Ми поважаємо Митрополита Онуфрія за його духовний подвиг і сповідництво Православної віри — Екзарх Єрусалимської Церкви (відео)

02.07.2019 news, Межконфессиональные отношения

«Наш Блаженніший Патріарх Єрусалимський Феофіл ІІІ особливо шанує Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Ми знаємо його за духовний подвиг, за те, що залишається твердим захисником і сповідником Православної віри… Присутність представників Православних Церков на урочистостях є свідченням єдності Церков навколо Митрополита Онуфрія, котрий є канонічним главою Української Православної Церкви».

Про це митрополит Вострський Тимофій, Екзарх Пресвятого Гробу Господнього на Кіпрі сказав в ексклюзивному інтерв’ю під час відвідин Свято-Успенської Почаївської Лаври, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

— Владико, Ви прибули на урочистості, присвячені тезоіменитству нашого Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Скажіть кілька слів, будь ласка, про відношення Єрусалимської Церкви до Митрополита Онуфрію і про Ваше особисте ставлення?

— Єрусалимська Православна Церква, як Мати всіх Церков, завжди радіє, коли в Православному світі відзначаються такі заходи, як-то Предстоятель або архієреї відзначають Дні тезоіменитства чи інші знаменні події в житті і в служінні Церкві.

Наш Блаженніший Патріарх Єрусалимський Феофіл ІІІ особливо шанує, поважає Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Протягом багатьох років Митрополит Онуфрій підтримує тісні відносини з Єрусалимською Православною Церквою, є паломником Святих місць, він — молитовник, часто служить на Святій Землі, зокрема у Гробу Господнього, його скромна поведінка заслужила симпатію і повагу всіх ієрархів Єрусалимської Церкви, в тому числі і мого недостоїнства.

Я знаю Блаженнішого Митрополита Онуфрія багато років. Я мав честь представляти Єрусалимський Патріархат під час його інтронізації, і ми знаємо його за духовний подвиг, за те, що він завжди покладається на Божу допомогу, залишається твердим захисником і сповідником Православної віри. Особисто я його поважаю і люблю як побратима у Христі. Я щасливий, що в ці дні перебуваю поруч із ним.

Присутність представників інших Православних Церков на святкуванні в Києві створило урочисту атмосферу, водночас — у ці складні часи, які переживає українське Православ’я — це свідчить про єдність Церков навколо Блаженнішого Митрополита Онуфрія, який є канонічним Главою Української Православної Церкви, і з яким всі Православні Церкви мають Євхаристійне спілкування.

— Востаннє в Почаївській Лаврі Ви були в 2004 році. Які переживання відвідали Вас тоді, і що, на Ваш погляд, у Лаврі змінилося за цей час?

— У перший раз я приїхав до Почаївської Лаври як студент тодішніх Ленінградських богословських шкіл. Я пам’ятаю, що це були особливо важкі часи, однак я був здивований тим сповідницьким духом братії, які трудилися в цій Лаврі. Вдруге обитель відвідав у 2004 році і зрадів тому, що в Лаврі вже було так багато братії.

Сьогодні я вважав моїм обов’язком приїхати сюди, в край західної України, і зокрема відвідати Почаївську Лавру. Різниця, звичайно, велика — я говорю не тільки про зростання кількісно братії, що поповнила Лавру, а й про те, як прикрасилася Лавра… Я невимовно зрадів, коли побачив напрочуд чудовий собор на честь Преображення Господнього!..

Почаївська Лавра — особливе благословенне місце, тому що Божа Матір з’явилася тут і залишила в знак відвідин Лаври Свій пречудний слід. Крім цього, тут зберігаються мощі прп. Іова і прп. Амфілохія Почаївських, і я мав щастя і можливість вклонитися цим святим місцям, побувати в печері, де молився прп. Іов. Враження дуже різні, але найприємніші!

Також в ці дні я мав можливість очолити богослужіння в співслужінні дорогих братів-архієреїв і кліриків цієї обителі та одночасно мав особисту зустріч із віруючими, яким я передав благословення і благодать святих місць Єрусалиму, зокрема від Гробу Господнього, де щорічно ми отримуємо Святий Благодатний вогонь.

Нове будівництво радує мою душу, бо це є свідчення продовження тієї спадщини, яку залишили нам святі отці, та їх настанов молитися і благоукрашати храми Божі. Наприкінці богослужіння ми молимося до Господа: «Господи, Боже наш, спаси народ, і благослови спадщину Свою, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти люблячих красу дому Твого». Тому прикрашення Лаври є причиною моєї радості! Це говорить про особливу славу Православ’я на території Західної України.

— Ваше Високопреосвященство, що б Ви побажали наміснику і братії Почаївської Лаври, а також всім прочанам і парафіянам у цей нелегкий час випробувань для православних віруючих України?

— Православ’я в Україні зазнає важкі випробування. Наше найголовніше знаряддя — це молитва, без молитви ми не можемо зустріти напад лукавого. Тому обов’язок кожного монаха і кожного християнина — молитися і покладатися на Предсательство Божої Матері, Яка особливо шанується тут, у Почаєві.

Думаю, під Її покровом Православ’я в Україні продовжить своє існування, тому що Сама Божа Матір допомагає подвизатися братії в цій обителі і допомагає православним віруючим, які покладають свої надії і молитви на Неї. Бажаю, щоб Господь дарував наміснику Лаври багато років життя, щоб він мудро і з терпінням, любов’ю направляв ченців і братію на шляху до спасіння, і братія послухом спасеться!

ДОНЕЦК. Лето в детском лагере при Николо-Васильевском монастыре

ВІННИЦЯ. Вчинено чергову спробу захоплення храму в Луці-Мелешківській