Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Архієпископ Львівський і Галицький Августин: «У жертву Богові треба приносити все найкраще, в тому числі і найкращі роки життя»

Архієпископ Львівський і Галицький АВГУСТИН:
«У жертву Богові треба приносити все найкраще,
в тому числі і найкращі роки життя»

(Виступ на з’їзді православної молоді, грудень 2001 г.)

Вітаю всіх учасників з’їзду і бажаю плідної праці та добрих результатів нашої роботи.
Всі ми, що зібралися тут, — люди віруючі. Тому не будемо тратити зайвого часу на переконування один одного у істинності нашої віри, пояснювати пагубність для душі людини гріха, підтримувати добро. Нам потрібно говорити чітко і ясно не про необхідність та користь нашого з’їзду, а про напрямки роботи Спілки православної молоді України, про форми обміну досвідом і співпраці, про завдання, які стоять перед молодіжними лідерами.
Тема молоді — це питання комплексне. Воно починається з проблем сім’ї і школи і є тісно пов’язаним з усіма соціальними явищами, тому вирішувати його треба на шляху взаємодії Церкви з одного боку і громадянського суспільства, армії, медицини тощо — з іншого.
Легше за все і в останні роки стало звичним починати розмову з критики навколишнього життя. Але Еклесіаст вчить: «Не кажи, що часи колишні були ліпші, ніж теперішні, бо то не мудрість піддала тобі це питання» (Екл. 7, 10). Ми повинні йти справді «в ногу з часом», бо життя висуває нові вимоги, ставить нові творчі завдання, котрі треба вирішувати знову ж таки творчо. Відповідальність за вирішення тих чи інших сьогоднішніх проблем лежить на нас з вами, на наших вчинках і діях. Тому ми мусимо жити згідно з древньою заповіддю: «Carpe diem» («Лови час»), тобто прагнути дізнатися, що найбільш необхідно зробити сьогодні, яке питання звучить в цю мить і якої відповіді зараз чекають від тебе.
Отже, в чому полягає молодіжна робота в Церкві? Це, перш за все, місія серед таких же молодих, як ви самі. Своїм прикладом життя, благородними прагненнями, благочестям, а також готовністю допомогти своєму товаришу стати на шлях справжньої віри, ви можете підштовхнути малоцерковних чи невіруючих людей прийти до Церкви. За вашою поведінкою в суспільстві дуже чітко і ясно спостерігають, і будь-який невірний крок є «каменем» не тільки «в ваш город», але й в «город» всієї нашої Церкви, може бути причиною того, що конкретна людина не прийде до Церкви, власне, через вас. Є країни (наприклад, Болгарія), де переважна більшість православної пастви — це молоді люди. Їх не виховували у вірі. Вони самі знайшли Христа і Його Церкву, і тому їх віра не є механічною, а живою. Тому, любі мої, ніколи не забуваймо пораду преподобного Серафима Саровського: «Спасися сам, і навколо тебе тисячі спасуться», бо бачитимуть нашу ревність, наші добрі діла, чисте серце і живу віру.
Іноді молода людина, прийшовши до храму Божого, чує від наших старожилів — бабусь, часто зі злістю: «Куди пішов? Як ти хрестишся?», а часом і «Чого ти сюди прийшов, якщо ти нічого не знаєш?», а на питання: «Що не так?» у відповідь чуємо, «Бо так треба». Такий стиль стосунків в церковному середовищі — це наша біль. Отже, ви повинні подумати, як запобігати таким прикрощам.
Православна молодь повинна бути молоддю широкоосвіченою і всебічно розвинутою. Для повноти православного свідчення потрібні не тільки священики і монахи, але й глибоко віруючі лікарі, офіцери, журналісти, які поєднують високу професійність з церковним життям. Церкві і суспільству дуже необхідно бачити талановитих лікарів, які вважають себе знаряддям Верховного Лікаря душ і тілес; вчителів, які поєднують в собі знання з благочестям ; тобто віруючі люди сьогодні особливо потрібні на відповідальних посадах. Церковна молодь — активна і працелюбна частина суспільства, тому і мусить наполегливо та старанно вчитися: вивчати іноземні мови, історію, філософію, психологію тощо, оскільки це буде потрібно поза іншим і для Церкви.
Зразків і прикладів поєднання зовнішньої мудрості з християнською праведністю і навіть святістю у Церкві є досить. Варто згадати такі особистості, як святитель Климент Олександрійський, святитель Василій Великий, рівноапостольний Кирил — слов’янський просвітитель, святитель Димитрій Ростовський, святитель Феофан Затворник, митрополит Філарет (Дроздов) та інші. Отже, знання — спасінню не перепона.
Від вас залежить, щоб Церква поступово не перетворилася на «лавку старожитності» чи «археологічний музей», в те, що показують в програмах типу «Клуб кіноподорожей». Треба всіляко уникати сектантських лякливих настроїв, згідно з якими буцім-то і «одружуватися вже не час», і «вчитися не потрібно». Така пасивність штучно створює для нас самих певну резервацію, з котрої ми ніяк не можемо впливати на навколишній світ.
