархії та благочинні всіх церковних округів Херсонської єпархії УПЦ, на зборах 16 серпня 2002 року вирішили написати вам це братське послання миру. Чи не настав час простягнути нам, брати, один одному руки й заради єдності Тіла Христового, яке є Церков, возз’єднатися й зустрітися за служінням святої Божої Літургії? Наші серця, брати, давно готові прийняти вас, а душі очікують на вашу любов. Нехай підуть в минуле взаємні образи й гіркі слова! Адже розкол терзає і нас, і вас вже понад 10 років. Ми знаємо, що його породило: гординя й владолюбство. Але нехай нас об’єднає любов до нашого Господа, до Його єдиної святої соборної й апостольскої Церкви й один до одного. Ми закликаємо вас ім’ям Христовим: згляньтеся на нас, як і ми поспішаємо в стрітення ваше.

Тільки наше возз’єднання нехай відбудеться за чином церковним, за священними правилами апостольськими та правилами Вселенських соборів, а не за стихіями цього світу. Залиште, дорогі наші брати, «мертвим ховати своїх мертвих». Не бійтеся страху, якого немає! Адже нам немає, чого ділити. В нас один Господь, один Христос! Перебувайте з нами, а ми слугуватимемо вам тією любов’ю, яку Господь заповідав Своїм учням, служити й співслужити в повноті дарів благодаті Духу Святого, від яких ви нині, на жаль, відлучені з намови ворога нашого спасіння, анафематствованого сина погибелі, сумнозвісного і вам, і нам. О! Якби у вас було правильне, за вченням святих Отців Церкви, висвячене священство. О! Якби ваша Євхаристія (Причастя) була законною та визнавалася усіма нашими братами з канонічних Помісних Православних Церков: Єрусалимської, Грецької, Олександрійської, Руської, Сербської та інших, тоді ми бперебували з вами в повному спілкуванні. Але, на жаль, визнання законності УПЦ КП немає вже понад 10 років! І тому немає й загальноцерковного визнання благодатності вашого служіння. Нам відомо, що ви й самі таємно сумніваєтеся в дійсності здійснюваних вами Таїнств церковних. Хіба це не страждання для вас, для вашої пастирської свідомості? І тому болить наша душа і за вас, і за тих, хто позбавлений в храмах УПЦ КП благодаті Хрещення й Миропомазання, хто не може причаститися істинного Тіла й Крові Спасителя, хто отримує лише удаване відпущення гріхів на сповіді, хто не має законного благословення шлюбу й останнього напуття в маслособоруванні (адже священство УПЦ КП не визнається Вселенськими Патріархами). Але ваше повернення до священної сім’ї канонічних Помісних Православних Церков надасть вам від її Повноти благодать Святого Духу, якої не вистачає, й створить велику радість на небесах, за словом Христовим. І невже така висока мета не варта наших спільних зусиль?

Дорогі наші колишні сопастирі в Херсоні Петро та Іоанн Замараєви — керівники стрітенської херсонської громади УПЦ КП! Наш достойний архіпастир владика Іонафан, архієпископ Херсонський і Таврійський, котрий знає й любить вас за заповіддю Божою, в серці своєму простив ваше тимчасове озлоблення. Воно не від вас, а від лукавого навіяно. Отець архієпископ Іонафан благословив наше звернення не тільки до вас, а й до всіх братів на Херсонщині в УПЦ КП та УАПЦ, котрі відділилися, благаючи про наше примирення в лоні Святої Церкви Христової. До цього завжди закликає й Блаженніший наш Предстоятель і Отець, Митрополит Київський і всієї України Володимир. Розколи є в кожній Помісній Церкві. Розколи є й у середовищі протестантів, католиків і мусульман. Пригадайте християнський Ольстер у Британії. Там ллється людська кров не один десяток років. Нехай не буде в нас такого лиха! Покажемо приклад православного братолюбства усім християнам Херсонської землі. Нашим благодатним канонічним єданням в УПЦ давайте припинимо безглузду ворожнечу, котра тільки звеселяє наших ворогів.

Брати! Тільки в канонічній єдності, в єдиній УПЦ — наша духовна сила. Тільки єдність народу Божого може стати основою для надання Українській Православній Церкві достойного автономного або помісного статусу, як неодноразово нагадував розколовождям УПЦ КП усім зовнішнім силам Вселенський Патріарх Варфоломей. Іншого шляху немає. Інше — це продовження гріха розколу, взаємне відчуження людей, болісний розподіл сімей, рідних та близьких за конфесійними або політичними уподобаннями. Врешті-решт, це й ослаблення ідейної могутності Української незалежної держави через проникнення в її тіло іржі заокеанських антисоціальних тоталітарних псевдохристиянських та інославних рухів…

Якщо ви, прості пастирі з УПЦ КП та УАПЦ все ж вирішите почати складний шлях зближення, то й вашим херсонським керівникам, якщо вони дійсно захочуть возз’єднатися з благодатною Українською Православною Церквою, буде морально легше й безпечно шукати згоди з нами, заради Христа, Господа нашого. Ми розуміємо, що вам, брати, важко, відразу зважитися на такий крок, багатьох терзає страх або гнітить тягар сумнівів.

Ми, духовенство Херсонської єпархії, пропонуємо всьому духовенству УПЦ КП та УАПЦ, на Херсонщині спільний неформальний діалог Любові.

Крига неправди, дух ворожнечі й страху поступово, але обов’язково зникнуть, «як тане віск від лиця вогню». А Істина Божа засяє, бо темряві неможливо-її осягнути, як вчить Слово Боже (Ін. 1,5).

Брати! «Про те, що ми бачили й чули, сповіщаємо вам, аби і ви мали спілкування з нами: а наше спілкування — з Отцем і Сином Його, ісусом Христом. І це пишемо вам, аби радість ваша була досконалою» (Ін. 13- 4),

Прийдіть в Дім Господень принести безкровну Жертву під омофором канонічного законного вашого й нашого архіпастиря й отця духовного Митрополита Київського і всієї України Володимира! Надайте своє життя волі Отця Небесного, котрий не є Бог неустрою, але миру! Простимо все воскресінням Христовим і обнімаймося! Завжди пам’ятайте, що наші серця терзаються від розлуки з вами, і ми хочемо не перемоги над вами, а повернення братів.

Хроніка служіння Предстоятеля УПЦ

Никита Струве. Брак как пророческое служение