Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Основні аспекти концепції душпастирської опіки у Збройних силах та інших військових формуваннях України

ОСНОВНІ АСПЕКТИ КОНЦЕПЦІЇ ДУШПАСТИРСЬКОЇ ОПІКИ,

В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАННЯХ УКРАЇНИ

Це перший в Україні досвід узагальнення і систематизації правил і принципів, на яких грунтується

служіння православного священика у війську. Пропонуємо до уваги читача першу частину Концепції.

Вступ
Конституція України в статті 35 гарантує право на свободу світогляду та віросповідання кожному громадянину. Кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, беззаборонно відправляти одноособово чи колективно релігійнікульти та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я та моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Стаття 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» наголошує, що командування військових частин надаєможливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів.

1.Принципи релігійної діяльності в Збройних силах України

Спираючись на положення з вище перерахованих законодавчих актів і на норми міжнародного права, релігійна діяльність у ЗС України та інших військових формуваннях базується на наступних принципах: — забезпечення права на свободу віросповідання та релігійну діяльність; — невтручання у справи релігійних організацій і міжцерковні відносини; — рівність усіх деномінацій, віруючі яких відбувають службу в ЗС України та інших військових формуваннях; — вилучення Збройних сил, інших військових формувань і церков з політичної діяльності; — вирішення всіх проблем з позицій відокремлення Церкви від держави.

2.Учасники душпастирської опіки військових

До душпастирювання Збройних сил України залучаються Церкви та деномінації, які сповідують віру в Бога Животворящого та віровчення яких визнає Збройний захист Української Держави як не лише громадянський, а й релігійний обов’язок.

3. Призначення душпастирської опіки

Головним призначенням душпастирювання є: — сповіщення військових про таїнство Бога; — виховання почуття любові до Батьківщини, поваги до загальнонародних і загальнолюдських цінностей культурного та духовного надбання; — формування у воїнів стійких моральних якостей, необхідних для військової служби та подальшої суспільно-корисної діяльності. Звіряючись з Божим законом, головним завданням душпастирства є: — проголошення всім людям у погонах Євангелія, прилучення до Святих Тайн і треб; — виховання любові до Бога, готовності до самопожертви заради Вітчизни і ближніх; — формування у військових Божих чеснот (віри, надії, любові) і моральних чеснот (мудрості, поміркованості, мужності і справедливості), нетерпимості до всякого роду гріха — морального зла; — усвідомлення всіма військовими (як начальниками, так і підлеглими) відповідальності перед Богом за свої вчинки; — плекання вірності присязі, бойовому прапорові частини; — виховання любові до Батьківщини, послуху керівництву держави та військовому командуванню; — зміцнення віри у справедливість справи захисту Батьківщини; — свідоме дотримання дисципліни як основи встановленого Божого порядку; — розвиток морально-психологічної стійкості в подоланні небезпек і труднощів військової діяльності.

4. Основні форми роботи душпастирів у війську

Згідно з чинним законодавством та угодами про співпрацю між деномінаціями та Збройними силами (та іншими військовими формуваннями України), головними формами роботи військових душпастирів є: — прилучення до Свягих Тайн і виконання треб для вірних своєї Церкви, а також тих, хто з власної волі звертається до душпастиря; — організація відвідування військовослужбовцями місцевих храмів, розташованих поблизу місць дислокації військових частин; — узгодження з командуванням частини питань відправлення богослужінь за умови відсутності храму поблизу частини; — організація та впровадження навчальних програм з основ християнської віри; — проведення спеціальних програм (антиалкогольної, антинаркотичної, проти самогубств, розлучень, дитячого виховання та ін.); — робота з сім’ями військовослужбовців; — відвідування хворих у шпиталях і лікарнях; — участь у складанні присяги молодим поповненням; — освячення бойових знамен, військової техніки та приміщень; — опіка над похованнями воїнів, які загинули під час воєн; — будівництво нових і відновлення старих храмів, призначених для потреб військових; — інші завдання, виходячи з реалій життя та специфічних умов діяльності Збройних сил та інших військових формувань.