Ми повинні говорити з молодими людьми, які бажають дізнатися про Церкву на зрозумілій для молоді мові: це і залучення своїх друзів до церковного життя: перегляд відеофільмів духовного змісту і спільна доброчинна діяльність, духовні бесіди тощо. При цьому крізь усі Ваші добрі справи червоною стрічкою повинна лягти євангельська любов до людей. Саме ви краще за нас, духовенство, людей старшого покоління, знаєте потреби і інтереси сьогоднішньої молоді, вам легше спілкуватися на церковні теми на доступному рівні. Але щоб спілкуватися, треба мати відповідні знання, бути не лише церковною людиною, але й мати авторитет у суспільстві. І тут знову постають проблеми, пов’язані з навчанням. Адже здобути духовну освіту на сьогоднішній день може кожен: є навчальні заклади: Київська духовна академія, семінарії, духовні училища, регентські класи, недільні школи для дорослих і дітей, у Києві — православна гімназія, курси, у Львові — філія православного Свято-Тихонівського Богословського інституту, у Чернівцях — православний інститут, у Черкасах — факультет християнської етики у інституті тощо. Нині видається багато науково-популярної літератури, газет, журналів, листівок, брошурок. Ви мусите брати активну участь у громадському житті країни, однак майте на увазі, що зміст продукції різних видавництв, як і продукції ЗМІ, не завжди відповідає християнським нормам. Тому ви зобов’язані до всього ставитися розсудливо, уважно і відповідально, а у складних ситуаціях радитися з духівником чи парафіяльним священиком. І тут ваші знання лише допоможуть вам у церковному служінні.
Наступне, що хотілось би зазначити: не лише ревні молитви, відвідування храмів Божих і справи милосердя є під силу молодим. Все це, звичайно, необхідне, але не є достатнє. Кажуть, що «молодь — наше майбутнє». І це правда. Бо, власне, ви у християнському шлюбі можете і повинні дати Церкві юне покоління, виховане у страсі Божому і по заповідях благочестя. Повернути світові правильне розуміння шлюбу можуть тільки християни, до того ж багато залежить від тих, хто лише починає шлях подружнього життя або готується стати на нього.
Церква — це велика родина, а сім’я — це мала церква. За словами преп. Паісія Афонського: «Коли зникне християнська сім’я, зникне все — і чернецтво, і священство». Треба дивитися на сім’ю не як на обтяжливі окови, а як на школу благочестя: любові, працьовитості, вірності, терпіння.
В жертву Богові треба приносити все найкраще, в тому числі і найкращі роки життя. І хоча як останній, так і перший у притчі Спасителя мають однакову нагороду, але кожен повинен пам’ятати, що ніхто не знає свого останнього дня, тому кожну хвилину свого життя ми повинні намагатися використати з максимальним успіхом. Молодість — найкращий час людини і найкращий час для служіння Богу.
Тим, що Церква багата святістю, ми багато в чому зобов’язані материнській молитві, батьківському благословенню, християнській теплоті сімейних стосунків. Наприклад, бабуся, сестра і брат святителя Василія Великого зараховані до лику святих, а святитель Григорій Богослов вважав себе вічним боржником своєї матері.
Окремо треба сказати про нові засоби транспорту, комунікації і інформації. Вони роблять світ маленьким, а нас всіх — населення різних континентів — близькими сусідами. Найновіші досягнення і винаходи, зокрема такі, як Інтернет, повинні використовуватися нами лише на добро. Це є теж справою молодих, оскільки більша частина людей старшого віку з різних причин не дуже схильні користуватися цими речами. А серед молоді є багато тих, хто цікавиться новинками і може багато зробити, використовуючи досягнення науки і техніки. Ми знаємо, що в Інтернеті є окремі православні сторінки — офіційні сайти Української Православної Церкви, деяких єпархій. Ми також маємо можливість для швидкого і якісного спілкування не лише телефоном, але й більш досконало і сучасно — електронною поштою. Отже, варто використовувати ці хороші винаходи людства у церковних інтересах, для залучення нових людей, для організації нових цікавих справ та обміну досвідом.
Високопреосвященніший архієпископ Вроцлавський і Щецинський Єремія в ході організації молодіжного руху в Польщі казав: «Молодь — це наше теперішнє». Саме тому зараз ви повинні дбати про Церкву, бо ви — «наше теперішнє», і якими будете ви тепер, такою і буде наша Церква: будете ревними активними і працьовитими — Українська Православна Церква розквітне, стане на весь зріст; і навпаки, ваша пасивність, безвідповідальність прямо пропорційно відіб’ється на авторитеті і житті Церкви.
Наша Церква потребує молодих і розумних людей, які зможуть встояти у своїй вірі. І нам необхідно ділитися досвідом, переймати навики і напрацювання наших братів в інших Помісних Православних Церквах. В цій справі не повинно бути меж і поділу на нації. Все те, що успішно робиться православними в інших країнах, зокрема, Росії, Польщі, Сербії, Болгарії, Греції, а також в Прибалтиці, Америці і Африці, повинно вивчатися нами і засвоюватися.
Але при всьому цьому молодь повинна залишатися сама собою. «Блаженний, хто змолоду був молодим,» — говорив поет. Шлях до мудрості і досвіду, безперечно, лежить через помилки, тимчасові розчарування, болючий пошук Світла і Добра. Але після падіння людина повинна обов’язково вставати. Тому і премудрий Соломон каже: «Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди, куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить. Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо; але і молодість і чорний волос — марнота»
(Екл. 11, 9-10).